Справа № 159/2743/20 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В.
Провадження № 22-ц/802/38/22 Категорія: 19 Доповідач: Осіпук В. В.
27 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника відповідачів ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Люблинецької селищної територіальної громади, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третіх осіб, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Мороз Людмили Костянтинівни про визнання незаконним рішення Мощенської сільської ради, про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право власності, договору дарування земельної ділянки та про скасування державної реєстрації прав власності, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а з 5 квітня 2012 року, на підставі договору дарування, набув право власності на земельну ділянку площею 0,1060 га, кадастровий номер 0722184600:01:007:0213, для будівництва та обслуговування цього ж житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами. До вчинення вказаного правочину ця земельна ділянка належала його матері ОСОБА_6 на підставі рішення Мощенської сільської ради від 27 жовтня 2011 року, а саме право власності останньої на землю посвідчувалось державним актом серії ЯК №087628, виданим Мощенською сільською радою 27 грудня 2011 року та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №072210001001662.
Власниками сусідніх земельних ділянок, що по АДРЕСА_2 , площею 0,19 га, та по АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, які межують з його земельною ділянкою, є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Також вказував, що у липні 2017 року, під час виконання ним робіт по обслуговуванню господарської будівлі та огорожі, між ним та відповідачами виник спір щодо меж земельних ділянок. Після чого, за наслідками проведеної кадастрової зйомки було встановлено, що має місце накладення суміжних земельних ділянок, і в результаті цього він позбавлений можливості використовувати частину належної йому земельної ділянки площею 75 кв.м., яка фактично знаходиться у користуванні відповідачів.
Крім того позивач ОСОБА_1 зазначав, що з огляду на те, що земельна ділянка його матері ОСОБА_6 була сформована раніше, накладення суміжних земельних ділянок є наслідком помилок допущених саме при виготовленні технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га, з кадастровим номером 0722184600:01:002:0240, яка рішенням Мощенської сільської ради від 27 лютого 2012 року передана у власність ОСОБА_4 , та яка згодом була розподілена на дві окремих земельних ділянок площею 0,19 га та 0,06 га.
Враховуючи наведене та вважаючи своє право власності на земельну ділянку порушеним, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним рішення Мощенської сільської ради №18/3 (4) від 27 лютого 2012 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельні ділянки та надання земельних ділянок у власність ОСОБА_4 »;
- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ №495849, виданий ОСОБА_4 29 листопада 2012 року, на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0722184600:01:002:0240, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та скасувати його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю під №072210001005712;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 , видане 01 квітня 2014 року реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції, на земельну ділянку площею 0,19 га з кадастровим номером 0722184600:01:002:0297 за адресою: АДРЕСА_4 та скасувати державну реєстрацію цього права за номером 5179844, проведену на підставі рішення державного реєстратора реєстраційної служби за номером 12066126 від 01 квітня 2014 року,
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,06 га по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 0722184600:01:002:0298, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Мороз Л.К. 23 липня 2014 року, та скасувати державну реєстрацію права власності за номером 6431245, реєстрація якого проведена на підставі рішення приватного нотаріуса Мороз Л.К. за номером 14641489 від 23 липня 2014 року.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не надав належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та дійшов помилкового висновку про безпідставність його позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 , вважаючи висновки суду правильними, а вимоги апеляційної скарги, поданої позивачем ОСОБА_1 , безпідставними, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких порушень відповідачами прав позивача на користування земельною ділянкою та доказів самочинного зайняття ними її частини не встановлено.
Крім того, суд вважав, що позивач не довів належними і допустимими доказами порушення його земельних прав діями саме відповідачів, та зробив висновок про безпідставність заявлених ним позовних вимог.
Такий висновок суду першої інстанції є правильний.
Встановлено, що згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 серпня 2018 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1050 га з кадастровим номером 0722184600:01:007:0213, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_3 .
Право власності на земельну ділянку було набуто позивачем на підставі договору дарування від 05 квітня 2012 року.
Попереднім власником вказаної земельної ділянки, згідно Державного акта на право власності на землю серії ЯК №087628, виданого Мощенською сільською радою 27 грудня 2011 року на підставі рішення Мощенської сільської ради №563 від 27 жовтня 2011 року, була мати позивача ОСОБА_6 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2019 року, відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,19 га з кадастровим номером 0722184600:01:002:0297, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яка межує із земельною ділянкою позивача.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2019 року, відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної з позивачем земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 0722184600:01:002:0298, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_3 .
З приєднаних до матеріалів справи актів встановлення та погодження меж суміжними землекористувачами (землевласниками) від 28.10.2011 року та 07.02.2012 року, які містяться в технічних документаціях як ОСОБА_6 - попереднього власника земельної ділянки, яка на даний час належать позивачу ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_4 , вбачається, що останні у встановленому порядку погодили межі їх суміжних ділянок без будь-яких зауважень.
Отже наведене свідчить, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 користуються належними їм земельними ділянками згідно правовстановлюючих документів, не порушуючи погодженої з ОСОБА_6 межі. З повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10 серпня 2017 року №22-29467/0/1-17 слідує, що в результаті перевірки відомостей про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі та документації із землеустрою, яка стала підставою для внесення земельних ділянок до Державного земельного кадастру, було виявлено, що в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 0722184600:01:002:0298 (власник ОСОБА_3 ) і 0722184600:01:02:0297 (власник ОСОБА_4 ) виявлено розташування частини земельної ділянки з кадастровим номером 0722184600:01:007:0213 (власник згідно даних Державного реєстру земель ОСОБА_6 , а на даний час ОСОБА_1 ).
Вказане повідомлення про виявлення помилок у координатах поворотних точок меж земельних ділянок було надіслано сторонам спору та роз'яснено порядок їх виправлення.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 19 березня 2021 року, площа накладення земельної ділянки ОСОБА_1 за даними Державного земельного кадастру та земельної ділянки ОСОБА_4 в частині спільної межі становить 0,0048 га (48 кв.м). Площа накладення з земельною ділянкою ОСОБА_3 за даними Державного земельного кадастру становить 0,0027 га (27 кв.м).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення у власність частини земельної ділянки, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року встановлено, що за даними актів встановлення та погодження меж суміжними землекористувачами, які містяться як в технічній документації ОСОБА_6 , попереднього власника земельної ділянки, яка на даний час належить позивачу ОСОБА_1 , так і в технічній документації відповідача ОСОБА_4 останні погодили суміжну межу. Помилки щодо меж земельних ділянок допущені під час перенесення інформації про земельні ділянки позивача та відповідачів з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
З плану, який є додатком до судової земельно-технічної експертизи №19-03 від 19 березня 2021 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою площею 0,1004 га. Конфігурація, площа, проміри, межі цієї ділянки на місцевості не відповідають межам визначеним правовстановлюючою та технічною документацією та є меншими на 46 кв.м. ніж за даними ДЗК.
За даними наявної в матеріалах справи технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_6 в натурі, на підставі якої відомості про земельну ділянку внесені до Поземельної книги встановлено, що вона розроблена за заявою ОСОБА_6 про встановлення меж земельної ділянки площею 0,1050 га та довідки Мощенської сільської ради №563 від 27 жовтня 2011 року про те, що на період до 01 січня 2002 року вона користувалась земельною ділянкою площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_3 .
Держаний акт на право власності на землю ОСОБА_6 також виданий на підставі цієї ж довідки Мощенської сільської ради №563 від 27 жовтня 2011 року (відповідне рішення сільською радою не приймалось).
У технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_6 на земельну ділянку площа земельної ділянки вже зазначена 0,1060 га, вказаний той же кадастровий номер земельної ділянки 0722184600:01:007:0213, як підстава для розробки документації долучено рішення Мощенської сільської ради №19/1 від 05 грудня 1993 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян по Мощенській сільській раді згідно списку», з якого слідує, що ОСОБА_6 отримала у власність: «060 для особистого підсобного господарства, 025 - присадибної ділянки, 001 - під гараж, 086 - приватизовані, 005 - користування».
До видачі ОСОБА_6 у 2011 році Державного акту на право власності на землю площею 0,1050 га у зазначене рішення Мощенською сільською радою 08 жовтня 2009 року за №30/11 внесені уточнення, згідно яких під №25 останній передано у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку 0,10 га.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України, відповідно до якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Отже, встановивши ті обставини, що позивач ОСОБА_1 набув за договором дарування право власності на земельну ділянку площею 0,1050 га для обслуговування житлового будинку, межі якої були погоджені попереднім її власником ОСОБА_6 із власником суміжної земельної ділянки площею 0,25 га відповідачем ОСОБА_4 і з цього часу не змінювалися, суд першої інстанції оцінивши зібрані докази, та врахувавши висновок судової земельно-технічної експертизи і давши їм вірну правову оцінку, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та підставно відмовив йому у задоволенні позову.
Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржуване позивачем рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді