Справа № 161/7279/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/304/22 Категорія: 83 Доповідач: Матвійчук Л. В.
21 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про припинення приватного обтяження за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та у своїх вимогах просив суд виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження, а саме: заставу рухомого майна транспортного засобу марки MITSUBISHI Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , зареєстроване 29 листопада 2019 року за № НОМЕР_3 Регіональною філією м. Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», боржник - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , обтяжувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), код ЄДРПОУ 38750239.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу суду в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у стягненні зазначених витрат відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, не відповідають дійсним обставинам справи, не узгоджуються з нормами процесуального права, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що позивачем не надано жодних доказів сплати коштів за надані послуги адвокатом у справі, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з товариства, оскільки розмір понесених витрат не доведено у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а в свою чергу зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з товариства на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Відзивів на апеляційну скаргу інші учасники справи не подавали.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки учасників справи суд апеляційної інстанції визнає неповажними.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 21 лютого 2022 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було припинено спірне обтяження (а.с.87, 88). Одночасно у поданій заяві просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: 908 грн судового збору та 18 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Верховний Суд у своїй постанові від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв'язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Як встановлено судом першої інстанції, 15 червня 2021 року між адвокатом Ратичем Т. М., як виконавцем, та позивачем ОСОБА_1 , як замовником, було укладено договір про надання правової допомоги № 49/21, а 26 липня 2021 року між сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду № 1 до нього, згідно якої положення договору доповнені підпунктом, згідно якого загальна вартість послуг адвоката визначена у розмірі 18 000 грн (а.с.77, 78, 80).
Згідно акту приймання-передачі послуг № 1 від 28 липня 2021 року до зазначеного договору, адвокат Ратич Т. М. на виконання умов договору про надання правової допомоги № 49/21 від 15 червня 2021 року виконав наступні роботи (надав наступні послуги): 1) з'ясування обставин спору - 1 год., вартість - 1 000 грн; 2) вивчення та аналіз законодавства, дослідження практики застосування відповідних норм права, що стосуються даного спору, консультація - 3 год., вартість 3 000 грн; 3) наради адвоката з клієнтом щодо погодження тактики здійснення представництва при розгляді справи - 2 год., вартість 2 000 грн; 4) складення позовної заяви - 5 год., вартість 4 000 грн; 5) участь адвоката у судових засіданнях - 2 год., вартість 3 000 грн; 6) гонорар адвоката - 5 000 грн.
Згідно п. 2 вказаного акту та умов договору про надання правової допомоги вартість наданих адвокатом Ратичем Т. М. на виконання умов договору послуг склала 18 000 грн, які клієнт зобов'язався сплатити йому протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі № 161/7279/21 про припинення приватного обтяження (п. 3 акту).
Суд першої інстанції встановивши, що позивач ОСОБА_1 не підтримує заявлених позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» після пред'явлення позову до Луцького міськрайонного суду Волинської області та відкриття провадження у справі, дійшов правильного висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України судові витрати по справі підлягають стягненню саме із ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», оскільки спірне обтяження було як накладеним, так і знятим саме з ініціативи відповідача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Водночас судом не встановлено факту порушення відповідачем ОСОБА_2 на момент звернення з цим позовом будь-яких прав та законних інтересів позивача, а тому у нього не виник обов'язок щодо відшкодування ОСОБА_1 судових витрат по справі.
Отже, врахувавши складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи та значимість таких дій при розгляді справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що розумний розмір судових витрат, який відповідає принципам розумності та справедливості, та підлягає відшкодуванню відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» позивачу за понесені ним витрати на правничу допомогу становить 9 000 грн. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд обґрунтовано виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, врахував, що у жодному із судових засідань, призначених у цій справі представник позивача - адвокат Ратич Т. М. участі не приймав, а також подане 16 червня 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, що згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України дає підстави для зменшення їх розміру.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду про стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 сплаченого при зверненні до суду з даним позовом судового збору у розмірі 908 грн та понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн є законною та обґрунтованою.
Наведені відповідачем ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність ухвали суду.
Покликання відповідача на те, що позивач не надав жодних доказів сплати коштів за надані послуги адвокатом у справі, а тому підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з товариства відсутні, оскільки розмір понесених витрат не доведено у встановленому законом порядку, а в свою чергу зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, є необґрунтованими.
Так в матеріалах справи наявні докази щодо розміру витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які підлягають сплаті позивачем адвокату протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі згідно п. 3 акту приймання приймання-передачі послуг № 1 від 28 липня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 49/21 від 15 червня 2021 року, що не суперечить положенням ст. 137 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: