про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
21 лютого 2022 р. Справа № 120/2215/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 ,
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,
про: визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що позивачка просить суд:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що описані у відповіді №471-2315/Ш-02/8-0200/22 від 17.01.2022, а саме №024950002241 від 08.11.2019 та №024950002241 від 31.07.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом виключення періоду роботи позивачки з 01.09.1977 по 01.09.1978, з 12.07.1985 по 14.09.1991, з 20.09.1991 по 25.08.1994, з 08.09.1994 по 07.02.2001.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи з 01.09.1977 по 01.09.1978, з 12.07.1985 по 14.09.1991, з 20.09.1991 по 25.08.1994, з 08.09.1994 по 07.02.2001.
Таким чином, позивачка фактично просить суд надати оцінку рішенням пенсійного органу №024950002241 від 08.11.2019 та №024950002241 від 31.07.2020 про відмову у призначенні їй пенсії.
За приписами частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до долучених до позовної заяви документів вбачається, що відповідачем прийнято рішення №024950002241 від 08.11.2019 та №024950002241 від 31.07.2020, якими позивачці відмовлено у призначенні пенсії.
Як вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що отримавши від пенсійного органу рішення №024950002241 від 08.11.2019 та №024950002241 від 31.07.2020 позивачка дізналась про порушення своїх прав, проте до суду не надано доказів того, що вона не мала об'єктивної можливості з листопада 2019 року та з серпня 2020 року, відповідно, вчинити активні дії для захисту своїх прав.
Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", встановлено, що в листопаді 2020 року ОСОБА_1 зверталась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком. При цьому, позивачка вказувала на протиправність рішення відповідача №024950002241 від 31.07.2020, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, в зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Таким чином, подаючи в листопаді 2020 року позов до суду, позивачці було достеменно відомо про відмову в призначенні їй пенсії та не зарахуванні відповідного стажу роботи.
Ухвалою суду від 04.11.2020 року позовну заяву було повернуто позивачці ОСОБА_1 .
При цьому, суд критично оцінює посилання представника позивачки на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №471-2315/Ш-02/8-0200/22 від 17.01.2022, оскільки такий лист не є рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, а є відповіддю відповідача про надання інформації згідно з Законом України " Про звернення громадян ".
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій, та підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачці строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на її думку, вказують на поважність причин пропуску строку.
Крім того, відповідно до вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 гривень.
При перевірці позовної заяви судом встановлено, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною. Таким чином розмір судового збору за подання даного позову становить 992,40 грн.
Відповідно до матеріалів позовної заяви позивачкою на підтвердження факту сплати судового збору долучено копію квитанції про сплату №1888893598.1 від 30.10.2020 на суму 908 грн. та квитанцію № P24А2005866778С7455 від 16.02.2022 на суму 144 грн.
Згідно програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 03.11.2020 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (справа №120/6284/20-а) і квитанцію №1888893598.1 від 30.10.2020 було долучено до зазначеного позову на підтвердження факту сплати судового збору за вказаним позовом.
Відтак, суд не може взяти до уваги, як доказ сплати судового збору в даній справі, квитанцію про сплату №1888893598.1 від 30.10.2020, оскільки зазначений платіжний документ був використаний на підтвердження факту сплати судового збору за подання іншого адміністративного позову, а саме в справі № 120/6284/20-а, і рахується за вказаною справою.
Ухвалою суду від 04.11.2020 постановленою у справі №120/6284/20-а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачеві разом з доданими до неї документами. Проте питання щодо повернення судового збору судом не вирішувалось.
Суд зауважує, що згідно з пунктами 2-4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, позивачці слід усунути недоліки позовної заяви шляхом доплати судового збору у сумі 848,40 грн. за подання даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, разом із доказами, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску строку;
- доплати судового збору в сумі 848,40 грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви, викладені в мотивувальній частині ухвали, та встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення (отримання) копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали направити позивачу для відома та виконання.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна