Справа № 127/29117/21
Провадження № 22-ц/801/508/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.
Доповідач:Рибчинський В. П.
21 лютого 2022 рокуСправа № 127/29117/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача: Рибчинського В.П.,
суддів: Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хейніса Олександра Григоровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2022 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2022 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та зареєстрований у реєстрі за № 11053 про стягнення з ОСОБА_1 за Кредитним договором № 0580-7768 від 26 грудня 2020 року, укладеним з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», заборгованості за Кредитним договором № 0580-7768 від 26 грудня 2020 року, заборгованості у загальному розмірі 12 350 грн. 00 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. (за подання позовної заяви) та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. (за подання заяви про забезпечення позову) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення питання про судові витрати, представник ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О.Г. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом порушено норми процесуального права, при зменшенні розміру суми понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції не в повній мірі було встановлено всі обставини по справі, внаслідок чого неправомірно відмовлено у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Таким чином, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2022 року змінити в частині вирішення питання про судові витрати, та стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів, погоджується з доводами апеляційної скарги виходячи з наступного.
Задовольняючи частково вимоги щодо стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені представником позивача витрати у сумі 10 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, представником позивача ОСОБА_2 було надано: 1. договір про надання правничої допомоги від 12 серпня 2021 року укладений між адвокатом Хейнісом О.Г. та Росинським Е.В.; 2. Додаткова угода №2 до Договору про надання правничої допомоги від 12 серпня 2020 року, відповідно до якої сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги складає 10 000 грн; 3. квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26 жовтня 2021 року на суму 10 000 грн.
В позовній заяві адвокат Хейніс О.Г. вказав опис робіт (наданих послуг), а саме: 1. вивчення документів, поданих для написання позовної заяви - 3 000 грн; 2. підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків - 5 000 грн; 3. підготовка та написання заяви про забезпечення позову - 1 000 грн, 4. Участь у судовому засіданні та подання процесуальних заяв та клопотань - 1 000 грн, а всього 10 000 грн.
Таким чином, позивачем вказано, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн.
У п.2, 4 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2021 року визначено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг становить 10 000 грн. оплата послуг адвоката здійснюється наступним чином, 10 000 грн клієнт сплачує адвокату готівкою під час укладання цієї додаткової угоди.
Із матеріалів справи вбачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги та умовам додаткової угоди №1.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №07/3-10/2021 від 26 жовтня 2021 року, адвокатом Хейнісом О.Г. отримано від ОСОБА_1 10 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2021 року (а.с.26).
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Заперечень щодо неспівмірності заявленої суми від відповідача не надходило. Апеляційним судом підстав для зменшення вказаних витрат не встановлено, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити, та стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі на користь позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хейніса Олександра Григоровича задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2022 року в частині стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу змінити, виклавши його в наступній редакції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
Т.О. Денишенко