Ухвала від 16.02.2022 по справі 1-46/12

Справа №1-46/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/56/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

представника заявника - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2020 року, якою було залишено без задоволення клопотання ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким,

ВСТАНОВИЛА:

07 травня 2020 року до Ковпаківського районного суду м. Суми звернувся засуджений ОСОБА_8 з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2020 року вказане клопотання засудженого було залишено без задоволення.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час відсутні передбачені законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини підстави для заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі іншим покаранням. Лише за умови внесення змін до національного законодавства щодо можливості дострокового звільнення засуджених від покарання у виді позбавлення або заміни такого покарання на більш м'яке вирішення таких питань можливе в порядку діючих статей 537, 539 КПК України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що апелянт категорично не погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні його клопотання, з посиланням на те, у законодавстві України відсутній механізм заміни довічного покарання на покарання з визначеним строком, при цьому, апелянт посилається на те, що подальше його тримання під вартою суперечить рішенню ЄСПЛ по справі «Петухов проти України», згідно з яким до засуджених більше не може застосовуватись покарання у виді довічного позбавлення волі.

Однак, як зазначає апелянт, суд цього не врахував, як і не врахував норми міжнародного права, положення Конституції України, відповідно до яких рішення Європейського суду з прав людини та його практика є частиною національного законодавства України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, застосування ст.ст. 26, 27 Віденської Конвенції стосовно того, що норми міжнародного права мають вищу юридичну силу ніж національне законодавство.

Неврахування судом вищезазначених норм, на думку апелянта, призвело до прийняття рішення, яке вважати законним підстави відсутні, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Про час, день та місце апеляційного розгляду даного кримінального провадження учасники даного провадження були повідомлені завчасно належним чином, шляхом направлення рекомендованих повідомлень.

Від засудженого ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення призначеного на 10 год. 00 хв. 16 лютого 2022 року апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження на іншу дату з посиланням на те, що він не зможе приймати участь у даному судовому засіданні, оскільки у визначений день на 10 год. 30 хв. буде приймати участь у іншому провадженні на відеоконференцзв'язку з Октябрським районним судом м. Полтави.

Захисник ОСОБА_9 підтримала клопотання засудженого та заперечувала щодо здійснення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_8 , просила відкласти розгляд справи на іншу дату.

Прокурор ОСОБА_6 не вбачав підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на те, що в даному судовому засіданні присутня захисник засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , яка діє виключного в його інтересах, а також у зв'язку з тим, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища ОСОБА_8 і його участь при розгляді даного провадження є необов'язковою.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 4 статті 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Так, дане кримінальне провадження перебуває на розгляді в Сумському апеляційному суді з червня 2020 року і її тривалий не розгляд пов'язаний з звільненням суддів, яких автоматизованою системою документообігу було визначено для розгляду даного провадження.

Минуле судове засідання в даному кримінальному провадженні, яке було призначено на 08 жовтня 2021 року вже відкладалося у зв?язку із клопотанням засудженого ОСОБА_8 .

На даний час, враховуючи, що апеляційним судом були вжиті заходи щодо належного повідомлення учасників судового провадження про день час і місце судового засідання та щодо дотримання їх права на справедливий суд, і що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища засудженого, тому його присутність при апеляційному розгляді не є обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, як просить у заяві ОСОБА_8 і вважає причини не участі в судовому засідання апеляційного суду за його ж скаргою, яке призначено на 10.00 годину, з причин, що на 10.30 призначена відео конференція з іншим судом, неповажними та надуманими, тому колегія суддів вважає за можливе, в даному конкретному випадку, здійснити апеляційний розгляд за відсутності апелянта - засудженого ОСОБА_10 ,таз участю його захисника - адвоката ОСОБА_9 , яка і діє в інтересах апелянта, що узгоджується з ч. 4 ст. 405 КПК України та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши доповідь головуючого-судді про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_9 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних вимог, вважав ухвалу суду законною, обґрунтованою та просив залишити її без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів при розгляді клопотання засудженого ОСОБА_11 вищезазначені вимоги судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі.

Так, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції було встановлено, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 серпня 2015 року ОСОБА_8 було визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.186, ч.4 ст. ст.152, ч. 3 ст.153, п.10 ч. 2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Сумської області від 03 лютого 2016 року вказаний вирок щодо ОСОБА_8 було змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання суду першої інстанції, як на доказ: на протокол відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису від 12 березня 2011 року. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

25 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 03 лютого 2016 року та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції і ухвалою колегії Апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 серпня 2015 року щодо ОСОБА_8 було залишено без зміни.

Звертаючись до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'який вид покарання, засуджений ОСОБА_8 посилався на рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року «Петухов проти України», з зазначенням того, що застосування до нього покарання у виді довічного позбавлення волі позбавляє його перспективи на умовно-дострокове звільнення та суперечить ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважав, що його покарання має бути пом'якшене через невідповідність новій нормі чинного законодавства, а саме вищезазначеному рішенню Європейського суду з прав людини.

За наслідками розгляду вказаного клопотання засудженого, суд прийняв рішення про відмову у його задоволенні, оскільки відсутні передбачені законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини підстави для заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі іншим покаранням.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає, що доводи, зазначені ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, їх жодним чином не спростовують.

Так, ч. 1 ст. 64 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Виходячи з положень цієї правової норми, довічне позбавлення волі є найбільш суворим основним та безстроковим покаранням, відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до спеціальної кримінально-виконавчої установи без зазначення у вироку строку його тримання в ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Положеннями ст. 82 КК України встановлено вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, і довічне позбавлення волі, як окремий вид покарання до даного переліку не входить, а тому судом у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 було обґрунтовано відмовлено.

Щодо стосується посилань засудженого в апеляційній скарзі на неврахування судом рішення ЄСПЛ у справі «Петухов проти України», відповідно до якого довічне позбавлення волі у тому виді, що існує в Україні, є жорстоким поводженням, та його застосування суперечить нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (п.36) звернула увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України», зміст якого зводиться до того, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув'язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ.

Апеляційний суд звертає увагу, що на даний час система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не реформована, зміни до законодавства не внесені, тому на даний час відсутні підстави у суду вирішувати питання заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на більш м'яке, у виді позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, ч. 2 ст. 87 КК України передбачено, що актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, стосовно індивідуально визначеної особи, а згідно ч.7 ст.151 КВК України засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, і такою можливістю вправі скористатися і засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_12 .

Колегія суддів звертає увагу, що на теперішній час відсутня процесуальна процедура заміни покарання особі, яка засуджена до довічного позбавлення волі, або умовно-дострокове звільнення такої особи, однак, існує інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України, що в повній мірі відповідає вимогам міжнародного та національного права та спростовує доводи апелянта про те, що у законодавстві України відсутній механізм заміни довічного покарання на покарання з визначеним строком.

Таким чином, під час апеляційного перегляду не встановлено обставин, за яких колегія суддів дійшла б висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, на що вказує апелянт в поданій апеляційній скарзі.

За таких обставин, на спростування доводів засудженого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 травня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк - залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4