СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/28737/21
пр. № 2/759/2043/22
16 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Петренко Н.О.
за участі секретаря судових засідань Сироти А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення,
У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши у користування житлову кімнату площею 9,9 кв.м та вселити її.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй та відповідачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 по ј частині кожному. Вказана квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 40,2 кв.м, з яких одна має площу 9,9 кв.м, друга - 11,9 кв.м із виходом на лоджію, третя - 18,4 кв.м із виходом на балкон. Квартирою протягом тривалого часу ніхто із співвласників не користується, оскільки відповідачем ОСОБА_2 , колишнім чоловіком позивача, самовільно замінено замки, одноособово прийнято рішення про здачу квартири в оренду стороннім особам з метою отримання прибутку. Відповідач ОСОБА_3 проживає із батьком за адресою: АДРЕСА_3 , а донька - ОСОБА_4 з жовтня 2014р. до тепер працює та проживає із неповнолітньою донькою у м. Сан-Франциско у штаті Каліфорнія США. В Україну не приїжджає, потреби у користуванні квартирою не має. Позивач періодично проживає із чоловіком у США. Повернувшись в Україну позивач не змогла потрапити до квартири. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 21.12.2021р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /а.с.23/.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.04.1999р. квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_5 ј частина, ОСОБА_2 - ј частина, ОСОБА_3 - ј частина, ОСОБА_6 -1/4 частина/а.с.8/.
Вказана квартира складається з трьох кімнат площею 18.4 кв.м, 9.9 кв.м, 11.9 кв.м з лоджією, а також кухня, площею 9,1 кв. м, коридору 7.1 кв.м та ванної кімнати /а.с. 9/.
Як вбачається із довідки ДОП Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, 26.08.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Святошинського УП ГУ НП в м. Києві із заявою в якій вказувала, що ОСОБА_2 перешкоджає у користуванні спільною власністю, а саме квартирою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 /а.с.10/.
Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди
Відповідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року, судам роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє у користування сторонам спору в натурі частки, відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь - яких осіб будь-яким способом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі 204/3945/17).
Частиною 4 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Вирішуючи питання про визначення порядку користування житловим приміщенням, суд вважає за можливе виділити позивачу у користування житлову кімнату площею 9,9 кв. м, а відповідачам залишити у користування кімнати 18,4 кв.м та 11.9 кв.м .
Коридор, кухню, ванну кімнату суд вважає за необхідне залишити в загальному користуванні.
Крім того, судом встановлено, що позивач є співвласником спірної квартири, але не має доступу до неї, а тому є всі підстави для вселення ОСОБА_1 у квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими заявлені у справі вимоги про визначення порядку користування житловим приміщенням та вселення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 319, 321, 356, 358, ЦК України, ст. ст.150 ЖК України,, ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 351, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 виділивши ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 кімнату площею 9,9 кв.м .
Залишити у користуванні ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 кімнату площею 18.4 кв.м та кімнату площею 11.9 кв.м.
Коридор, кухню, ванну кімнату залишити у спільному користуванні сторін.
Вселити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у квартиру АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Н.О. Петренко