Справа № 161/11887/21 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/166/22 Категорія: 60 Доповідач: Федонюк С. Ю.
21 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року,
У липні 2021 року ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29.11.2019 р. в м. Луцьку по вул. Львівській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Позивач вказує, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2020 року провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. При цьому встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Водночас, постановою Волинського апеляційного суду від 01.12.2020 року змінено постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області та ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За заявою власника пошкодженого автомобіля «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 про відшкодування страхового відшкодування йому було виплачено кошти в розмірі 88000 грн.
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь товариства в порядку регресу 88000 грн сплаченого страхового відшкодування, оскільки останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн та судові витрати у справі на сплату судового збору.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» 88000 грн, сплачених в якості страхового відшкодування, та 2270 грн судового збору. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення в порядку регресу з нього 88 000 грн, визнавши, що така сума є страховим відшкодуванням та виплачена власнику пошкодженого автомобіля згідно з поданою ним заявою. Дана обставина стверджується тим, що позивачем не доведено та не надано допустимих доказів про причинно-наслідковий зв'язок дій ОСОБА_3 з ДТП, за якою і здійснено страхове відшкодування у даному розмірі, а тому суд дійшов передчасного висновку про підставність позову. Вказує, що позивач також не надав суду відомостей, які ж саме пошкодження автомобіля «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_2 , були спричиненні 29.11.2019 р. та не обгрунтував підстав для прийняття судом до уваги платіжного доручення про оплату коштів власнику цього ж автомобіля. Тобто, вважає, що страховою компанією не доведено факту завдання майнової шкоди у розмірі 88 000 грн, а платіжне доручення від 23.12.2019 р. про виплату 88 000 грн власнику автомобіля «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_3 , 2012 р. не є належним доказом.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «СК «ЮНІВЕС» вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити. Зазначає, що ОСОБА_1 03.12.2019 р. звернувся до ПАТ «СК «ЮНІВЕС» з повідомленням про ДТП, в якому зазначив особисто, що ДТП відбулось 29.11.2019 р. о 23 год. 40 хв. за участю ТЗ «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_3 . До зазначеного повідомлення ним було додано свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , тимчасовий дозвіл НОМЕР_5 , поліс та схему ДТП. Також вказує, що постановою Волинського апеляційного суду від 01.12.2020 року у справі № 161/20281/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1, ст. 130 КУпАП, за вказаною ДТП, що є преюдиційним рішенням. Таким чином, дані обставини спростовують твердження відповідача про відсутність доказів про причинно-наслідкоий зв'язок неправомірних дій ОСОБА_1 з ДТП, за якою здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 88000 грн.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими главою 1 розділу 5 ЦПК, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу, як малозначна.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що факт сплати позивачем страхового відшкодування у розмірі 88000 грн та наявність у позивача права на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу є доведеним, а тому заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 , як до особи, винної у вчиненні ДТП, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Такі висновки суду, на думку колегії суддів, є правильними.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2019 року в м. Луцьку по вул. Львівській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Renault Kangoo», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2020 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1, 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 4).
Постановою Волинського апеляційного суду від 01.12.2020 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.08.2020 року змінено та ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. В іншій частині постанова суду залишена без змін (а.с. 5-6).
Позивачем як додаток до позовної заяви долучено копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 30.11.2019 р., складеного КП «ВОНД» о 00 год. 30 хв. за підписом лікаря Сухого І. Р., в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с.7).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , була забезпечена в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/001669053 (а.с. 8).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та вбачається вина останнього, є законним та обґрунтованим.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
При цьому, відповідно до ст. 38 ч. 1 п. «а» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18) зазначено: "стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування."
Наведені норми закону в сукупності із встановленими обставинами справи вказують на те, що позовні вимоги ПАТ «СК «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, що брав участь у ДТП і визнаний судом винним у її спричиненні, є обґрунтованими і законними та підлягали до задоволення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність в порядку регресу за завдану шкоду, оскільки відсутні докази його вини у скоєнні ДТП, внаслідок якого позивачем ця шкода була відшкодована потерпілому, на думку апеляційного суду, не відповідає вимогам закону та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Покликання в апеляційній скарзі на платіжне доручення як неналежний доказ у справі не заслуговують на увагу, оскільки згідно з вищенаведеними нормами процесуального закону апелянт не надав доказів на спростування зазначеного.
На думку апеляційного суду, розглядаючи спір та задовольняючи позов у повному обсязі щодо стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1 сплаченого страховою компанією страхового відшкодування у сумі 88000 грн, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що зайве і помилкове цитування судом в оскаржуваному рішенні положень ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", які регулюють правовідносини щодо суброгації, не може бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки суд першої інстанції ухвалив дане рішення, правильно виходячи із того, що між сторонами виникли правовідносини регресу, про що і зазначив у мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного рішення. Як видно зі змісту позовної заяви, позивач покликався одночасно на норми як ч.1 ст.1191 ЦК України і п.п. 38.1.1, п.38.1 ст.38 Закону № 1961-ІV, так і ст.993 ЦК України і ст.27 закону "Про страхування", проте свої вимоги позивач формулював як стягнення коштів у порядку регресу після сплати ним страхового відшкодування потерпілому на підставі страхового полісу, укладеного з відповідачем, як винною в ДТП особою.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 ).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Оскільки рішення суду оскаржене лише в частині задоволення позову, то в іншій частині - щодо стягнення судових витрат - судом апеляційної інстанції, відповідно до ст.367 ЦПК України, в цій частині не переглядається та на предмет обгрунтованості та законності не перевіряється.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року.
Головуючий
Судді