Справа №748/2744/21
Провадження №2/751/151/22
03 лютого 2022 року місто Чернігів
в складі: головуючого судді Карапути О.О.,
при секретарі судового засідання Мулач Т.С.,
за участю: представника відповідача: Любченко Т.В.,
представника відповідача: Устименко І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади і тривалим невиконанням судового рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку.
Мотивує свої вимоги тим, що з 07.05.1986 по 26.01.1989 проходив військову службу на території Республіки Афганістан, та, зокрема, брав участь в бойових діях. 3 04 грудня 2013 року на підставі протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України № 2240 від 17.09.2013 отримав третю групу інвалідності та відповідно статус інваліда війни 3 групи з необхідністю періодичного щорічного обстеження та підтвердження групи інвалідності.
19.01.2021 пiд час повторного огляду органами МСЕК підтверджено третю групу інвалідності на безтерміновий період згідно довідки МСЕК серія 12ААЬ № 877856 вiд 19.01.2021. Причина інвалідності - поранення (контузія) та захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Рiшенням Чернігівського окружного адміністративного суду Чернігівської області від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №620/25/21 зобов'язано Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мiнiмальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
28.07.2021 видано виконавчий лист у справі та 25.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66599389 у зв'язку з добровільним невиконанням вищевказаних рішень відповідачем. Рішення суду виконано лише 28.09.2021 року.
Позивач зазначає, що втратив звичайний спосіб життя у зв'язку з необхідністю вивчення нормативно-правових актів, зібранням документів необхідних для захищення його права в суді, чим було обмежено його спілкування з сім'єю, постійно відчуває негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги підвищений, крім того він відчуває свою відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, має знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях, проведенні необхідних витрат у зв'язку з відновленням здоров'я, почутті розпачу у зв'язку з довготривалим судовим та виконавчим провадженням у справі №620/25/21.
Від представника відповідача Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов Відзив на позовну заяву (а.с.32-34), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю, зазначає що позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів заподіяння моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Центр виплачуючи позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року в розмірі 3160,00 грн, керуючись положеннями ст. 19, ст. 117 Конституції України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Бюджетним Кодексом України, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», тобто діяв в межах наданих повноважень, що свідчить про відсутність доказів про протиправність дій.
Станом на 30 жовтня 2021 року, тобто на дату заповнення позивачем позовної заяви, Центром виконано вищезазначене рішення суду повністю. 30 квітня 2021 року було проведено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, сума доплати становила 8306,00 гривень. Виконати рішення суду повністю в частині здійснити виплату зазначеної допомоги до вересня 2021 року Центр не мав можливості у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту ветеранів війни у Державному бюджеті на 2021 рік не передбачалися, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів, додаткові кошти для проведення виплати допомоги згідно з рішеннями суду на рахунок Центру станом на 01 вересня 2021 року не надходили.
28 вересня 2021 року платіжним дорученням від 24.09.2021 № 1287 перераховані кошти в сумі 8306,00 грн на особовий рахунок позивача, відкритий у вiддiленні АТ «Ощадбанк». Отже, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 № 620/25/21 виконано Центром повністю до дати подання позову, а його невиконання, з незалежних вiд Центру причин, тривало три місяці. Центр не вчиняв протиправні дії, діяв в межах наданих повноважень та вчинив всі необхідні дії для виконання вищезазначеного рішення.
Від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив (а.с.39-40), згідно якого позов не визнає у повному обсязі.
Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 21.
Орган Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України.
Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України тa інших актів законодавства не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року справа передана на розгляд Новозаводському районному суду міста Чернігова.
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 03.12.2021 року відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представники відповідачів у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення виданого в Управлінні соціального захисту населення Сновської РДА 30.01.2020 року, є інвалідом 3 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.1).
Витягом із протоколу №2240 від 17.09.2013 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишнього війсковослужбовця ОСОБА_1 підтверджено, що поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12).
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново (а.с.13).
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом 9 ч. 3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173,1174 ЦК України.
Згідно із ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.
За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
В заявленому позові позивач зазначив, що рiшенням Чернігівського окружного адміністративного суду Чернігівської області від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №620/25/21, зобов'язано Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мiнiмальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів. 28.07.2021 видано виконавчий лист у справі та 25.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66599389 у зв'язку з добровільним невиконанням вищевказаних рішень відповідачем. Рішення суду виконано 28.09.2021 року.
Проте, будь-яких доказів у підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.
Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40).
Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
ЄСПЛ також зазначив, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення презумується.
Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач документів на підтвердження тривалого невиконання, заподіяння шкоди, причинно-наслідкового зв'язку не надав.
Виходячи з викладеного, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, проаналізувавши доводи кожної із сторін на предмет їх обґрунтованості, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, а тому враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору покладає їх на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади і тривалим невиконанням судового рішення - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. О. Карапута