Номер провадження: 22-ц/813/3426/22
Номер справи місцевого суду: 522/4493/21
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
21.02.2022 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - Гірняк Л.А.,
Суддів - Комлевої О.С., Цюри Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1
- про стягнення заборгованості, -
встановила:
Короткий зміст позовної заяви:
В березні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , вказуючи на те, що 26.02.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір б/н про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок (а.с.39).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що ним підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складена між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач, відповідно до умов договору, виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів. Відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту, сплати процентів та штрафу, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язання, згідно умов договору щодо повернення коштів належним чином, в результаті чого, станом на 25.02.2021 року утворилась заборгованість - в розмірі 15 428 грн. 83 коп., яка складається з :
- 11 433,91 грн. - заборгованість за тілом кредита;
- 3994, 92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
На підставі наведеного представник АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути с ОСОБА_1 частину суми заборгованості за кредитом, а саме 11 433 грн. 91 коп. (заборгованість за кредитом) та судові витрати у розмірі 2 270 грн. (а.с.1-5).
Відзиву на позовну заяву не надійшло.
Короткий зміст рішення першої інстанції:
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року в задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.99-106).
Короткий зміст апеляційної скарги:
22.06.2021 року не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:
Представник АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що під час відкриття карткового рахунку та встановлення кредитного ліміту відповідача було належним чином ознайомлено з умовами кредитування та тарифами банку, що підтверджується особистим підписом відповідача на паспорті споживчого кредиту від 26.02.2014 р. Активація відповідачем картки, користування картковим рахунком, часткове погашення заборгованості та звернення відповідача до Банку з метою перевипуску карти, якою користувався - свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім цього, відповідач не лише користувався кредитним лімітом, а й користувався послугою «Миттєва розстрочка»,що призвело до виникнення заборгованості саме у тому розмірі, що заявлена банком.
Представник АТ КБ «Приватбанк» вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів, чим порушив норми матеріального права.
Крім цього підкреслює, що 23.10.2020 року Банком було списано частину заборгованості відповідача на суму 15 722 грн. 33 коп. списання банком зазначеної суми призвело до зменшення наявної заборгованості відповідача, що враховано у розрахунку заборгованості. Проте, відповідачем з 23.10.2020 року не вносили кошти на погашення заборгованості, а заборгованість буда зменшена за рішенням Банку (а.с.108-114).
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:
Матеріалами справи, встановлено, що 26.02.2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту у розмірі 3 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.39, 41).
В заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг було зазначено особисту інформацію про ОСОБА_1 : паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання, реєстрації та контактний телефон (а.с.41).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку (а.с.42).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 25.02.2021 року по кредитному договору б/н від 26.02.2014 становить 15 428 грн. 83 коп., яка складається з :
- 11 433,91 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 3994, 92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
Проте представник апелянта просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 11 433 грн. 91 коп., тобто заборгованість за тілом кредиту (а.с.4 об., 114).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви районний суд виходив з того, що позивачем, не доведено факт укладення 26.02.2014 року між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитної картки та кредитних коштів у зазначеному ними розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів.
При цьому суд посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року № 342/180/17.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Стягнення процентів за кредитним договором:
Матеріалами справи встановлено, що 26.02.2014 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.41).
Проте, з матеріалів справи вбачається, що Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису відповідача, і банк не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву (а.с.17).
Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими тарифами.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення районного суду у частині відмови стягнення відсотків за користування кредитом є законним та обґрунтованим.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення процентів за кредитним договором.
Заборгованості за тілом кредиту
Відмовляючи в позові АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, районний суд виходив з того, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення 26.02.2014 року між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитної картки та кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 433,91 грн.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може з таких підстав.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 11 433 грн. 91 коп., яку просить стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк».
Матеріалами справи встановлено, що Банком до суду першої інстанції були надані Рахунки заборгованості за договором №б/н від 26.02.2014 року станом на 31.10.2015 р. (а.с.69); станом на 30.09.2019 р. (а.с.10-18); станом на 25.02.2021 р. (а.с.19-20), укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк».
З наданих рахунках вбачається, що відповідач починаючи з 04.11.2015 р. по 23.10.2020 р. здійснював платежі на загальну суму 205 207 грн. 24 коп.
Однак, без врахування вже сплачених коштів ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути суму заборгованості 11 433 грн. 91 коп. з відповідача.
Враховуючи суму 205 207 грн. 24 коп., яка Банком безпідставно була зарахована на погашення процентів, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_1 на користь Банку фактично сплачено суму заборгованості у більшій сумі ніж наявна заборгованість, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Враховуючи, що мотиви відмови у стягненні заборгованості тіла кредиту є помилковим. Судова колегія в силу ст.376 ЦПК України змінює підстави відмови в позовів цій частині.
Судовий збір:
На підставі ч.ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, судові витрати АТ КБ «Приватбанк» за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381, 382, 383,384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2021 року змінити в частині відмови в стягненні заборгованості за кредитом, виклавши резолютивну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду Л.А.Гірняк
О.С.Комлева
Т.В.Цюра