Справа № 170/581/21 Головуючий у 1 інстанції: Жевнєрова Н. В.
Провадження № 22-ц/802/172/22 Категорія: 60 Доповідач: Федонюк С. Ю.
10 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова Іванна Анатоліївна, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року,
Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10850 грн.
Не погоджуючись із даним додатковим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує, що судом не враховано пояснень позивача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, в якому детально проаналізовано кожний пункт витрат, заявлених представником відповідача. Також судом не надано належної юридичної оцінки таким поясненням, чим порушено норми процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 вказує, що вважає скаргу необгрунтованою та безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення, а тому просить додаткове рішення залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення його клопотання щодо компенсації йому витрат на правничу допомогу, виходячи з наданих суду доказів на підтвердження таких витрат. Вважає, що доводи про завищену суму витрат не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
25 листопада 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь відповідача ОСОБА_4 10850 гривень понесених витрат за надання правничої допомоги.
До заяви про ухвалення додаткового рішення, адресованої суду, подано договір про надання правничої допомоги №67 від 24 вересня 2021 року та додаток №1 до нього; акт №1 наданих юридичних послуг від 04 жовтня 2021 року; акт №2 наданих юридичних послуг від 26 листопада 2021 року; квитанції від 04 жовтня та 26 листопада 2021 року.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності відображений, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом у відповідності до вимог закону належним чином встановлено факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, що було підтверджено належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши заяву про розподіл судових витрат, заперечення ОСОБА_3 у контексті положень частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, правильно дійшов висновку про те, що клопотання представника ОСОБА_4 ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10850 грн підлягало задоволенню.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді