Номер провадження: 22-ц/813/2818/22
Номер справи місцевого суду: 523/14610/20
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Гірняк Л. А.
21.02.2022 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - Гірняк Л.А.,
Суддів - Комлевої О.С., Цюри Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, -
встановила:
Короткий зміст позовної заяви:
АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.04.2013 року у розмірі 14 062, 66 грн. та судові витрати у розмірі 2 102.00 грн.
Вимоги позивач обґрунтував тим, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір № б/н від 04.04.2013 року про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого, він отримав споживчий кредит. З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов'язання в наслідок чого станом на 15.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 14 062, 66 грн, яка складається з наступного:
- 10 187,12 грн. - заборгованість за тілом кредита;
- 3 875, 64 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
Зазначив, що відповідач заборгованість в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив стягнути суму заборгованості з відповідача (а.с.3-6).
Короткий зміст рішення першої інстанції:
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с.68-69).
Відмовляючи в задоволені позовних вимогах районний суд виходив з відсутності кредитних правовідносин між сторонами.
Короткий зміст апеляційної скарги:
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, 20.04.2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність судового рішення, просить суд скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:
АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.
Зазначає, що активація відповідачем картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Посилається на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.
Окрім того, зазначає, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ц умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, посилаючись на правову позиції Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17) та висновок ВС (КЦС) (від 23.12.2019 р. у справі №572/1169/17).
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Матеріалами справи встановлено, що 04.04.2013 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк».
Згідно Анкети-заяви відповідач підтвердив, що він згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Згідно п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, банк надав відповідачу кредит, а відповідач кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 14 062, 66 грн, яка складається з наступного:
- 10 187,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 3 875, 64 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором, пені та штрафів:
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення процентів, пені та штрафів, районний суд виходив з того, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує укладення між сторонами 04.04.2013 року договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. В анкеті-заяві позичальника від 04.04.2013 року не зазначена процентна ставка. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
З матеріалів справи вбачається, що Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису відповідача, і банк не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву.
Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими тарифами.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті, у разі відсутності підпису відповідача не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення районного суду у частині відмови стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів є законним та обґрунтованим.
Судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення процентів за кредитним договором, пені та штрафів (фіксованого та процентного).
Щодо стягнення тіла кредиту:
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, районний суд виходив з того, що анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, які б свідчили про існування кредитних правовідносин між сторонами, а розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує укладення між сторонами 04.04.2013 року договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 187 грн. 12 коп.
Матеріалами справи встановлено, що Банком до суду першої інстанції були надані Рахунки заборгованості за договором №б/н від 04.04.2013 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 30.09.2019 року та 15.09.2020 року. З наданих рахунках вбачається, що відповідачем починаючи з 17.02.2018 р. по 23.12.2019 р. здійснювалися платежі на загальну суму - 14 290 грн. 39 коп., тобто більше ніж тіло кредиту (а.с.15-17).
Однак, без врахування вже сплачених коштів ОСОБА_1 , позивач просить стягнути сумму заборгованості 10 187 грн. 12 коп. з відповідача.
Враховуючи суму 10 187 грн. 12 коп., яка Банком безпідставно була зарахована на погашення процентів та неустойки, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_1 на користь Банку фактично сплачено суму заборгованості у більшій сумі ніж наданий кредитний лімі, а тому заборгованості за тілом кредита погашена.
Судовий збір:
На підставі ч.ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, зміна підстав відмови в позовних вимогах не призвела до задоволення позову, то судові витрати АТ КБ «Приватбанк» за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
З врахуванням зазначеного, судова колегія підстави відмови в позові, оскільки висновок суду щодо відсутності кредитних правовідносин між сторонами спростовується матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без зімн.
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду Л.А.Гірняк
О.С.Комлева
Т.В.Цюра