Номер провадження: 22-ц/813/3475/22
Номер справи місцевого суду: 523/4266/21
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Громік Р. Д.
21.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
10 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно.
Позовна заяву обґрунтована тим, що донька навчається в комунальному закладі «Одеський обласний базовий медичний коледж» на третьому курсі на бюджетній основі, на денній формі навчання, знаходиться на утриманні позивача, тоді як відповідач є працездатною особою, отримує постійний дохід - працює на посаді капітана у Казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба», інших утриманців, крім сина позивача і відповідача ОСОБА_4 не має, однак в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, починаючи з 05.03.2021 року і до закінчення навчання, а саме до 30.06.2022 року. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з 1/4 частки від усіх видів мого заробітку (доходів) до 3000 гривень щомісячно, посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) на даний час у ОСОБА_1 відсутня можливість надавати матеріальну допомогу дитині, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, оскільки з 05 травня по 11 червня 2021 року включно він перебував на лікарняному у зв'язку із перенесеною операцією по видаленню пухлини, після проведеної операції ще тривалий час потребуватиме реабілітації, лікування коштує значних витрат;
2) рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2019 року у справ №523/558/19 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 в сумі 3000 гривень;
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 21 лютого 2022 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що в книзі актів громадянського стану про народження 19.03.2003р. зроблено відповідний запис за №368, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Першим відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси (а.с.23).
Відповідно до положень ст.198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно із статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно із довідки №28 від 27.01.2021р., виданої КЗ «Одеський обласний базовий медичний коледж», ОСОБА_3 , 2003р.н., навчається на ІІІ курсі денної форми навчання на бюджетній основі, спеціальності «Сестринська справа», термін закінчення навчального закладу 30.06.2022 р.
Відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ, №165562, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має ІІІ групу інвалідності безстроково (а.с.29).
Позивач та відповідач ще мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.24).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №608 від 30.12.2009р.вчинено Першим Суворовським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції (а.с.21,22).
Згідно із відомостей №13-2459-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, наданих Департаментом надання адміністративних послуг ОМР, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20)
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається на денній формі навчання на бюджетній основі, перебуває на утриманні позивача.
Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки термін закінчення навчання ОСОБА_3 - 30.06.2022 р., тому аліменти підлягають стягненню до вказаної дати.
Згідно з ч.1 ст.191СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне визначити аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, відповідно до вимог ст. 200 СК України, починаючи з 05.03.2021 року (день направлення позову поштою - день звернення до суду) і до 30.06.2022 року (строк закінчення навчання), а не до 05.03.2026 р.
Нормами ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, враховуючи вказану норму суд першої інстанції правильно вважав за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Як визначено ст. 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, зокрема обов'язком батьків є матеріальне утримання дітей.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.
Повнолітня донька ОСОБА_3 продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, знаходиться на утриманні лише матері, а батьки мають рівні обов'язки щодо її утримання у зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 років.
Крім того, колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи правними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Посилання скаржника на необхідність реабілітації та подальшого лікування не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать про неможливість продовжувати працювати, не вказують на встановлення певних обмежень та рекомендації про заборону займатись певними видами праці.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не вбачається можливим, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів у частині від доходу, а тому змінити вид стягнення аліментів є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк