Рівненський апеляційний суд
Іменем України
15 лютого 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020030200000090 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бобли Турійського району Волинської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.345 КК України,
Вироком Турійського районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено: за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на три роки позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК на чотири роки шість місяців позбавлення волі, за ч.1 ст.345 КК на один рік шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років три місяці.
Початок строку відбуття покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання термін його попереднього ув'язнення з 14 червня 2020року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 залишено попередній - тримання під вартою.
Судом стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 653,80 гривень.
Вироком вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 26 квітня 2020 року о 19 годині 26 хвилин, перебуваючи у Турійському відділенні поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за адресою: вулиця Луцька, 40, селище міського типу Турійськ Турійського району Волинської області, керуючись надуманим мотивом щодо нанесення йому тілесних ушкоджень начальником сектору кримінальної поліції Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) у Волинській області ОСОБА_8 , який відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 385 о/с від 13 листопада 2019 року займає на вказану посаду та згідно з статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» належить до працівників правоохоронного органу і в цей час перебував на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи, демонструючи явну неповагу до авторитету державної влади, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку із виконанням ним своїх службових обов'язків, почав безпідставно висловлювати звинувачення у його адресу з приводу нанесення тілесних ушкоджень, що супроводжувалося агресивною поведінкою, нецензурною лайкою та усною погрозою вбивством із застосуванням ножа при наступній зустрічі. Такими діями ОСОБА_7 створив реальну загрозу життю та здоров'ю працівника правоохоронного органу, викликав у нього відчуття страху за власне життя та реальні підстави побоюватися реального вчинення таких дій у подальшому.
Окрім того, 20 травня 2020 року близько 22 години 40 хвилин під час виконання службових обов'язків в добовому наряді, а саме: виконання службового завдання по перевірці адміннаглядного ОСОБА_7 , який проживає по АДРЕСА_1 , поліцейські сектору реагування патрульної поліції (далі - СРПП) Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області старший сержант поліції ОСОБА_9 та старший сержант поліції ОСОБА_10 на службовому автомобілі марки «Isuzu D-Max», номерний знак НОМЕР_1 , прибули в село Бобли Турійського району Волинської області, де на вулиці Центральній поблизу будинку №23 виявили ОСОБА_7 , який, побачивши поліцейських, почав висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою. Попри неодноразові прохання поліцейських припинити протиправні дії ОСОБА_7 не реагував, поводився агресивно та намагався шарпнути поліцейського, у зв'язку з чим з метою припинення вчинення протиправних дій до ОСОБА_7 працівниками поліції відповідно до статей 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію» було застосовано спеціальний засіб «Кайданки», затримано та доставлено в Турійське відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Після доставлення ОСОБА_7 у Турійське відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП у Волинській області він, знаходячись у приміщенні фойє відділення поліції, що знаходиться за вказаною вище адресою, о 23 годині 00 хвилин 20 травня 2020 року в черговий раз почав висловлюватися в адресу поліцейських нецензурною лайкою, на що поліцейський ОСОБА_9 зробив йому зауваження, попросив припинити свої протиправні дії та заспокоїтися, однак, ОСОБА_7 , безпосередньо спілкуючись із поліцейським СРПП ОСОБА_9 , який згідно з наказом ГУНП у Волинській області № 96 о/с від 12 травня 2017 року обіймає посаду поліцейського СРПП та відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» належить до працівників правоохоронного органу, усвідомлюючи, що останній, знаходиться під час виконання службових обов'язків, діючи умисно, демонстративно, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, почав виражатися на адресу поліцейського грубою нецензурною лайкою, а в подальшому декілька разів висловив погрози насильством щодо ОСОБА_9 - погрози нанесення ударів ножем останньому в область кадика (яремної ділянки) у разі, якщо він знову приїде до нього додому перевіряти дотримання ним вимог встановленого судом адміністративного нагляду, якого він не буде дотримуватись.
Також, 29 травня 2020 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_11 , скориставшись тим, що власник будинку спить, керуючись корисливим мотивом та реалізуючи умисел спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, умисно повторно таємно викрав належний останньому мобільний телефон марки «НUAWEI», модель «Y3 2017 CRO-U00», вартістю 1066 гривень 67 копійок, який лежав у спальній кімнаті на тумбочці біля ліжка, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Згодом, 13 червня 2020 року близько 24 години ОСОБА_7 , знаходячись на дорозі навпроти будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, усвідомлюючи протиправність своїх дій, штовхнув руками у ділянку грудної клітки ОСОБА_12 , від чого той впав. Після цього, скориставшись тим, що потерпілий перебував у лежачому положенні, засунув свою руку у праву кишеню його штанів, звідки умисно повторно відкрито викрав гроші у сумі 3300 гривень та пачку з цигарками «Комплімент», яка для потерпілого матеріальної цінності не становить і в якій знаходилися гроші у сумі 125 гривень, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 3425 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вказаний вирок змінити, призначивши йому менш суворе покарання, зазначивши, що обране йому покарання не співвідноситься із вчиненими ним злочинами. Вказав, що суд помилково покликався на відсутність пом'якшуючи обставин, оскільки він щиро розкаявся у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, сприяв у розкритті злочину, добровільно відшкодував шкоду потерпілому, вказавши, де знаходяться викрадені кошти. Також обвинувачений вважає, що відсутня обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, повторно.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року задоволено подання Волинського апеляційного суду та направлено матеріали даного кримінального провадження на розгляд до Рівненського апеляційного суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду та про його проведення у режимі відео конференції з державною установою «Маневицька виправна колонія», де він утримується на даний час, через адміністрацію установи, відмовився від участі у судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , міркування прокурора ОСОБА_4 про законність оскаржуваного вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає правильним та таким, що ґрунтується на обставинах кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення - злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися
вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Перевіривши вказаний вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що місцевий суд в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, ухвалив законний, обґрунтований та вмотивований вирок, призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, два з яких відносяться до категорії нетяжких, а одне є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що він негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, однак виявляє ознаки легкої розумової відсталості з деякою емоційно-вольовою нестійкістю, його молодий вік, те, що він не одружений, утриманців немає, ніде не працює та не навчається.
Також, місцевий суд врахував наявність попередніх судимостей ОСОБА_7 та вчинення ним нових злочинів під час перебування під адміністративним наглядом. Вказана обставина, на думку колегії суддів, характеризує обвинуваченого як антисоціальну особу, схильну до вчинення злочинів, що підтверджується і досудовою доповіддю, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення є дуже високим, а ризик його небезпеки для суспільства - середнім.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність пом'якшуючих покарання обставин, адже з матеріалів провадження не вбачається жодних доказів щодо таких, а також врахував, що обставиною, яка обтяжує покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.345 КК, є рецидив злочину. За визначенням ст.34 КК, рецидивом кримінальних правопорушень - злочинів визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення. Зважаючи на те, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 має судимість за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, яка на даний час не знята та не погашена у встановленому законом порядку, тому місцевим судом було правильно враховано рецидив злочину як обтяжуючу обставину при призначенні покарання за вчинення кримінального правопорушенння, передбаченого 1 ст.345 КК.
Отже суд першої інстанції, врахувавши сукупність встановлених ним обставин, дійшов правильного висновку про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання мінімальної міри покарання або наближеної до мінімальної міри покарання санкцій частин статей інкримінованих йому злочинів.
Також колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду щодо призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю злочинів за правилами ч.1 ст.70 КК шляхом часткового складання призначених покарань.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Турійського районного суду Волинської області від 17 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошенн, а засудженим ОСОБА_7 - протягом цього ж строку з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3