Справа № 583/1944/21
1-кп/583/60/22
"21" лютого 2022 р. Охтирський міськрайонний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7 ,
з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Акорд», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження №12020200060000639 від 03.12.2020 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, українця, громадянина України, одруженого, освіта середня спеціальна, учасника АТО, особи з інвалідністю 3 групи, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 03.12.2020 біля 15 год. 00 хв., керуючи автомобілем «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись по автодорозі «Охтирка-Харків» у напрямку м. Харків, перебуваючи в районі 86км +500м вказаної автодороги, поблизу с. Веселий Гай Охтирського району Сумської області, знехтував мірами безпеки дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, порушивши вимоги пункту 11.3 Правил дорожнього руху, допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження: розрив обох легень, закритий перелом лівої ключиці, закриті переломи ребер - зліва 2-го по середньо-ключичній лінії (не прямий); справа з 1-го по 7-мий по середньо-ключичній лінії (прямі), розрив пристінкової плеври справа, крововилив в плевральні порожнини зліва 650 мл, справа до 1000мл, розрив селезінки, розрив печінки, крововилив в черевну порожнину близько 170 мл, закритий багато уламковий перелом нижньої третини правого стегна, закритий перелом 2-3 фаланг лівої кисті, множинні садна та рани тулубу, голови та кінцівок, крововиливи в м'які покрови голови в тім'яній ділянці. Від вказаних множинних переломів кісток скелету, множинних ушкоджень внутрішніх органів, що привели до гострого малокрів'я ОСОБА_8 помер на місці пригоди. Крім того,внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримав водій автомобіля «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , а саме:у вигляді полі травми, закритого полі фокального перелому правого стегна у верхній та середній третині зі зміщенням уламків. Забійна рана верхньої третини правої гомілки. Закрита тупа травма грудної клітини. Закритий перелом 4-го ребра справа, дані ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я більше 21 дня. В діях водія автомобіля «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пункт 11.3 Правил дорожнього руху України, а саме п. 11.3: «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу». Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог пункту 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.
Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також смерть потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Пояснив, що працював експедитором, розвозив товар по магазинам, перед новим роком хотів заробити грошей, тому три доби працював без відпочинку. 03.12.2020 він разом із ОСОБА_8 їхали додому до м. Харкова із м. Суми, у м.Охтирка розвантажилися, виїхали на трасу, близько 15 години він заснув за кермом і виїхав на зустрічну смугу, в зв'язку із чим сталося зіткнення. Отямився, коли його витягували з автомобіля, отримав перелом ключиці та ребер. У скоєному щиро розкаявся. Заявлені цивільні позови потерпілих визнав у повному обсязі.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наступними зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 03.12.2020 він повертався з м. Харків до м. Зіньків на автомобілі «RENAULT MASTER», власником якого він є, рухаючись зі швидкістю близько 90 км/год, перевозив товар. В цей час несподівано на зустріч вилетів автомобіль під керуванням обвинуваченого та він пам'ятає, що встиг загальмувати, а після удару вилетів з автомобіля і опинився на дорозі. Зіткнення було з боку пасажирської сторони обох транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав перелом двох ребер та перелом ноги зі зміщенням. Спочатку карета швидкої допомоги доставила його до лікарні у м. Охтирка, де прооперували ногу, вставили металеву спицю, а потім того ж дня перевезли на лікування до Полтавської обласної лікарні, де він перебував близько 15 днів, після чого продовжував лікуватися вдома. Тривалий час він не міг рухатись самостійно, не міг керувати автомобілем. Завдану йому шкоду обвинувачений не відшкодував. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_7 , у судовому засіданні пояснила, що її чоловік ОСОБА_8 працював експедитором на фірмі «Боніта» та разом із ОСОБА_4 розвозили товар по Харківській і Сумській областях. Щочетверга вони їздили до м. Суми. Так 03.12.2020 чоловік виїхав о 5 год. 20 хв. з бази у м. Харкові, протягом дня вони підтримували з ним зв'язок у телефонному режимі, востаннє приблизно о 13:40 год, коли він їхав з м. Охтирка до м. Харків. Про дорожньо-транспортну пригоду їй розповіла дочка, коли вона повернулася додому. На даний час у неї четверо дітей, двоє з яких малолітні, на яких отримує допомогу як опікун, іншого доходу не має. Цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.
Крім того, винуватість ОСОБА_4 підтверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами:
даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2020 зі схемою та фототаблицею, відповідно до якого проведено огляд ділянки автодороги Харків-Суми 89 км в напрямку руху до м. Охтирка, біля дорожнього знаку «2-га обласна лікарня». Виявлено у правому куветі під кутом передньої частини в напрямку більше до м. Харків автомобіль «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 синього кольору, який має обширну деформацію передньої частини, біля дверей даного автомобіля на землі лежить труп чоловіка, одягнутий в сіру кофту, розову футболку, чорні спортивні штани та чорні ботинки, біля трупу чоловіча куртка чорного кольору спортивного типу. На проїжджій частині по ходу руху до м. Охтирка знаходиться автомобіль «RENAULT MASTER» білого кольору, який стоїть під кутом. Автомобіль має обширну деформацію передньої частини. Між передніми частинами вищезазначений автомобіль мається осип скла та деталей транспортних засобів з найбільшою концентрацією білого передньої частини автомобіля «RENAULT MASTER» білого кольору, під передньою частиною мається розлив рідини (том 1 а.с. 131-139);
даними протоколу огляду трупа від 24.12.2020, у якому зафіксовано огляд трупа ОСОБА_8 (том 1 а.с. 166-167);
даними висновку експерта № 274 від 04.12.2020, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_8 стала від тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась множинними переломами кісток скелету, множинними ушкодженнями внутрішніх органів, які привели до гострого малокрів'я (том 1 а.с. 169-170);
даними висновку експерта № 544 від 22.12.2020, відповідно до якого в ортопедичному відділенні КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_6 встановлений діагноз: полі травма. Закритий поліфокальний перелом правого стегна у верхній та середній третині зі зміщенням уламків. Забійна рана верхньої третини правої гомілки. Закрита тупа травма грудної клітини. Закритий перелом VI ребра справа. В ОТВ КП «Полтавська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_6 , встановлений діагноз: полі травма. Закритий черевертлюговий та нижньої третини перелом правого стегна зі зміщенням уламків Закритий перелом шилоподібного відростку правої ліктьової кістки без зміщення. Закритий перелом VI ребра зліва. ЗТГК. Рвана рана правої гомілки. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкодження. Указані ушкодження не являються небезпечними для життя і згідно з пунктом 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я більше 21 дня. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанови, про що свідчать дані медичної документації (том 1 а.с. 178-179);
даними висновку експерта № 546 від 22.12.2020, відповідно до якого в інфекційному відділенні КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» ОСОБА_4 встановлений діагноз: не госпітальна інтерстеціальна лівобічна пневмонія (об'єм ураження до 5%) ЛН І ст. Підозра на COVID-19? Політравма. ЗТГК. Закритий перелом 4-7 ребер справа, 2-8 зліва, закритий перелом лівої ключиці зі зміщенням. ЗЧМТ: струс головного мозку. Садна лобної ділянки. Зазначені тілесні ушкодження не являються небезпечними для життя і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я більше 21 дня. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкодженьґ (том 1 а.с. 182-183);
даними висновку експерта № СЕ-19/119-20/14993-ІТ від 30.12.2020 з фототаблицею, відповідно до якого місце зіткнення автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , в повздовжній площині дороги, знаходиться на правій смузі проїзної частини відносно напрямку руху в бік м. Охтирка, в районі закінчення лівого сліду гальмування, яке зафіксовано на відстані 37,0м до умовної лінії орієнтира (на схемі позначення 11 ). В поперечній площині дороги місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на відстані 0,4?1,7м до правого краю асфальтобетонного покриття. На момент первинного контакту кут між умовними повздовжними осями транспортних засобів складав близько 1750±50 , розгорнутий ліворуч, проти ходу умовної годинникової стрілки, відносно умовної повздовжньої вісі автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 (том 1 том 1 а.с. 187-204);
даними висновку експерта № СЕ-19/119-20/14991-ІТ від 28.12.2020 з фототаблицею, відповідно до якого на момент огляду робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено наступне: робоча гальмівна система автомобіля має технічні несправності, які полягають у зміщенні гальмівної педалі та її кронштейна кріплення, пошкодженні бачка живлення гідравлічного приводу робочої гальмівної системи, зміщенні головного гальмівного циліндра і вакуумного підсилювача; ходова частина автомобіля має технічні несправності, які полягають у розгерметизованому та заблокованому стані правого переднього колеса, пошкодженні його диску, деформації передніх лонжеронів, зміщенні амортизатора, разом з деталями передньої підвіски правого переднього колеса та пошкодженні підрамника передньої підвіски автомобіля; рульове керування автомобіля має технічні несправності, які полягають у зміщенні рульової колонки, відокремленні та пошкодженні бачка живлення гідро-підсилювача рульового керування, відокремленні насосу гідро-підсилювача рульового керування та пошкодженні його кронштейнів кріплення, пошкодженні гнучкого шлангу і трубопроводу системи гідро підсилювача рульового керування, зміщенні рульового механізму,а також пошкодженні його корпусу. Виявлені під час експертного огляду технічні несправності робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 носять аварійний характер утворення та характерні для виникнення під час даної дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с. 209-223);
даними висновку експерта № СЕ-19/119-20/14992-ІТ від 31.12.2020 з фото таблицею, відповідно до якого на період проведення експертного огляду автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 встановлено: робоча гальмівна система автомобіля знаходиться в непрацездатному стані в зв'язку із руйнуванням кріплення розширювального бачка головного гальмівного циліндра; рульове керування автомобіля знаходиться в працездатному стані, однак має технічну несправність у вигляді руйнування розширювального бачка насоса гідро-підсилювача рульового керування; ходова частина автомобіля знаходиться в непрацездатному стані в зв'язку з деформацією нижнього важеля правої передньої підвіски. Виявлені під час експертного огляду технічні несправності робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 носять аварійний характер утворення та характерні для виникнення під час даної дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с. 228-233);
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2021 із схемою за участю потерпілого ОСОБА_6 та спеціаліста експерта, в ході якого потерпілий розповів та показав обстановку ДТП, яка мала місце 03.12.2020 (том 1 а.с. 234-236);
даними протоколу проведення слідчого експерименті від 04.03.2021 із схемою за участю свідка ОСОБА_9 та спеціаліста експерта ОСОБА_10 , в ході якого свідок розповів та показав обстановку ДТП, що мало місце 03.12.2020 (том 1 а.с. 237-239);
даними висновку експерта № СЕ-19/119-21/4221-ІТ від 23.04.2021, відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 з технічної точки зору повинен був діяти згідно вимог пунктів 12.6 «г», 11.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 . В діях водія автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо в даній дорожній ситуації рух автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 відбувався зі швидкістю, яка перевищувала 90 км/год, то в діях його водія також вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водія автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 повинен був діяти згідно вимог пункту 12.3 ПДР України. Водій автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_1 . В діях водія автомобіля «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 з технічної точки зору невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається (том 1 а.с. 244-250);
даними висновку експерта № СЕ-19/119-21/2955-АВ від 12.05.2021 з фототаблицею, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_3 білого кольору номер двигуна НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об'єм двигуна 2299 см3, з урахуванням зносу станом на 03.12.2020 може складати 293110 гривень (том 2 а.с. 6-24);
даними акту огляду транспортного засобу від 15.03.2021, відповідно до якого оглянуто автомобіль «RENAULT MASTER», державний номерний знак НОМЕР_2 (том 2 а.с. 25).
Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними та допустимими, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, оскільки вони поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та такі його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а також смерть потерпілого.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, одружений, учасник бойових дій, інвалід війни 3 групи, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КПК України пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КПК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Судом зважено, що згідно досудової доповіді органу з питань пробації існує середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства, можливе виправлення особи без позбавлення або обмеження волі.
При призначенні покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, його поведінку до вчинення злочину та після цього, обставину, що пом'якшує покарання у виді щирого каяття, що виразилося в осуді власної протиправної поведінки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив злочини, який відноситься до злочинів з необережною формою вини, при цьому вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, одружений, має родину, має постійне місце проживання, що свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків, є учасником бойових дій, має державну нагороду - відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», має позитивні характеристики Харківської громадської організації «Спілка ветеранів АТО» та Громадської організації «Спілка Інвалідів - Учасників АТО «Непереможні», членом яких він являється, пенсіонер, має третю групу інвалідності. При цьому суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого двом особам завдано тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, наявність тяжких наслідків у виді смерті одного з потерпілих, не відшкодованою лишається і шкода потерпілим, а тому з урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та перевиховання, попередження нових злочинів, а також соціальної реабілітації.
Разом з тим суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 як до, так і після ДТП, яка мала місце у 2019 році до кримінальної, чи адміністративної відповідальності не притягувався, що на думку суду, свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Крім того, залишається не відшкодованою шкода потерпілим, яку, на переконання суду, обвинувачений зможе відшкодувати лише перебуваючи на волі. Отже суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком у відповідності до ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Окрім того, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинено злочин проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, спричинення смерті та середньої тяжкості наслідків вчиненого злочину безпосередньо пов'язані з наявністю у нього права керування транспортними засобами суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
По даній справі потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заявлено цивільні позови, які обвинувачений визнав.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом ст. 264 ЦПК України саме на суд покладено обов'язок визначити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З показань обвинуваченого та пояснень потерпілої ОСОБА_7 , наданими у судовому засіданні вбачається, що на момент ДТП як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_8 працювали експедиторами, однак, при цьому ні з обвинувального акту, ні з матеріалів справи не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 працював на той час за трудовим договором, чи за цивільно-правовою угодою, що сторонами перед судом не доведено, тому виключає стягнення шкоди за правилами ст. 1172 ЦК України.
Разом з тим встановлено, що ОСОБА_4 03.12.2020 під час дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, власником якого є його син ОСОБА_11 , на підставі наданого останнім свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
З огляду на викладене суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 на законній правовій підставі керував транспортним засобом, отже, на момент ДТП був його володільцем та може нести відповідальність за наслідками ДТП.
Так потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6356,35 грн., 2500 грн. за надання їй правничої допомоги та моральної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 1000000,00 гривень.
При цьому відповідно до положень ст. 13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є, зокрема, учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
У відповідності до п. 1.6 цього Закону власниками транспортних засобів вважаються юридичні і фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Встановлено, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданим 08.07.2015 (том 2 а.с.36) та під час дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом на законній правовій підставі, а тому підпадає під дію ст. 13.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Потерпілими за п.1.3 зазначеного Закону є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 41.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно ст. 22 зазначеного Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 27 зазначеного вище Закону врегульовано питання щодо відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого. Так страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.
Враховуючи, що дорожньо-транспортна подія мала місце 03.12.2020, який є днем настання страхового випадку, до стягнення підлягає сума у розмірі 60 000,00 грн. (5000х12) з МТСБУ. Крім того на МТСБУ покладається і відшкодування витрати в розмірі 6356,35 грн, пов'язаних з похованням потерпілого ОСОБА_8 .
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У даному випадку потерпілою ОСОБА_7 пред'явлено позов до ОСОБА_4 , хоча у відповідності до наведених вище положень чинного законодавства такий позов має подаватися як до особи, яка керувала транспортним засобом, так і до страхової компанії, у даному випадку до МТСБУ. Оскільки внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ), що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові №147/66/17 від 14.12.2021.
Вирішуючи позов ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди суд виходить з положень ч.1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому встановленню при відшкодуванні моральної шкоди підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною дією, а також провини особи, що її заподіяла.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За роз'ясненнями пленуму Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір її відшкодування визначає суд в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності вини. Вина цивільного відповідача ОСОБА_4 встановлена у судовому засіданні, факт спричинення потерпілій ОСОБА_7 моральних страждань обвинуваченим знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.
Як зазначила потерпіла, вона відчула моральні страждання від неправомірних дій обвинуваченого, оскільки пережила біль за втрату чоловіка, зміни звичного способу життя, викликані смертю близької людини, який окрім того був єдиним годувальником у родині, на її утриманні залишилося двоє малолітніх дітей, за якими вона одноособова має здійснювати догляд та самостійно утримувати.
Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 , а саме про стягнення з ОСОБА_4 на її користь 940 000,00 грн. моральної шкоди.
Щодо відшкодування витрат, понесених потерпілою ОСОБА_7 на правову допомогу, слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_7 і адвокатом ОСОБА_4 24.12.2020 укладено договір про надання правової допомоги. Представник потерпілої звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а також подав розрахунок витрат та квитанцію про сплату потерпілою таких витрат (том 1 а.с. 62-69, 73-74).
При цьому обвинувачений у судовому засіданні заявлені вимоги визнав. Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню розмір понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн.
Разом з тим суд вважає за необхідне роз'яснити потерпілій ОСОБА_7 її право звернутися у судовому порядку до МТСБУ щодо стягнення витрат, передбачених ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та Моторного транспортного страхового бюро України (надалі - МТСБУ), в порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування на його користь матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наведених вище положень кримінального процесуального, цивільного законодавства, а також з положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 23.1 зазначеного Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Як уже судом зазначалося обвинувачений ОСОБА_4 , який є учасником бойових дій, 03.12.2020 під час дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої він є, керував транспортним засобом на законній правовій підставі, а тому підпадає під дію ст. 13.1. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 22 цього Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Цивільний відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги за пред'явленим до нього позовом визнав у повному обсязі.
Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, у зв'язку з тим, що чинне законодавство не передбачає можливості пред'явлення цивільного позову потерпілим до юридичної особи, яка не несе за законом цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діями обвинуваченого, а на підставі договору (страхового полісу) у разі настання страхового випадку відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну потерпілої особи. По-друге, позивач не надав на підтвердження доказів того, що ОСОБА_4 є особою, звільненою від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і не надав доказів того, що в даному випадку МТСБУ зобов'язане здійснити виплату на його користь. По-третє, ОСОБА_6 не звертався до МТСБУ із заявою на виплату відшкодування та не надавав необхідних для виплати документів, а тому позов до МТСБУ, на думку його представника, є передчасним. Крім того, розмір відшкодування МТСБУ на користь позивача як потерпілого мав би визначатись представниками МТСБУ відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з тим, позивач не надав до позову доказів того, що пошкоджений транспортний засіб в результаті ДТП належав йому і перебував у його власності, не надав доказів, які б підтверджували розмір завданих йому збитків, та не надав для огляду представнику МТСБУ пошкоджений транспортний засіб з метою визначення розміру збитку. Щодо відшкодування шкоди, завданої здоров'ю позивача, представник МТСБУ зазначив, що ОСОБА_6 не надано достатніх документальних підтверджень необхідності зазначеного в позові об'єму лікування від закладів охорони здоров'я, зокрема відсутні рекомендації щодо необхідності придбання всіх перелічених в чеках ліків та препаратів. Посилаючись на викладене, представник МТСБУ вважав, що позивач не довів обставин, які підтверджують правомірність позовних вимог до МТСБУ.
При цьому суд не приймає до уваги такі доводи представника цивільного відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Враховуючи чинні положення КПК, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 28.03.2019, по справі 588/678/17, зазначив, що залишення цивільного позову у кримінальному провадженні без розгляду за відсутності підстав, передбачених ст. 129 КПК, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
За таких обставин, беручи до уваги положення чинного КПК та судову практику, зважаючи на відсутність обставин визначених ч.3 ст.129, ч.1 ст.326 КПК України, в даному випадку відсутні підстави для залишення позову без розгляду, водночас, з огляду на ухвалення обвинувального вироку, наявні підстави згідно ч.1 ст.129 КПК України для вирішення такого позову.
Суд також не погоджується з твердженнями представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про передчасність поданого ОСОБА_6 позову та виникнення у страховика зобов'язання на відшкодування шкоди тільки після подання заяви про страхове відшкодування.
Крім того, звернення чи не звернення потерпілого ОСОБА_6 безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає реалізації ним свого права на подачу позову і вирішення питання відшкодування шкоди у судовому порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та 13.08.2021 пред'явив цивільний позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Положеннями статті 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону -МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
При цьому визначений Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Таким чином, твердження представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України про передчасність поданого ОСОБА_6 позову є необґрунтованими.
За змістом ст. 264 ЦПК України саме на суд покладено обов'язок визначити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
В обґрунтування своїх вимог щодо понесення витрат на лікування внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, потерпілим ОСОБА_6 надано виписку № НОМЕР_6 із медичної карти стаціонарного хворого, товарні чеки та квитанції (том 1 а.с. 92-104), які суд вважає належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд вважає не обґрунтованими витрати на білизну в сумі 850,00 грн. (а.с.97).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За положеннями ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
З огляду на викладене, вимоги цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими у розмірі 35 065,20 гривень, при цьому також враховуючи діагноз потерпілого, період його перебування на лікарняному, а також те, що ліки, які не перелічені у медикаментозному лікуванні (том 1 а.с. 92), проте придбані позивачем одним товарним чеком разом з іншими препаратами за призначенням лікаря, а тому підлягають частковому задоволенню у зазначеному розмірі.
Крім того у судовому засіданні встановлено, що автомобіль позивача ОСОБА_6 «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_3 білого кольору, в результаті ДТП отримав технічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-21/2955-АВ від 12.05.2021 (том 2 а.с. 6-24) становить 293110,00 грн., які позивач просить стягнути з цивільних відповідачів.
Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 №538, страхові суми за внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлені у розмірі 130000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну потерпілих, але не більше 650 000 грн. на одну страхову подію.
З наявного у матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2938254 укладеного між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега Гарант» та ОСОБА_6 17.03.2020, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну визначена у 130 000 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що заподіяна потерпілому ОСОБА_6 майнова шкода в сумі 293 110,00 грн. підлягає стягненню на його користь у такому порядку: з Моторного (транспортного) страхового бюро України в сумі 130 000,00грн. та з ОСОБА_4 в сумі 163 110,00 грн.
Вирішуючи позов ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, між іншим, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань потерпілого внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, тривалість його реабілітації, що на даний час у нозі потерпілого мається пластина. Також суд при визначенні розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди враховує вимоги розумності і справедливості та вважає, що під час судового розгляду сторона позивача довела належними і допустимими доказами те, що ОСОБА_6 має право на відшкодування моральної шкоди.
При цьому позивачем заявлено до стягнення з МТСБУ у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1795 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2938254 укладеного між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Мега Гарант» та ОСОБА_6 , страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну здоров'ю визначена у 260 000 грн.
Тож за розрахунком суду розмір моральної шкоди підлягає стягненню у такому порядку: в сумі 13 000 грн. (5% від 260 000 - страхова сума за договором) відповідачем - Моторним (транспортним) страховим бюро України та 137 000 - відповідачем ОСОБА_4 , що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи у межах заявлених вимог.
Разом з тим, суд вважає, що при розрахунку розміру моральної шкоди позивачем помилково взято для розрахунку 5% суму страхового відшкодування, заявленого ним до стягнення, а не страхову суму за шкоду, заподіяну здоров'ю, що зазначена у наданому ним суду страховому полісі.
Таким чином суд, з метою ефективного та повного захисту прав, свобод та інтересів потерпілого вважає за необхідне стягнути на його користь з Моторного транспортного страхового бюро України 13 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.
На підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути судові витрати за проведення судових експертиз, на загальну суму 9 954,06 грн.
Доля речових доказів по справі підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік і покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 1 та п.2, п.3 ч.3 ст. 76 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень витрат за надання правничої допомоги та 940 000 (дев'ятсот сорок тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 942 500 (дев'ятсот сорок дві тисячі п'ятсот) гривень. В іншій частині позову відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , Моторного транспортного страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з Моторного транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_6 35 065 (тридцять п'ять тисяч шістдесят п'ять) гривень 20 копійок матеріальної шкоди, завданої здоров'ю; 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень матеріальної шкоди завданої майну та 13 000 (тринадцять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 178 065 (сто сімдесят вісім шістдесят п'ять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 163 110 (сто шістдесят три тисячі сто десять) гривень матеріальної шкоди завданої майну та 137 000 (сто тридцять сім тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 300 110 (триста тисяч сто десять) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 9954 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 06 копійок в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.2020 на автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору; автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору; уламок пластикового бамперу чорного кольору; фару транспортного засобу; ковпак транспортного засобу; фару транспортного засобу; технічний паспорт на автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеореєстратор «Car cam corder FHD1080p» з картою пам'яті Micro SD 32 Gb, вилучені 03.12.2020.
Речовий доказ - автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_3 , білого кольору, вилучений 03.12.2020, що знаходяться на зберіганні на території ФОП « ОСОБА_12 » по вул. Широкій, 110, м. Охтирка Сумської області - повернути власнику ОСОБА_6 .
Речовий доказ - автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, вилучений 03.12.2020, що знаходяться на зберіганні на майданчику для тримання транспортних засобів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області - повернути володільцю ОСОБА_11 .
Речові докази - фару транспортного засобу; ковпак транспортного засобу; фару транспортного засобу, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Охтирського ВП ГУНП в Сумській області (квитанція № 001353 від 14.12.2020); уламок пластикового бамперу чорного кольору, вилучені 03.12.2020, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Охтирського ВП ГУНП в Сумській області (квитанція № 001353 від 14.12.2020) - знищити;
Речові докази - відеореєстратор «Car cam corder FHD1080p» з картою пам'яті Micro SD 32 Gb та технічний паспорт на автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 вилучені 03.12.2020, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Охтирського ВП ГУНП в Сумській області (квитанція № 001353 від 14.12.2020) - повернути володільцю ОСОБА_11
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1