Справа № 766/21336/20
н/п 2/766/1932/22
21 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді Прохоренко В.В.,
секретар Бакшина К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06.09.2019 року о 11.00 годин на врегульованому перехресті вулиць Потьомкінська та провулок Козацький у м.Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на праві власності належить позивачу. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.10.2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду даної справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо - транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5527581, позивач звернулася до неї з заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі її заяви від 04.11.2020 року відкрито страхову справу. Після страхового розлідування позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, на підставі пп.37.1.4 п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пропуском встановленого строку на звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку №АВЄ-3 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.01.2020 року, складеного ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження при ДТП в цінах на момент завершення цього дослідження становить 57 307,44 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля на момент його пошкодження складає 235 106,96 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження при ДТП в цінах на момент огляду з урахування Ез становить 29 213,49 грн.
З огляду на викладене, просила стягнути: з ПАТ «СК «ТАС» страхове відшкодування у розмірі 27 213,49 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 30 093,95 грн. та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 2015,00 грн., стягнути з відповідачів на її користь судові витрати у розмірі 11 840,80 грн. з яких: 840,00 грн. - сплачений судовий збір та 11 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2021 року прийнято справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Ухвалою суду від 11.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ «СК «ТАС» про передачу справи на розгляд Святошинського районного суду м.Херсона.
Від представника ПАТ «СК «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого останній заперечував проти позову в частині заявлених до ПАТ «СК «ТАС» вимог, на підставі пп.37.1.4 п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пропуском встановленого строку на звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Просив відмовити у задоволенні заявлених до ПАТ «УПСК» позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд установив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.12.2012 року транспортний засіб Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .
06.09.2019 року о 11.00 годин на врегульованому перехресті вулиць Потьомкінська та провулок Козацький у м.Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2020 року відносно ОСОБА_2 закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, розпочате на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №176816 від 06.09.2019 року, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.10.2020 року, постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15.06.2020 року скасовано, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду даної справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку №АВЄ-3 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.01.2020 року, складеного ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження при ДТП в цінах на момент завершення цього дослідження становить 57 307,44 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля на момент його пошкодження складає 235 106,96 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження при ДТП в цінах на момент огляду з урахування Ез становить 29 213,49 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо - транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5527581,відповідно до якого розмір страхового відшкодування за шкода завдану майну становить 100 000,00 грн., франшиза 2000,00 грн.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 34.2статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства (стаття 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до пункту 36.2статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки,експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «СК «ТАС» 04.11.2020 року.
Листом від 13.11.2020 року ПАТ «СК «ТАС»відмовлено у виплаті страхового відшкодування, на підставі пп.37.1.4 п.37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пропуском встановленого строку на звернення до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування з ПАТ «СК«ТАС», позивач зазначила, що право звернення до ПАТ «СК «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування у неї виникло з моменту ухвалення Херсонським апеляційним судом постанови 09.10.2020 року, якою визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні ДТП.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що навіть у разі пропуску потерпілою особою строку, встановленого у статті 37 Закону № 1961 IV, остання вправі звернутися із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП, в судовому порядку безпосередньо до страховика, у разі, якщо розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страхового відшкодування, за наявності поважних причин несвоєчасного звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду України викладеної у постанові в справі №640/15546/17 від 19.01.2022 року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене відмова страховика у здійсненні виплати з підстав недотримання строку звернення є такою, що порушує захищене статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту.
Наявність засобу юридичного захисту в розумінні ст. 13 поряд із закріпленням обґрун-тованості вимог повинно забезпечувати можливість відшкодування шкоди. Розгляду підлягають усі процедури: як судові, так і позасудові. Формальні засоби юридичного захисту, що перешкоджають розгляду скарги за суттю, у тому числі судові перегляди, можуть не задовольняти вимоги ст. 13. Характер засобу юридичного захисту, необхідного для дотримання ст. 13, залежить від природи можливого порушення. В більшості випадків буває достатньо відшкодування.
Тобто тривалість розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та встановлення його вини у вчинені ДТП, яка мала місце 06.09.2019 року не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на вирішення по суті питання про відшкодування завданої майнової шкоди у наслідок ДТП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «СК «ТАС» страхового відшкодування у розмірі 27 213,49 грн. грн. та витрат за проведення експертного дослідження у розмірі 2 105,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У відповідності до п.4 ст.263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, викладений у справі № 6-691цс15 про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП перевищує розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Так, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2 складає 57 307,44 грн., а вартість матеріального збитку(з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 29 213,49 грн.
Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 30 093,95 грн. з урахуванням франшизи (57 307,44 - 29 213,49 + 2000,00 грн.).
З урахуванням пропорційної задоволених позовних вимог та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн., тобто по 420,40 грн. з кожного.
Вирішуючи питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн., яку позивач просить стягнути із відповідачів на свою користь, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року.
Зокрема, у вказаному рішенні Верховний Суд зазначав, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Оскільки, позивачем не надано суду документи, що підтверджують витрат на правову допомогу, суд вважає, що відсутні правові підстав для її стягнення з відповідачів.
На підставі викладеного, ст. ст. 12, 14, 22, 23, 1166, 1187, 1192 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 178-179,258, 259, 263- 265, ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», (ЄРДПОУ - 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування у розмірі 27213,49 грн., витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 2 015,00 грн., а всього 29 228,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 30 093,95 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», (ЄРДПОУ - 30115243) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн., тобто по 420,40 грн. з кожного.
В решті вимог відмовити.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Суддя В.В.Прохоренко