м. Вінниця
18 лютого 2022 р. Справа № 120/14/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Погребищенської міської ради (вул. Б. Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницька область, 22200)
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (с. Очеретня, Погребищенський район., Вінницька область, 22253)
про: визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №67909191 від 15.12.2021
Погребищенська міська рада Вінницької області звернулась в суд з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття постанови головного державного виконавця від 15.12.2021 року якою відкрито виконавче провадження.
З вказаною постановою позивач не погоджується з огляду на те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі № 120/7515/21-а виконане в повному обсязі, так як питання про затвердження проектів землеустрою виносилось на розгляд найближчої після вступу в законну силу рішення суду та розглядалось на пленарному засіданні сесії міської ради 16.12.2021 року, за результатами чого прийнято рішення № 16-20-8/1878 від 16.12.2021 року. Таким чином, позивачем рішення суду виконано у повному обсязі. Це й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 31.01.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зазначає, що на примусове виконання рішення суду надано виконавчий лист у справі № 120/7515/21-а, виданий 15.11.2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом. Враховуючи відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець правомірно та обґрунтовано, а також в межах наділених повноважень та покладених обов'язків, прийняв оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2021. З огляду на зазначене, підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2021 року відкрито виконавче провадження № ВП 67909191.
Не погоджуючись з постановою про відкриття провадження у справі, так як питання про затвердження проектів землеустрою виносилось на розгляд найближчої, після вступу в законну силу рішення суду, сесії та розглядалось на пленарному засіданні сесії міської ради 16.12.2021 року, за результатами чого прийнято рішення № 16-20-8/1878 від 16.12.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено обов'язкові реквізити виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі зазначаються - назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; - дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; - повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника-фізичної особи; - ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків); - резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; - дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); - строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу-боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Також в силу вимог ч. 4 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи;
2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
Частиною 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до вимог ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Системний аналіз наведених норм доводить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених законом випадках приватні виконавці. Виконавці зобов'язані вживати передбачені чинним законодавством заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При чому, чинним законодавством визначено чіткий перелік підстав, наявність яких є обов'язковою для відкриття виконавчого провадження, а також визначено чіткий перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та випадки, за наявності яких виконавець не може прийняти до виконання поданий йому виконавчий документ. Законодавством також не визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, за заявою стягувача.
З матеріалів справи встановлено, що 15.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення в адміністративній справі № 120/7515/21-а, до якої додала виконавчий лист від 15.11.2021 року. Відповідач, розглянувши подані матеріали, у визначений строк прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 67909191 від 15.12.2021 року.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що питання про затвердження проекту землеустрою виносилось на розгляд найближчої, після вступу в законну силу рішення суду, сесії та розглядалось на її пленарному засіданні, за результатами чого прийнято рішення № 16-20-8/1878 від 16.12.2021 року, з огляду на наступне.
Перш за все слід звернути увагу, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та не можливості виконувати рішення (ч. 4 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа, зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження, що також передбачено п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802.
Приписами чинного законодавства на виконавця покладено імперативний обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження, у разі відсутності обставин, що унеможливлюють це.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено чіткий перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та випадки, за наявності яких виконавець не може прийняти до виконання поданий йому виконавчий документ.
Натомість під час розгляду справи відповідних підстав (випадків) судом не встановлено. Отже, у відповідача були відсутні підстави для не прийняття до виконання виконавчого листа, виданого судом 15.11.2021 року у справі № 120/7515/21.
При цьому суд зауважує, що позивач, обґрунтовуючи неправомірність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, не зазначає, як саме, на його думку, мав би вчинити виконавець, або яке саме рішення мав прийняти, отримавши заяву стягувача про примусове виконання вищевказаного виконавчого документа.
Суд додатково зазначає, що позивач повинен виконати судове рішення, у разі його добровільного виконання, протягом двох тижнів, з моменту набрання рішенням суду законної сили, оскільки у судовому рішенні вказано про розгляд клопотання у визначений строк, тобто строк, передбачений ст. 20 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладені вище положення та обставини справи, суд не знаходить підстав для визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження № ВП 67909191 від 15.12.2021 року, відповідно позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № ВП 67909191 від 15.12.2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, відповідно позовна вимога щодо її скасування також не підлягає задоволенню, як похідна.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович