Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 лютого 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180010004450 від 21.12.2020 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.4 ст.296, ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2022 року задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 27 березня 2022 року включно.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм процесуального права, принципів об'єктивності та неупередженості. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому узвала Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2022 року підлягає скасуванню. Зазначає, що слідством не встановлено доказів скоєння ним умисного вбивства, а обвинувачення ґрунтується лише на здогадках та припущеннях. Наголошує, прокурор не надав суду будь-яких доказів, які обґрунтовують підозру чи вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням засобів електронного контролю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст.404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі та, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Зокрема, в ході досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює реальність покарання за вчинений злочин, санкція якого безальтернативно передбачає позбавлення волі, незаконно впливати на свідків, оскільки йому відоме їх місце проживання і вони є знайомими обвинуваченого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні, зокрема; результатами проведеного огляду місця події, результатами проведеного огляду трупа ОСОБА_8 , показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , висновком експерта результатами проведеної судово-медичної експертизи трупа та іншими матеріалами кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого на те, що він має постійне місце проживання, має трьох малолітніх дітей, які потребують матеріального забезпечення приймаються до уваги, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що заявлені ризики є реальними і продовжують існувати, тому суд обґрунтовано продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги, що стороною обвинувачення не надано належних доказів в підтвердження ризиків, а до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна правова оцінка з урахуванням висунутого обвинувачення, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою не здатний нівелювати заявлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Інших доказів на спростування апеляційної скарги прокурора захисником та підозрюваним не наведено, матеріалами провадження не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких порушень КПК України при постановленні судом першої інстанції оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, відтак підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180010004450 від 21.12.2020 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.4 ст.296, ч.1 ст.115 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2