21.02.22
33/812/58/22
Справа № 490/7609/21
Провадження № 33/812/58/22 Головуючий суду І інстанції суддя Дірко І.І.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційного суду Бондаренко Т.З.
21 лютого 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
судді - Бондаренко Т.З.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Коваля О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
захисника ОСОБА_2 - адвоката Коваля Олега Володимировича
на постанову, яку ухвалив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Дірко І.І. у приміщенні цього суду 28 січня 2022 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №297544 водій ОСОБА_3 19 вересня 2021 року об 04 годині 16 хвилин по вулиці Чкалова, 82 в м. Миколаєві керував транспортним засобом Peugeot, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), у встановленому законом порядку водій ОСОБА_4 відмовився від продуття Alcotest Драгер на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Не погоджуючись із постановою суду, адвокат Коваль О.В. діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши об'єктивні обставини справи, не надав належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи та доводам захисника, а тому постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Коваль О.В. в апеляційній скарзі зазначає, що судом не надано належної оцінки доказам про порушення процедури проведення огляду на місці зупинки та в медичному закладі відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, оскільки при цьому працівниками поліції не було запрошено свідків.
Вказує на те, що як на відеозаписі так і з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 відмовився від підпису в протоколі не погоджуючись з обставинами викладеними у ньому, але копію протоколу йому ніхто не вручив та поштою за місцем його реєстрації не направив, як того вимагає закон. За такого вказана обставина є порушенням права на захист.
Наголошує на тому, що враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Коваль О.В. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну.
Вислухавши аргументи і доводи захисника Каспаряна А., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь -яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_4 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що 19 вересня 2021 року об 04 годині 16 хвилин по вулиці Чкалова, 82 в м. Миколаєві ОСОБА_4 керував транспортним засобом Peugeot, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). У встановленому законом порядку водій ОСОБА_4 відмовився від продуття Alcotest Драгер на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 297544 від 19 вересня 2021 року, відповідно до якого водій ОСОБА_4 19 вересня 2021 року об 04 годині 16 хвилин по вулиці Чкалова, 82 в м. Миколаєві керував транспортним засобом Peugeot, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), у встановленому законом порядку водій ОСОБА_4 відмовився від продуття Alcotest Драгер на місці зупинки транспортного засобу, а також відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);
- відеозаписами місця події, що міститься в матеріалах справи на диску № 1 та № 2, з яких встановлено, що працівниками поліції було зупинено ОСОБА_2 за порушення ПДР України, якому було зазначено про те, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння та у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що останній обурився, почав викликати інший наряд поліції, не бажав продувати прилад Драгер ніби то до приїзду інших працівників поліції таким чином своїми діями виражав відмови (ухилення) від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і у закладі охорони здоров'я. Працівниками поліції водію були роз'яснені його права (а.с.5);
-протоколом про адміністративне правопорушення за № 155596 від 19 вересня 2021 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якого водій ОСОБА_4 19 вересня 2021 року о 04 годині 16 хвилин в м. Миколаєві, Центральний район, вул. Чкалова, 82 перед початком руху не ввімкнув показник повороту чим порушив п.п.9.2а ПДР.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 19 вересня 2021 року у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, в розумінні п.п.2 та 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень захисника ОСОБА_1 - адвоката Коваля О.В., ґрунтується на наявних у справі доказах.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 був проведений в порушення процедури такого огляду без залучення двох свідків, у зв'язку з наступним.
Законом України від 16 лютого 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17 березня 2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп'яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп'яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов'язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Оскільки відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також пройти такий огляд у медичному закладі зафіксовано працівниками поліції за допомогою відеозапису, то проведення такого огляду без присутності свідків за умови застосування технічного засобу відеозапису, відповідає вимогам статті 266 КУпАП, чинній на час вчинення правопорушення.
Тому вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 в розумінні положень статті 251 КУпАП.
При цьому апеляційний суд вважає, що положення статті 266 КУпАП в частині порядку проведення огляду водіїв на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічних засобів відеозапису без присутності двох свідків (частина 2 статті 266 КУпАП), є чітко визначеними, не містять бланкетних положень, а тому не потребують застосування інших нормативно-правових актів, в тому числі, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, на який посилається апелянт, та який був прийнятий в 2008 році, та на цей час суперечить вимогам частини 2 статті 266 КУпАП в частині проведення огляду у присутності двох свідків.
До того ж пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, яким було внесено зміни до ст. 266 КУпАП, було зобов'язано Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 відмовився від підпису в протоколі саме не погоджуючись з обставинами викладеними у ньому на увагу суду не заслуговують оскільки це його право. Крім того відповідно до вимог ч.3 ст. 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Між тим, водій ОСОБА_4 відмовляючись підписувати протокол жодних зауважень щодо його змісту, пояснень не надав та письмово не виклав, в тому числі і не зазначив про свою згоду щодо проходження медичного огляду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є неприйнятними та розцінюються судом як спосіб уникнути відповідальності.
До того ж, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час зупинки та складання протоколу щодо оскарження таких дій та його результатів.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_4 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, твердження адвоката Коваля О.В. з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_5 адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Коваля Олега Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2022 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.З. Бондаренко