м. Вінниця
18 лютого 2022 р. Справа № 120/19153/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснопільського сільського голови Романенко Катерини Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся через представника Забуги Віталія Вікторовича звернувся з адміністративним позовом до Краснопільського сільського голови Романенко Катерини Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгрунтовано протиправною бездіяльністю Краснопільського сільського голови що полягає у не наданні відповіді на адвокатський запит від 27.10.2021 року.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 29.01.2021 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що права позивача порушено не було, оскільки лист із відповіддю на адвокатський запит від 05.11.2021 року було опущено в поштову скриньку Укрпошти у с. Гранів Гайсинського району, що в свою чергу свідчить про те, що відповідь на адвокатський запит надано у строки визначенні Законом.
Представником прозивача подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 23.09.2021 року позивачем укладено договір про надання правової допомоги ОСОБА_2
ОСОБА_2 , є депутатом Краснопільської сільської ради 8 скликання. Так, під час здійснення депутатських повноважень Мельник В.В., в порядку ст. 11, 13 ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад" направлено на адресу голови Краснопільської сільської ради депутатське звернення з вимогою надати інформацію:
- чи виготовлялися і чи є в наявності в Краснопільскій сільській раді відповідні документи із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під водним об'єктом став "Міський", який розташований в межах села Гранів, цільове призначення - землі водного фонду, код: Вид ЦПЗ 10.07. - для рибогосподарських потреб, орієнтовним розміром 13 га., яка розташована в с. Гранів, Гайсинського району, Вінницької області?;
- чи перебуває на даний час вищезазначена земельна ділянка у користуванні певних осіб?;
- чи здійснюється сплата коштів, в якому розмірі і за який період, до місцевого бюджету Краснопільської ОТГ за користування вищевказаною земельною ділянкою?.
Зазначене депутатське звернення зареєстровано у Краснопільській сільській раді 06.09.2021 року за № 320.
Про те, станом на 27.10.2021 року, позивач не отримав відповіді щодо результатів розгляду депутатського звернення.
10.09.2021 року позивачем повторно надіслано Краснопільському сільському голові адвокатський запит в порядку ст.ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з метою отримання інформації та копій документів, а саме:
- які результати розгляду депутатського звернення депутата Краснопільської сільської ради 8 скликання ОСОБА_2 , яке зареєстроване в Краснопільській сільській раді 06.09.2021 року за вх. № 320?;
- чи виготовлялися і чи є в наявності в Краснопільскій сільській раді відповідні документи із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під водним об'єктом став "Міський", який розташований в межах села Гранів, цільове призначення - землі водного фонду, код: вид ЦПЗ 10.07. - для рибогосподарських потреб, орієнтовним розміром 13 га., яка розташована в с. Гранів, Гайсинського району, Вінницької області?;
- чи перебуває на даний час вищезазначена земельна ділянка у користуванні певних осіб? Якщо так, тоді на якій підставі?;
- чи здійснюється сплата коштів до місцевого бюджету Краснопільської сільської ради за користування вищевказаною земельною ділянкою? Якщо так, тоді в якому розмірі і за який період?;
Надати належним чином завірені копії документів, що прямо чи опосередковано стосуються запитуваних відомостей, у тому числі, але не виключно:
- відповідь, яка підготовлена Краснопільською сільською радою за результати розгляду депутатського звернення депутата Краснопільської сільської ради 8 скликання ОСОБА_2 від 06.09.2021 року вх. № 320;
- документи, що підтверджують відправлення Краснопільською сільською радою на адресу депутата Краснопільської сільської ради 8 скликання ОСОБА_2 відповіді за результатами розгляду її депутатського звернення від 06.09.2021року вх. № 320.
Зазначений адвокатський запит за вих. № 27/10-01 від 27.10.2021 року надійшов на адресу Краснопільської сільської ради 01.11.2021 року, що підтверджується накладною про здійснення поштового відправлення № 0405047415012, описом вкладення поштового відправлення № 0405047415012, фіскальним чеком про оплату, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в додатках до цього позову).
Таким чином, не отримавши відповіді на запит, позивач звернувся в суд з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
За приписами частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною другої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 23 Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.
Частиною 1 статті 24 Закону визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Згідно з частинами 2, 3 вказаної статті орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Судом встановлено, що позивач в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до голови Краснопільської сільської ради із адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію, що стосується земельної ділянки біля ставу.
При цьому, як стверджує відповідач, що запит позивача розглянуто 05.11.2021 року. На підтвердження зазначеному до суду надає лист від № 820а від 05.11.2021 року.
Окремо зазначає, що про результати розгляду запиту, на адресу позивача направлено лист, який було опущено у поштову скриньку Укрпошти у с. Гранів Гайсинського району, цього ж дня.
На підтвердження зазначеного, відповідач надає копію журналу реєстрації вихідної документації, що ведеться сільською радою.
При цьому, інших доказів на підтвердження факту направлення відповіді позивачу суду не надано.
Визначаючись з приводу спірних правовідносин, що виникли, суд враховує те, що Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено, яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь на інформаційний запит.
Зважаючи на імперативний обов'язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише складання відповіді, а й надіслання її та вручення запитувачу інформації або ж неможливість вручення із зазначенням відповідних причин.
Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо виконання ним обов'язку надіслання відповіді на запит, що підтверджується журналом реєстрації вихідної документації відповідача, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 9.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 у разі пересилання відповіді на запит поштою цей обов'язок вважається виконаним у момент здачі документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (пункт 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270).
Крім того, пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04 жовтня 2001 року №2759-III визначено порядок надання поштового зв'язку. Так, у абзаці 3 цієї статті зазначено, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Відтак, суд вважає, що належним доказом надіслання розпорядником інформації відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Таким чином, на переконання суду, зазначення у журналі вихідної документації номеру, під яким зареєстровано лист-відповідь на такий запит, не може вважатися належним доказом, який підтверджує виконання розпорядником інформації обов'язку повідомити запитувача про результат розгляду його запиту.
При цьому, будь-яких інших доказів в підтвердження надіслання та/чи вручення позивачу відповіді на інформаційний запит відповідачем не надано.
При цьому, у адвокатському запиті, позивачем вказано, що за наслідками опрацювання запиту, відповідь слід направити за місцем проведення адвокатську діяльність: вул. Лермонтова, 4, офіс 13, м. Київ; та на електрону адресу rnazarov05@gmail.com.
Суд звертає увагу на роз'яснення, що надані у пункті 11.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" у якій зазначено, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме: паперову чи електронну.
У випадку, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.
У пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 роз'яснено: "частиною п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.
У випадку, якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".
Таким чином, аналіз положень частини 5 статті 19 Закону №2939-VІ дає підстави зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника інформації.
Однак, у тому випадку, коли у запиті позивача вказано обидва способи отримання інформації, відповідач вправі на власний розсуд обрати один із них.
Суд звертає увагу на те, що у запиті позивачем визначено одразу два способи отримання відповіді на запит, а саме: шляхом надсилання поштового листа на поштову адресу та надіслання запитуваних документів на електронну адресу.
Так, суд зазначає, що надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим, однак як зазначалося вище, запитувач не вправі одночасно вимагати двічі надати йому інформацію на один запит. Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.
Разом з тим, судом установлено, що відповідь на адвокатський запит, сільською радою вирішено надати поштою.
Відтак, відповідач таким чином фактично обрав поштовий спосіб листування із запитувачем інформації. В той же час, докази направлення на поштову адресу позивача запитуваної інформації матеріали справи не містять.
Зважаючи на те, що будь-яких доказів надання відповіді на інформаційний запит позивача суду не надано, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації від 27.10.2021 року № 27/10-01 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відтак, враховуючи те, що запит про надання інформації року відповідачем розглянуто та підготовлено відповідь, проте така не надана (не надіслана) позивачеві, тому належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на інформаційний запит.
Що ж стосується вимоги зобов'язати надати інформацію, то така є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Визначаючись щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід врахувати наступне.
Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.
Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Разом із тим, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що належить компенсувати позивачам, суд враховує приписи частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу є занадто завищеними. Та вказує, що справа є незначної складності, а тому час витрачений адвокатом при підготовці та складанні позовної заяви в даній адміністративній справі є непропорційний її складності та виконаним роботам, які не потребують вивчення значного обсягу фактичних даних.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.12 2021 року, додаткову угоду № 1 від 15.12.2021 року про вартість гонорару адвоката в сумі 5500 грн, та про додаткову винагороду адвокату у сумі 2500 грн., акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.12.2021 року. Також, після подання відповіді на відзив, адвокатом надано додаткову угоду № 2 від 15.12.2021 року та акт № 2 від 27.01.2021 року прийому-передачі наданої правової допомоги із зазначенням додаткової суми гонорару адвокату 4500 грн., до визначеної попередньо суми гонорару в розмірі 8000 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Однак, з аналізу матеріалів справи, суд вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом на виконання робіт, є неспівмірними з розміром понесених позивачами витрат на правничу допомогу.
Крім того, належним буде наголосити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, адміністративна справа №120/19153/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, більше того заявами по суті якої є позов та відзив, а тому витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 12500+ судовий збір 908 грн., є досить завищеними та накладають значний тягар для органу місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, враховуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також на сталу судову практику у даній категорії справ, суд дійшов висновку, що виходячи з реальності витрат на професійну правничу допомогу, обставин справи, складності справи, часу, затраченого на послуги адвоката, дану заяву про розподіл витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, на переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 500 грн, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Таким чином, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Краснопільського сільського голови Романенко Катерини Миколаївни (вул. Центральна, 10Е, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 2472815406) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Краснопільського сільського голови Романенко Катерини Миколаївни, яка полягає у не наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Назарова Романа Юрійовича від 27.10.2021 року.
Зобов'язати Краснопільського сільського голову Романенко Катерину Миколаївну надати відповідь на адвокатський запит Назарова Романа Юрійовича від 27.10.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 908 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Краснопільської сільської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович