Справа№592/16781/19
Провадження №2/592/195/22
16 лютого 2022 року м.Суми Ковпаківський районний суд міста Суми в складі головуючого судді Катрич О.М., за участю секретаря Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої господарської споруди, гаражу,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,10 га та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачам належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , які вони спадкували від батька ОСОБА_4 , яким ще за життя було розпочато незаконне будівництво гаражу на земельній ділянці на межі садиб АДРЕСА_3 з порушенням будівельних норм і без дозволу позивачки як суміжного власника земельної ділянки, а відповідачками продовжено таке незаконне будівництво. Стверджує, що саме без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних та санітарно екологічних норм та правил на земельній ділянці відповідача був збудував гараж, який розділяє подвір'я сторін, фактично по межі. Гараж на земельній ділянці відповідачок збудований прямо над водопровідному люку, залізні крути колодязя якого прямо межують зі стінами гаражу, яка знаходиться на подвір'ї позивачки. Ще до початку будівництва гаража позивачка просила не будувати в цьому місці гараж, так як він буде дуже близько до криниці, що може привести до попадання в криницю стічних вод та паливно-мастильних матеріалів від збудованого гаража. На цю пропозицію відповідачі не реагували, а з порушенням будівельних та санітарно екологічних норм збудували господарську споруду (гараж). З цього приводу позивачка неодноразово зверталась в Сумської міської ради та в інші державні установи із заявами, про незаконне будівництво відповідачами гаража. На звернення позивачкою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області була надана відповідь від 12.11.2015 p., що вказаний спір варто вирішувати у судовому порядку. Крім того згідно відповіді від Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області вбачається, що жодних дозвільних документів на будівництво гаражу ні Відповідачці, ні її спадкодавцеві ОСОБА_4 не надавалося. Просить суд: зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести самовільно збудований «гараж», що розміщений на земельній ділянці в АДРЕСА_2 (на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ) до Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 від 26.04.2019 р. «Планування і забудова територій», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди «гараж», а також стягнути судові витрати. У судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Стадник С.В. позов підтримали, посилаючись на ті ж обставини і докази, які зазначені у позовній заяві та висновки експертизи, доповнивши, що у матеріалах справи відсутні дозвільні документи на зведення гаражу, відмітка працівників БТІ у 2019 році про те, що відсутні самочинно збудовані споруди не є абсолютним спростовуванням цього, натомість збудований відповідачем гараж згідно висновків експерта не відповідає вимогам ДБН як на час зведення, так і на даний час, його неможливо переобладнати, а відповідачі відмовляються його перебудувати чи знести добровільно, тому повинно бути на це судове рішення. Також порушуються права ОСОБА_1 і тим, що ворота при їх відчинені заходять на земельну ділянку позивачки, і вікно зі спальні будинку виходить на гараж, при його відкритті порушується тиша і спокій.
12.11.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали відзив, в якому позовні вимоги не визнали, зазначивши, що у відповідності до Договору довічного утримання від 30.03.2001 p., відповідачам у рівних частках належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 1000 м2, Договором довічного утримання від 30.03.2001 р. визначено, що «на вищезгаданій земельній ділянці в цілому знаходиться: один житловий будинок «А-1», за надвірними господарчими та побутовими будівлями: сарай Б, погріб п/г, огорожа № 1 -2, відмостка І, гараж Г, сарай Е, сарай Ж, сарай 3, вбиральня И», що підтверджується вищевказаним Договором. Згідно Технічного паспорту від 13.08.2019 р. на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , не визначено знаходження за вищевказаною адресою ніякого самовільно побудованого гаражу. На їх думку є помилковим посиланням позивача на ті обставини, що спірний гараж, що розміщений на земельній ділянці в АДРЕСА_2 (на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 ) на державні будівельні норми Б.2.2-12:2019 від 26.04.2019 р. «Планування і забудова територій», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку. Будівництва та житлово-комунального господарства України, оскільки дані будівельні норми почали діяти із 01.10.2019 року, а гараж літ. «Г» збудований у 1993 році, а саме за 26 років до вступу у дію ДБН, на які посилається позивач, та даний гараж розміщений на території саме відповідачів, і не порушує законних прав та інтересів позивачки, у зв'язку із цим позов є необгрунтований та підлягає відхиленню судом. (а.с. 48-53)
27.12.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що первинно збудований в 1993 році гараж, що позначений літерою «Г» в технічному паспорті на будинок садибного типу АДРЕСА_2 відображений станом на 13.08.2019 p., де і вбачається порушення ДБН Б.2.2-12:2019 від 26.04.2019 p., адже він знаходиться прямо на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 . При цьому, за останні роки спірний гараж відповідачок був настільки збільшений в сторону земельної ділянки позивачки, що його похилий (розміщений під кутом) дах виступає на один метр над земельною ділянкою позивачки, чим порушуються норми п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, адже всі атмосферні опади з гаражу відповідачки потрапляють саме на земельну ділянку позивачки та закривають водопровідний люк. Вказане порушення норм норми п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 триваюче і вчиняється і по сьогодні. Крім того, до вступу в чинність норм ДБН Б.2.2-12:2019 від 26.04.2019 р. «Планування і забудова територій», діяли Державно- будівельні норми Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 (далі - ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»). До вступу в чинність ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» діяли Державно будівельні норми 360:92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. №44 (далі - ДБН 360:92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»). При цьому, як ДБН 360:92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», так і ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», мали тотожні вимоги до нині чинних ДБН Б.2.2-12:2019 щодо порядку розміщення на земельних ділянках господарських будівель та споруд, зокрема гаражів. У судовому засіданні представник відповідачів -адвокат Титор Р.М. та відповідачки підтримали викладене у відзиві на позов, додавши, що працівники БТІ зазначили у відповідних документах про відсутність самочинно збудованих споруд по АДРЕСА_2 , окрім цього, гараж зведений на земельній ділянці відповідачів і ніяким чином не порушує права позивачки і нічим їй не заважає. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,10 га та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором довічного утримання від 26.12.1997 р. та державним актом на земельну ділянку від 12.01.1998 р. (а.с. 17-23 т.1) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частини на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 1000 м2, у відповідності до Договору довічного утримання від 30.03.2001 року, укладеного між відповідачками та їх батьком ОСОБА_4 (а.с. 51 т.1), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом на земельну ділянку від 15.10.2002 р. (а.с.24-25, 62-65 т.1) У Договорі довічного утримання від 30.03.2001 року зазначено, що на земельній ділянці знаходяться житловий будинок, а також крім іншого, гараж Г-бет. блоки. (а.с.105) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер згідно копії свідоцтва про смерть. (а.с. 66 т.1) З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 18.07.2011 року, власником якого є ОСОБА_1 , вбачається план присадибної ділянки, наявність, назви будівель, споруд та приміщень. (а.с. 20-23 т.1) З копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 від 13.08.2019 р., наданого відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що самовільно збудовані споруди відсутні, в тому числі, гараж. (а.с.37-60 т.1) Між сусідами протягом тривалого часу склалися неприязні відносини з приводу володіння, користування своїм майном, в тому числі і спірним гаражем, що не заперечується сторонами і підтверджується листами, зокрема від 16.05.2016 року, 16.07.2018 року Сумського ВП ГУНП в Сумській області (а.с. 26, 33 т.1), від 12.06.2014 року, 03.10.2014 року Департаменту містобудування та земельних відносин (а.с. 27-29 т.1). Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області від 04.06.2014 року № 7/18-2160 станом на 04.06.2014р. дозвільні документи про початок виконання будівельних робіт на об'єкт- гараж ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 Інспекцією не реєструвалися. (а.с. 31 т.1) 12.11.2015 року листом № 40-1018/3249 Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області повідомило заявника про те, що згідно даних Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів Держархбудінспекнії України, дані по об'єкту містобудування за адресою: АДРЕСА_2 відсутні. Також працівники інспекції виходили на місце та вивчали матеріали інвентаризаційної справи, за результатами чого встановлено, що відповідно до зведеного акту будівель і споруд та при реєстрації свідоцтва про право власності житловий будинок 20.01.1994р. господарська будівля гаража літ. Г» за планом передана у власність ОСОБА_4 . Рік побудови в технічній документації відсутній. Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 27.07.2000р. з реєстрацією поточних змін на 11.11.2004 р. зазначена будівля гаража не значиться як самочинно збудована. Таким чином, об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію, на оформлено право власності являється об'єктом нерухомості, який розглядати як предмет цивільних правововідносин. (а.с. 32 т.1) Архівний відділ Сумської міської ради надав відповідь 29.01.2020 року, що в рішеннях виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів за 1993 рік відомостей щодо будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 немає. (а..с116 т.1)
Відповідно до висновку експерта від 29.01.2021 року № 19/119/11/4/1-160е з фотокартками, проведеним дослідженням встановлено невідповідність об'єкта нерухомості гаража літ. «Г» по АДРЕСА_2 вимогам п. 3.25*; п, 7.50 ДБН 360-92**, що були чинні на період будівництва, встановлений за даними інвентаризаційної справи (1993 рік), в частині недотримання відстані від конструкції будівлі до межі суміжної земельної ділянки та недотримання відстані від гаража до житлового будинку с земельної земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). Встановлено невідповідність об'єкта нерухомості гаража літ.»Г» по АДРЕСА_2 на дату проведення обстеження вимогам чинним п. 6.1.41, п. 10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 в частині недотримання відстані від конструкції будинку до межі суміжної земельної ділянки та недотримання відстані від гаража до житлового будинку сусідньої земельної ділянки. За відомостями, приведеними у інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_2 (шифр *А000001284*), встановлений рік побудови гаража літ. «Г» - 1993. (а.с. 186-197 т.1) Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 роз'яснив складений ним висновок та зазначив, що провів безпосередньо дослідження гаражу на місці, а також вивчив та проаналізував матеріали справи разом із інвентаризаційними справами, дійшов висновку про те, що гараж зведений з порушеннями норм п. 3.25; п, 7.50 ДБН 360-92**, що були чинні на період будівництва, встановлений за даними інвентаризаційної справи (1993 рік), а також і на даний час встановлено невідповідність об'єкта нерухомості чинним п. 6.1.41, п. 10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019. Що ж стосується запитань з приводу чи є даний гараж самовільно побудований, експерт пояснив, що дане питання йому не ставилося, крім цього в матеріалах цивільної справи проектно-технічна документація на будівництво на гараж відсутня. Однак є документи в інвентаризаційній справі за 1993 рік на а.с.3, де зазначено про гараж літ.»Г», а у плані на а.с.4 відсутній цей гараж, а на а.с. 60 ц.с. у довідці про показники об'єкта нерухомого майна вказано, що самочинно побудовано майно відсутнє. Детально з усіх питань він описав у висновку в мотивувальній частині. Згідно висновку експерта від 30.12.2021 року № СЕ-19/119-21/12587-БТ з фотокартками, встановити технічну можливість переобладнання гаражу літ. «Г» по АДРЕСА_2 , щоб усунути порушення норм п. 3.25, п. 7.50 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», не видається за можливе, оскільки на дату складання висновку експерта ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» є недіючими. Здійснити переобладнання гаражу літ. «Г» по АДРЕСА_2 у такий спосіб, щоб усунути порушення норм п. 6.1.41, п. 10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», встановлені у висновку експерта від 29.01.2021 № 19/119/11/4/1-160е, не видається за можливе, оскільки потребує втручання в несучі конструкції гаражу, що в свою чергу відноситься до виду будівництва «реконструкція», яка може призвести до зміни геометричних розмірів будівлі гаражу та зміни цільового призначення гаражу літ. «Г». (а.с.23-29 т.2)
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою. Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши надані сторонами вище перелічені докази та доводи, матеріали інвентаризаційних справ на житлові будинки за адресою: АДРЕСА_1 та 7 , а також зміст висновків експерта по проведенню судових будівельно-технічних експертиз, в яких вказано, що гараж літ. «Г» зведений з порушенням норм ДБН, на даний час здійснити переобладнання цього гаражу неможливо, показання судового експерта Безлюдного Д.О., надавши їм оцінку в сукупності, беручи до уваги положення законодавства, яке регулює поняття самочинного будівництва на даний час і на час зведення гаражу, суд дійшов висновку, що право власності ОСОБА_1 порушено самочинним будівництвом гаражу літ. «Г», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , так як під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил, так як недотримано положення п. 3.25 ( Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом)слід приймати відповідно до протипожежних вимог(додаток3.1).Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та нормосвітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.
Для догляду за будівлями і здійснення їх поточногоремонтувідстаньдомежісусідньоїділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При
цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів,
що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на
територію суміжних ділянок; п. 7.50 ( Відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 7.5 ) ДБН 360-92** , що були чинні на період будівництва, встановлений за даними інвентаризаційної справи (1993 рік), а також порушені п. 6.1.41, п. 10.8.8 ДБН Б.2.2-12:2019 , чинні на час обстеження об'єкту, а саме при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж: 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В. 1.1-25. Відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) і відкритих автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що встановлені у таблиці 10.6, що також підтверджено фотокартками, з яких убачається розташування гаражу, житлових будинків, водопроводного колодязя поруч із межею земельних ділянок № 5 та № 7 перед фасадом гаража літ. «Г» тощо. За загальним правилом самочинне збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок. За встановлених обставин та визначених відповідно до них правовідносин суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим і його слід задовольнити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачки в дольовому порядку витрати за проведення будівельно-технічної експертизи 29.01.2021 року № 19/119/11/4/1-160е в сумі 3 726 грн. 66 коп., тобто по 1 863 грн. 33 коп. з кожної, що підтверджується квитанцією (а.с.182 т.1), а також 3 295 грн. 10 коп. за проведення додаткової будівельно-технічної експертизи від 30.12.2021 року № СЕ-19/119-21/12587-БТ , тобто по 1 647 грн. 50 коп. з кожної, що підтверджується квитанцією на а.с. 19 т.2. Також, необхідно стягнути з відповідачок на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору, тобто по 384 грн. 20 коп. з кожної, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору під час подачі позову до суду у відповідності до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ « Про судовий збір» .
Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести самочинно збудований об'єкт нерухомості гараж літ. «Г», розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дольовому порядку на користь ОСОБА_1 витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 3 726 грн. 66 коп., тобто по 1 863 грн. 33 коп. з кожної, а також 3 295 грн. 10 коп. за проведення будівельно-технічної експертизи, тобто по 1 647 грн. 50 коп. з кожної.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в дольовому порядку на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору, тобто по 384 грн. 20 коп. з кожної.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено 21.02.2022
Суддя О.М. Катрич