Справа № 553/2956/21 Номер провадження 11-кп/814/393/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 лютого 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 04 січня 2022 року,
Цією ухвалою щодо ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світлопіль та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
відмовлено в задоволенні спільного подання в.о. начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що ОСОБА_8 не довів свого виправлення, оскільки його поведінка не була сумлінною та стабільною.
В апеляційній скарзі захисник просить звільнити засудженого від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково.
При цьому зазначає, що ОСОБА_8 відбув більше, ніж 2/3 строку покарання, має 7 заохочень, виховує неповнолітню дитину.
Звертає увагу, що після прибуття до Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» ОСОБА_8 працевлаштований, позитивно характеризується, а стягнення погашені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Разом з тим, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання є непереконливими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року засуджений за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Під час перебування в Державній установі «Кіровоградський слідчий ізолятор» ОСОБА_8 характеризувався посередньо, а після переведення до «Черкаської виправної колонії (№62)» його поведінка була нестабільною, адже він хоча і мав заохочення, проте п'ять разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі поміщався до ДІЗО.
З 08 вересня 2020 року до 03 лютого 2021 року ОСОБА_8 відбував покарання в Державній установі «Дар'ївська виправна колонія (№10)» і також притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Після направлення до Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)», дійсно, як зазначає захисник, ОСОБА_8 зарекомендував себе з позитивної сторони, працевлаштований, має заохочення, а застосовані щодо нього стягнення погашені.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст.9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Проте, на протязі всього часу відбування покарання засуджений хоча і має заохочення та приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, поряд із цим систематично порушував режим відбування покарання, працював не завжди, в тому числі і за відсутністю бажання, що вказує на нестабільну лінію поведінки та свідчить про не досягнення ним такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.
Всупереч доводам захисника, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини справи та дані про особу засудженого, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі та обґрунтовано прийняв рішення відмову у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Судове рішення відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 04 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4