Номер провадження: 22-ц/813/3469/22
Номер справи місцевого суду: 522/6859/21
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Громік Р. Д.
21.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року ухвалено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 2 000 грн, починаючи з 16.10.2019 та до досягнення дитиною повноліття. Указане рішення набрало законної сили 03 серпня 2020 року.
17 вересня 2020 року державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вказує, що відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо сплати аліментів, внаслідок чого за період з 16.10.2019 по 17.03.2021 утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 35 000 грн.
З посиланням на положення ст. 196 СК України позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 10 960 грн.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
09 травня 2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Вказував, що факт несвоєчасної сплати аліментів ним не заперечується та визнається, однак виникнення заборгованості сталось внаслідок об'єктивних та непереборних обставин, пов'язаних з його тривалим захворюванням та реабілітацією після хвороби, тимчасовою непрацездатністю та необхідністю догляду за непрацездатною матір'ю, відсутністю постійного місця роботи та майна, а також наявністю боргових зобов'язань. Окрім того зазначив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів не було вказано розрахункового рахунку отримувача аліментів, що унеможливлювало своєчасне виконання ним обов'язку по сплаті аліментів. Вказав, що борг по сплаті аліментів він сплатив у повному обсязі 21 квітня 2021 року. Посилався на необґрунтованість розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, проведеного позивачем, з огляду на те, що такий розрахунок охоплює період, який передував відкриттю виконавчого провадження. На підставі ч. 2 ст. 196 СК України просив зменшити неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дитину до 2 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 10 960 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) до суду першої інстанції надано документи, які підтверджують доводи щодо відсутності вини відповідача за прострочення сплати аліментів;
2) судом першої інстанції не було розглянуто того факту, що ОСОБА_1 підпадає під групу ризику (після тривалого лікування від туберкульозу) упродовж поширення вірусу COVID-19 і мав увесь час знаходитись під карантином, що робить неможливим працевлаштуванням.
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу вмотивовано тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження доводів щодо відсутності вини у виникненні зі сплати аліментів.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 21 лютого 2022 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судове рішення оскаржується лише в частині не задоволених позовних вимог, а тому підлягає перегляду лише в цій частині.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року у справі №522/17502/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 2 000 гривень 00 копійок, починаючи з 16.10.2019 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Завальної В.М. від 17.09.2020р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №522/17502/19, виданого 18.08.2020р. Приморським районним судом м. Одеси, ВП №63060807.
Відповідно до довідки державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Завальної В. М. від 31.03.2021р. № 9499/30, у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання та становить 36 000 грн, у період з 01.10.2020 по 31.03.2021 ОСОБА_4 отримувала аліменти від ОСОБА_1 : жовтень 2020 року у сумі 0,00 грн; листопад 2020 року у сумі 0,00 грн; грудень 2020 року у сумі 0,00 грн; січень 2021 року у сумі 0,00 грн; лютий 2021 року у сумі 0,00 грн; березень 2021 року у сумі 0,00 грн.
27 січня 2021 року позивач ОСОБА_4 у зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч .1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
На підтвердження наявності заборгованості зі сплати аліментів, позивачем надано довідку державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Завальної В. М., відповідно до якої за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 36 000 грн.
Відповідно до наданої державним виконавцем довідки, позивачем на підставі положень ст. 196 СК України здійснено розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов'язання із сплати аліментів (ст. 196 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 не виконував свого обов'язку зі сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується довідкою державного виконавця та не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.
Сума заборгованості по сплаті аліментів була сплачена відповідачем лише 21 квітня 2021 року, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини, а посилання відповідача на наявність об'єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали йому належним чином виконувати свій обов'язок не підтверджені відповідними доказами.
Відповідачем не надано суду належних доказів, які б з достовірністю підтверджували відсутність його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.
Так, надані відповідачем документи на підтвердження своїх доводів не свідчать про відсутність вини відповідача за прострочення сплати аліментів.
Також суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, з огляду на недоведеність відповідачем тієї обставини, що його матеріальний або сімейний стан дають підстави для зменшення розміру неустойки, що підлягає сплаті відповідачем.
Згідно з розрахунком суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину за період жовтня 2019 року по березень 2021 року становить 10 960 грн.
Розрахунок пені позивачем було здійснено за формулою: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума пені визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів за кожен місяць.
Однак, суд першої інстанції правильно не погодився з таким розрахунком, оскільки він розрахований всупереч положенням ст. 196 СК України.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі №333/6020/16-ц викладений правовий висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, який є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, у якому відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
Так суд першої інстанції , визначаючись із розміром неустойки за прострочення сплати аліментів, правильно вважав, що позивачем проведений розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за правовими позиціями вищих судів, що наразі є неактуальними.
При розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів слід враховувати розрахунок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі №333/6020/16-ц. При такому розрахунку розмір пені буде більший, ніж визначений позивачем.
З урахуванням сплаченої 21.04.2021р. ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у сумі 36 000 грн, розмір неустойки (пені) з жовтня 2020 року по 20 квітня 2021 (дня, який передує дню сплати заборгованості) становить 11 440 грн та складається з:
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за жовтень 2020 становить 3 420 грн (2 000 * 1 % * 171 день з 01.11.2020 по 20.04.2021);
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за листопад 2020 становить 2 820 грн (2 000 * 1 % * 141 день з 01.12.2020 по 20.04.2021);
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за грудень 2020 становить 2 200 грн (2 000 * 1 % * 110 днів з 01.01.2021 по 20.04.2021);
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за січень 2021 становить 1580 грн (2 000 * 1 % * 79 днів з 01.02.2021 по 20.04.2021);
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за лютий 2021 становить 1 020 грн (2 000 * 1 % * 51 день з 01.03.2021 по 20.04.2021);
неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за березень 2021 становить 400 грн (2 000 * 1 % * 20 днів з 01.04.2021 по 20.04.2021).
Однак, зважаючи на положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає можливим стягнути розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у сумі 10 960 грн, в межах суми, яку просить стягнути позивач.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що скаржником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не додано жодного належного та допустимого доказу щодо відсутності вини відповідача у сплаті аліментів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк