Справа №588/833/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/227/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
14 лютого 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 02 березня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тростянець Сумської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше судимого, останній раз 14 лютого 2017 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 23 липня 2019 року у зв'язку з відбуттям покарання;
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , в яких:
- захисник просить вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 02 березня 2021 року змінити в частині призначення ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначити останньому покарання у виді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки та покласти передбачені ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України обов'язки;
- прокурор у кримінальному провадженні просить вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 02 березня 2021 року відносно ОСОБА_7 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
В подальшому прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , в порядку передбаченому ст. 403 КПК України, відмовився від поданої ним апеляційної скарги.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому:
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - покарання у виді 1 року позбавлення волі;
- на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суровим покаранням за попереднім вироком, остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, із зарахуванням у строк покарання, визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю відбуте покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2017 року, покарання вважати відбутим у повному обсязі;
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня затримання для виконання цього вироку.
Цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 1167 грн. 00 коп. майнової шкоди та 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_10 - відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення з обвинуваченого моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 556 грн. 00 коп. майнової шкоди та 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням .
У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_11 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на загальну суму 2142 грн. 94 коп.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 19 лютого 2020 року на телевізор марки «Philips» моделі 15 PFL 4122/10.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що:
- вирок не відповідає загальним засадам призначення покарання, меті покарання та принципам справедливості і максимальної індивідуалізації покарання, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання є занадто суворим і не буде сприяти виправленню обвинуваченого та не відповідає інтересам суспільства;
- на обґрунтування призначеного покарання у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, один з яких належить до тяжких злочинів, обсяг викраденого майна, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, відбував покарання в умовах ізоляції від суспільства, на шлях виправлення не став, офіційно не працює, з 03 лютого 2021 року перебуває на обліку у центрі зайнятості, вживає заходів пошуку роботи, є особою віком 26 років, неодружений, зареєстрований разом з матір'ю та бабусею, згідно довідки-характеристики за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, однак при цьому суд не врахував тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 , як він показав під час додаткового допиту, не тільки перебуває на обліку у центрі зайнятості, а і отримує соціальну допомогу (дохід), що значно знижує рівень його суспільної небезпеки та ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення;
- суд у вироку згадав про висновок судово-психіатричного експерта від 12 травня 2020 року № 45, відповідно до якого ОСОБА_7 виявляє ознаки інфантильного розладу особистості, у нього виявлено обмежене коло знань, незрілість у емоційно-вольовій сфері, поверхневість суджень, але він здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є осудним, але при цьому суд не зазначив, як саме він оцінив такий висновок експерта, при тому, що він, як захисник, просив звернути увагу на те, що при інфантильному розладі особистості у обвинуваченого, який є особою молодого віку, наявне дещо незріле («дитяче») відношення до наслідків своїх вчинків, що потребує соціально-психологічного впливу на останнього з метою його подальшого виправлення із застосуванням принципу «наставництва» без ізоляції від суспільства і він цю обставину просив визнати як пом'якшуючу вину обвинуваченого та врахувати її при визначенні виду покарання;
- суд невірно врахував висновок Тростянецького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області, відповідно до якого ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення оцінено як високий, виправлення ОСОБА_7 без обмеження чи позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства, оскільки зазначений висновок був складений без урахування фактів часткового відшкодування шкоди обвинуваченим та початку його фактичного виправлення шляхом звернення до центру зайнятості з метою влаштування вперше в його житті на легальну роботу та ведення більш позитивного соціального життя та спілкування, при цьому, При цьому орган пробації допускає можливість виправлення обвинуваченого у громаді у разі інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, тобто мається на увазі призначення покарання обвинуваченому із застосуванням положень ст. 75 КК України із звільненням від виконання покарання з випробуванням;
- суд, в порушення вимог ч.2 ст. 65 КК України, встановивши обставини, що пом'якшують покарання, належним чином не вмотивував неможливість звільнення від покарання обвинуваченого з випробуванням в умовах інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, та не врахував, що обвинувачений повністю відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_12 шкоду та усунув негативні наслідки вчиненого та що потерпілий ОСОБА_12 , дізнавшись про призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, висловив свою думку у письмовій заяві, яка додана до скарги, в якій просив призначити ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з позбавленням волі;
- суд не звернув уваги на ті обставини, що обвинувачений раніше вже відбував покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, але таке покарання не дало результату у вигляді виправлення засудженого, отже до обвинуваченого слід застосувати більш індивідуалізоване покарання, пов'язане з застосуванням соціально-виховних заходів, яке покращить становище обвинуваченого, а тому, вважається пом'якшенням.
На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 подав заперечення, в яких посилався на її безпідставність, оскільки зазначаючи, що суд, при призначення ОСОБА_7 покарання, невірно застосував ст. 69 КК України, прокурор не вказав, в чому полягає неправильне застосування вказаної статті. Захисник просить прийняти рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а подану ним апеляційну скаргу - задовольнити.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , 21 червня 2016 року, близько 17 години, перебуваючи на громадському пляжі поблизу першого ставка в урочищі «Нескучне», що на території м. Тростянець Сумської області, у стані після вживання алкогольних напоїв, помітив на лавочці рюкзак, в якому знаходились речі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. У зв'язку з тим, що поблизу вказаного рюкзака були відсутні сторонні особи, а власники речей знаходились на значній віддаленості та не слідкували за своїми речами, у ОСОБА_7 виник прямий корисливий умисел, спрямований на викрадення рюкзака та речей, які в ньому знаходяться. Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи прямий корисний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 , скориставшись вільним доступом до майна, діючи непомітно відносно власників майна та сторонніх осіб, вчинив повторне таємне викрадення чужого майна - рюкзака з речами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та пішов з ним додому.
Прийшовши додому, ОСОБА_7 відкрив рюкзак, в якому виявив мобільний телефон «BRAVIS Alto», електронну сигарету Бокс мод - «iStic 60W ТС» з дріп-атомайзером «Velositi RDA», належні ОСОБА_10 , та мобільний телефон «Nokia 5130 XpressMusic», електронну сигарету «EleafiJust 2», належні ОСОБА_11 .
Указаними умисними протиправними діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 3194 грн., а потерпілому ОСОБА_11 завдав майнової шкоди на суму 1056 грн.
Крім того, 17 лютого 2020 року, близько 01 години, у ОСОБА_7 виник прямий корисливий умисел, спрямований на викрадення не визначеного майна, з домогосподарства розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_12 та в якому він неодноразово бував. ОСОБА_7 , рухаючись по вул. Гетьмана Сагайдачного наблизився до домогосподарства потерпілого ОСОБА_12 . Через хвіртку, яка виявилась не замкненою, ОСОБА_7 проник на подвір'я домогосподарства, та прослідував до приміщення лазні, вхідні двері якої замкнені не були. Перебуваючи в кімнаті у приміщення лазні, ОСОБА_7 , на кухонній тумбі помітив телевізор марки «Philips» моделі 15 PFL 4122/10, пульт від вказаного телевізора, та грошові кошти однією купюрою номіналом 200 грн. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна, поклавши грошові кошти та пульт від телевізора до кишені власної куртки, та взявши телевізор марки «Philips» в руки, вийшов із приміщення лазні та слідуючи через подвір'я та хвіртку, покинув вказане домогосподарство, отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними, діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 1300 грн.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим та просила залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, на вказаний вирок суду було подано дві апеляційні скарги - від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
При цьому, до початку апеляційного розгляду даного провадження, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 відмовився від поданої ним апеляційної скарги, тому вирок суду Тростянецького районного суду Сумської області від 02 березня 2021 року колегія суддів переглядає лише за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 .
Зі змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що вирок суду в частині фактичних обставин справи, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 та правильності правової кваліфікації його дій за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України не оскаржується, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, колегією суддів не перевіряється.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом ОСОБА_7 було призначено занадто суворе покарання, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, положеннями ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених протиправних дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд врахував тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, один із який належить до тяжких злочинів, обсяг викраденого майна, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, відбував покарання в умовах ізоляції від суспільства, на шлях виправлення не став, офіційно не працює, з 03 лютого 2021 року перебуває на обліку у центрі зайнятості, вживає заходів пошуку роботи, є особою віком 26 років, неодружений, зареєстрований разом з матір'ю та бабусею, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
При цьому, судом було визнано обставинами, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочинів, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 судом встановлено не було.
З врахуванням вищезазначених обставин, а також, і позиції потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким не було повернуто в повному обсязі викрадене майно, шкода повністю не відшкодована, які просили суворо покарати обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_7 у виді 1 року позбавлення волі.
При цьому, за вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_12 , який не мав претензій до обвинуваченого, шкода йому відшкодована і з приводу призначення покарання він поклався на розсуд суду, а також наявність пом'якшуючих вину ОСОБА_7 обставин, які істотно знижують тяжкість вчиненого, суд вважає дійшов висновку про можливість призначення останньому за вчинений злочин покарання з застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік та 6 місяців.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини, з якими Закон пов'язує саме призначення покарання та дійшов вірного висновку, з яким також погоджується і колегія суддів, що покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 69 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, з врахуванням того, що ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, вчинив 21 червня 2016 року, тобто до постановлення вироку Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 14 лютого 2017 року, остаточне покарання останньому було вірно призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш сурового покарання за цим вироком у виді 1 року позбавлення волі, більш суровим покаранням за попереднім вироком у виді 3 років позбавлення волі, яке слід вважати таким, що повністю відбуто обвинуваченим 23 липня 2019 року.
При цьому, на спростовування доводів апелянта, судом було враховано, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта ОСОБА_7 виявляє ознаки інфантильного розладу особистості, у нього виявлено обмежене коло знань, незрілість у емоційно-вольовій сфері, поверхневість суджень, однак, він зданий усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є осудним.
Судом, також, було враховано і досудову доповідь Тростянецького районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області, складену відносно ОСОБА_7 , відповідно до якої ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення оцінено як високий, виправлення ОСОБА_7 без обмеження чи позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому випадку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.
При цьому, колегією суддів під час апеляційного перегляду даного кримінального провадження не встановлено додаткових обставин, з врахуванням яких можливо було б дійти висновку про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а інші дані, на які посилаються захисник, були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Також, колегія суддів зауважує, що у поданій апеляційній скарзі захисник хоча і просить застосувати до обвинуваченого положення ст.ст. 75,76 КК України, при цьому, просить призначити обвинуваченому покарання у виді 3 років позбавлення волі, тобто, більш суворе покарання, ніж призначив суд і такі вимоги апелянта суперечать положенням ст. 421 КПК України, оскільки питання щодо призначення суворішого покарання, що погіршує становище обвинуваченого, вирішується лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та умотивоване рішення, підстави для його зміни відсутні, у зв'язку з чим вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,418,419 КПК України,
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 02 березня 2021 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4