15 лютого 2022 року
м. Рівне
Справа № 568/305/21
Провадження № 22-ц/4815/146/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Радивилівський районний відділ держаної реєстрації актів
цивільного стану Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м.Львів)
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року у складі судді Сільман А. О., постановлену в м. Радивилів Рівненської області об 11 годині 15 хвилин повним текстом,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 рокувказану заяву залишено без розгляду, а заявнику роз'яснено право подати позов на загальних підставах.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями ч. 6 ст. 294 ЦПК України, яка передбачає, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах, та обґрунтоване тим, що у своїй заяві, поданій в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 просить встановити факт батьківства щодо свого сина та внести зміни до актового запису про його народження, вказавши батьком ОСОБА_2 .
Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок суду першої інстанції про те, що із заяви про встановлення батьківства вбачається спір про право. Стверджує, що жодного спору про право не існує. Пояснює, що від факту, який вона просить встановити, може залежати лише виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав заявника, однак сам по собі цей факт не тягне обов'язкове призначення пенсії по втраті годувальника. Зазначає, що до справи не залучено будь-яких інших осіб, на права яких могло б вплинути судове рішення про задоволення заяви, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність спору у заявниці з іншими особами. Вказує, що до справи були долучені докази, які підтверджують факт спільного проживання, зокрема свідоцтво про народження старшої дитини, де вони вказані батьками. Покликаючись на надмірний формалізм оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати на направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що із заявою до суду про встановлення факту батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини звернулася ОСОБА_1 .
Частиною 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.
Як вбачається із позовної заяви та доводів апеляційної скарги, вимоги позивачки про встановлення факту, що має юридичне значення, зводяться до встановлення факту батьківства ОСОБА_2 щодо її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення відповідних змін в актовий запис про народження дитини, вказавши її батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.
Наведені норми закону в сукупності із встановленими обставинами справи свідчать про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, адже в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті лише заяви про встановлення факту батьківства (материнства) у разі смерті батька чи матері дитини, для підтвердження факту батьківства (материнства) померлої особи щодо дитини, а заява ОСОБА_1 таких відомостей не містить. Крім того, в порядку окремого провадження суд може підтвердити наявність або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, однак заявниця просить суд вчинити певні дії, зокрема, внести зміни в актовий запис про народження дитини.
Суд також бере до уваги, що встановлення факту батьківства тягне за собою певні юридичні наслідки у вигляді набуття дітьми по відношенню до батька, факт батьківства якого просять встановити, відповідних прав на утримання, спадкових прав тощо.
З поданої заяви про встановлення юридичного факту, вбачається наявність спору про право. Про це підтверджує заявниця і в апеляційній скарзі, вказуючи, що від встановлення юридичного факту залежить можливість виникнення майнових прав на пенсію при зверненні до пенсійного органу.
На підставі ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист та гарантоване частиною першою статті 4 ЦПК України право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, не будуть обмежені оскаржуваною ухвалою, оскільки ОСОБА_1 моє право звернутися до суду на загальних підставах із відповідним позовом.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.