Номер провадження: 22-ц/813/2658/22
Номер справи місцевого суду: 493/1530/20
Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
21.02.2022 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - Гірняк Л.А.,
Суддів - Комлевої О.С., Цюри Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановила:
Короткий зміст позовної заяви
20.10.2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 366,01 грн. та судових витрат - 2 102 грн., посилаючись на те, що 26.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 26.07.2011 року.
АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 23.09.2020 року сформувалась заборгованість - 15 366,01 грн., з яких:
- 9 997, 18 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4 703, 57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 665, 26 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України.
Короткий зміст рішення першої інстанції:
Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.07.2011 року у розмірі 9 997,18 грн. (заборгованість за тілом кредиту) та судовий збір у розмірі 1 367,57 грн., а всього: 11 364, 75 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст апеляційної скарги:
Посилаючись на незаконність та порушення норм матеріального права, АТ КБ «Приватбанк» подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року в частині відмови у задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги AT КБ «Приватбанк» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Також просить суд провести розгляд справи за участі представника позивача, викликати її у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Клопотання представника АТ КБ «Приватбанк» про виклик їхнього представника у судове засідання не підлягає задоволенню, оскільки розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення сторін.
Аргументи (доводи) сторін:
Апелянт зазначає, що 26.07.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Довідку про умови кредитування, в якій зазначено: базова відсоткова ставка за коритсуванн кредитом - 3% на місяць - нараховується на залишок не простроченої заборгованості з розрахунку 360 днів в році; штраф за порушення строків платежів зі будь-яким з грошових зобов'язань - 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості.
Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Сторони погодили умови кредитування, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява про надання кредиту, довідка про умови кредитування.
Фактичні обставини:
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26.07.2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В цей же день, 26.07.2011 відповідач підписав Довідку про умови кредитування, в якій встановлена базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів тощо.
Згідно з наданим Банком розрахунком, станом на 23.09.2020 року у відповідача сформувалась заборгованість -15 366,01 грн., з яких:
- 9 997, 18 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4 703, 57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 665, 26 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Оцінка апеляційного суду:
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відмовляючи в стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, районний суд виходив з того, що Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому оскільки у кредитному договорі №б/н від 26.07.2011 року не встановлений розмір процентів, який боржник повинен сплатити на вимогу кредитора у разі прострочення грошового зобов'язання, тому належить стягнути з відповідача на користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши надані позивачем докази за свої внутрішнім переконанням, шо ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що у відповідача заборгованість за простроченими відсотками складає: 4 703, 57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками та 665,26 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, що в сумі складає: 5368, 85 грн.
Відсутність заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідач суду не довів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що сторонами при укладенні Кредитного договору досягнути усі істотні умови договору. До суду першої інстанції була надана Довідка про умови кредитування від 26.07.2011 року, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , у якій встановлена базова відсоткова ставка за користування кредитом 3% на місяць, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів тощо (а.с. 14).
Проценти нараховувалися з моменту узгодження сторонами сплати процентної ставки за користування кредитними коштами.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками у сумі 4 703, 57 грн. та 665, 26 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на довідку про умови кредитування, підписану відповідачем.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що районний суд неповно дослідив обставини справи в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Районний суд, вказуючи на те, що надані позивачем Витяги з «Тарифів банку» та Витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг» не містять підпису відповідача, дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг (зокрема щодо розміру відсоткової ставки за кредитним договором), які додані до позову та що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів та ознайомився і погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг КБ АТ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Однак, такий висновок судів є помилковим, оскільки надана банком Довідка про умови кредитування за використання кредитки «Універсальна», підписана особисто ОСОБА_1 , містить базову відсоткову ставку за користування кредитом 3% на місяць, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів тощо (а.с.14).
Суд першої інстанції всупереч положенням ст. 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення зазначеної Довідки, як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що умови про стягнення процентів погоджені сторонами, що не спростовано відповідачем, та дійшов помилкового висновку про недоведеність АТ КБ «Приватбанк» позовних вимог в цій частині.
Отже, районний суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (провадження № 61-21994св19).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню в частині відмови в позові із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Щодо застосування ч. 2 ст.625 ЦК України
Відмовляючи в стягненні 665 грн. 26 коп., нарахованими згідно ст.625 ЦК України, районний суд виходив з того, що не є складовою договору.
З таким судженням погодитися не можна. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредитної заборгованості, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, Велика Палата Верховного Суду 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення прострочка грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх.
Велика Палата ВС прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов'язання (як договірного так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 статті 1048 ЦК України.
Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов'язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно до частини першої статті 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети та довідки про умови кредитуванні вбачається, що він не містить строку повернення кредиту (користування ним), а тому в суду відсутні підстави стверджувати про прострочення повернення суми та можливість застосування положень ст.625ЦК України (підставою застосування якої є прострочення сплати боргу).
У даному випадку кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є термін дії картки, та як вбачається з наданої позивачем довідки, строк дії останньої картки, виданої банком відповідачу - січень 2023 рік.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Враховуючи, що районний суд неповно дослідив обставини справи, не звернув увагу на підписання боржником довідки про Умови та правила надання кредиту, судова колегія з підстав ст.376 ЦПК України в частині відмови в стягнені процентів. У розмірі 4 793, 57 грн. скасовує та приймає постанову про задоволення позовних вимог.
В частині відмови в позові щодо стягнення 665 грн. 26 коп. в порядку ст.625 ч.2 ЦПК України вважає необхідним змінити підстави відмови в позові.
Судовий збір
На підставі ч.ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються матеріалами справи: за подачу позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн. (а.с.1), за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн.(а.с.97), а тому у зв'язку із задоволенням позову присудженню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає судовий збір в розмірі 5 255,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року в частині відмови в стягненні заборгованості за простроченими відсотками - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками та прострочку платежу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: с. Оленівка, Балтського району Одеської області) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 4 703 грн. 57 коп. (чотири тисячі сімсот три гривні) (п'ятдесят сім копійок).
Заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року в частині відмови в стягненні за прострочку платежу -665 грн. 26 коп. змінити, виклавши мотивувальну частину редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: с. Оленівка, Балтського району Одеської області) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять ) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.А.Гірняк
Судді: О.С.Комлева
Т.В.Цюра