Номер провадження: 22-ц/813/4771/22
Номер справи місцевого суду: 522/5788/21
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
17.02.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
За участю секретаря - Ющак А.Ю.,
Предствника позивача- Чудновської О.М.
Відповідача- ОСОБА_1
Представника відповідача- ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року (суддя Косіцина В.В.)у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1
-про зменшення розміру аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог
08 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року.
Вимоги обгрунтовує зміною майнового стану, відсутностю роботи та доходу.
Сума визначена в рішенні про стягнення аліментів у розмірі 5000 грн є для нього непосильною.
Позивач також посилається на те, що прожитковий мінімум для дитини віку трьох років складає 960,50 грн. Обов'язок по утриманню дитини лежить як на батькові так і на матерів, а при стягненні аліментів у розмірі 5000 грн. складається ситуація, коли позивач самостійно забезпечує дитину, що суперечить положенням сімейного законодавства.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача- адвокат Рижук К.В. зазначила, що позивач не працює з 07.03.2019 року, має заборгованість по аліментам у розмірі 120 000 грн.Позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів до 480 грн не можуть забезпечити рівень життя для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16 серпня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволені позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог районний суд виходив з відсутності доказів на підтвердження зміни майнового стану позивача.
При цьому зазначив, що і на момент ухвалення заочного рішення Приморським районним судом м. Одеси від 11 вересня 2019 року від про стягнення аліментів він вже не працював.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, прийняти постанову про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на зміну майнового стану, відсутності доходів та можливості сплачувати аліменти в розмірі 5 000 грн щомісячно.
Зазначає, що заочне рішення Приморським районним судом м. Одеси від 11 вересня 2019 року винесено за його відсутності, його матеріальний стан не досліджувався.
Рух коштів в розмірі 70 140,11 грн не є визначальним для визначення майнового стану так як його картковим рахунком може користуватись його мама.
В ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача-адвокат Рижук К.В. надала клоплотання щодо залучення до матеріалів спави інформацію виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження та довідку про розрахунок заборгованості від 28.10.2021 року. Зазначає, що зазначена інформація має виключне значення для повного та обєктивного розгляду всіх оставин по справі.
Вислухавши думку учасників процесу, заперечення проти залучення документів, перевіривши матеріали справи судова колегія в силу ст.367 ч.3 ЦПК Україгни приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції з пичин, що обєктивно не залежали від неї, оскільки заборгованість за аліментами розраховано 28.10.2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Судом встановлено, що 11 вересня 2019 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 01.03.2019 року, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначаючи розмір аліментів в сумі 5000 грн рйонний суд виходив з того, що відповідпачем не надано заперечень щодо неможливості їх сплати.( а.с.6-9).
Відповідно труждової книжки вбачається, що ОСОБА_3 з 07.03.2019 року звільнений з ст.38 КЗпП України( за власним бажанням)( а.с.9-17).
Згідно інформації державної податкової інспекції від 13.07.2021 року вбачається відсутність доходів громадянина ОСОБА_3 ( а.с.67-68).
При цьому з виписки з рахунку позивача у Приватбанк вбачається, що у період з 25.09.2020 року по 01.02.2020 року рахунок позивача поповнювався неодноразово готівковими коштами, та загальний приход на нього за 4 місяці складає 9750 грн.
З виписки з рахунків позивача у АТ «Універсал банк» вбачається, що у період з 16.12.2019 року по 02.10.2020 року на рахунку відбувався рух коштів у загальному розмірі 70140,11.
З рахунків позивача 27.10.2021 року примусово стягнуто заборгованість зі сплати аліментів в сумі 155 000 грн на якому перебували кошьти в розмірі 201 500 грн
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, пепевіривши матеріали срави та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах ст.367 ЦПК України приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Як вбачається з заочного рішення Приморським районним судом м. Одеси від 11 вересня 2019 року при визначені розміру аліментів матеріальний стан судом не встановлювався, розмір аліментних зобовязань судом визначений за заявою позивачки з посиланням на те, що відповідач не надав заперечень.
Між тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач не працює, не має постійного доходу
Про те, аналіз змісту ст. 192 СК України дає підстави для зменшення розміру стягнутих аліментів при наявності будь-якої із зазначених підстав не обов'язково в сукупності, отже наявність однієї, такої, як зміна матеріального стану, є самостійною підставою для можливості її задоволення.
Таким чином, надаючи оцінку обставинам справи в сукупності, а саме враховуючи розмір стягнутих аліментів 5000 щомісячно без наявності у ОСОБА_3 постійного доходу та відсутності роботи, колегія суддів вважає, що попередньо встановлений розмір є обтяжливим для відповідача, може бути зменшений, про те не настільки, як вважає заявник, щоби унеможливити негативне становище дитини.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, крім іншого є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та зменшення аліментів до 2500 грн за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року.
Посилання представника ОСОБА_1 про те, що і на день прийняття заочного рішення від 11 вересня 2019 року щодо встановлення розміру аліментів він не працював само по собі не може бути підставою для відмови в позовних вимогах оскільки при визначенні їх розміру цю обставину районний суд не досліджував .
Рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_3 стосується періоду 2019 та 2020 року, а до суду про зменшення аліментів він звернувся в квітні 2021 року.
Наявність боргу по аліментим зобов'язання засвідчує його обтяжливий характер та наявність підстав для його зменшення.
Судова колегія критично оцінює доводи прозивача про можливість оплати аліментів на утримання дроньки 1000 - 1500 грн так як встановлено наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і ним не доведено джерело походження цих коштів.
Керуючись ст. 367,368,374, 376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року скасувати та прийняти постанову.
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково
Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПП: НОМЕР_2 за заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2022 року та до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 21.02.2022 року.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
О.С.Комлева
С.М.Сегеда