ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18013/21
провадження № 2/753/59/22
"03" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Петренко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання,
06.09.2021 ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання у розмірі 130 753,02 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 21 117,04 грн., 3% річних у розмірі 8 639,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є власниками та мешканцями квартири АДРЕСА_1 , по якій позивачем надіються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі з жовтня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, та з вересня 2016 року за послуги з постачання гарячої води, внаслідок чого у відповідачів виникла заборгованість за надані послуги, розмір якої станом на 01.08.2021 року складає 100 996,25 грн. У зв'язку з простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання позивач на підставі положень статті 625 ЦК України просить стягнути також 21 117,04 грн. інфляційної складової боргу та 8 639,73 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 23.09.2021 року відкрито провадження у справі № 753/18013/21, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 08.12.2021.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлялась на адресу відповідачів-2,3 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , однак поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
Відповідач-1 ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила адресу, за якою на час розгляду справи проживають відповідачі - АДРЕСА_2 .
08.12.2021 розгляд справи відкладено на 03.02.2022, повідомлено відповідачів-2,3 шляхом викладення оголошення на офіційному вебсайті судової влади та направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, судової повістки та копії позовної заяви з додатками за адресою, повідомленою відповідачем-1, а також судової повістки за адресою зареєстрованого їх місця проживання.
У судове засідання 03.02.2022 відповідачі-2,3 не з'явилися, поштове відправлення, направлене їм за адресою: АДРЕСА_2 повернулося до суду з відміткою «адресат відмовився». Судова повістка, направлена за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача-2 повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній», а судова повістка, адресована відповідачу-3 отримана нею, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 0206820756662.
Як передбачено ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповдачі-2,3 були повідомлені про розгляд справи у встановленому законом порядку, відзив на позов не надали. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
14 січня 2022 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що вона не є власником квартири, з нею не укладався договір про надання комунальних послуг, вона не є членом ЖБК «Учитель-3», а тому вважає, що вона не є належним відповідачем у цій справі. Зазначає, що у 2010 році зверталася до Правління ЖБК «Учитель-3» з заявою про нарахування платежів за житлово-комунальні послуги на її ім'я, а також зверталася з позовом до суду про визначення порядку користування житловим приміщенням, виділення у її користування окремої кімнати та відкриття окремого рахунку, у задоволення якого було відмовлено.
Відповідачем-1 також заявлено про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Як слідує з матеріалів справи, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» ТОВ «Євро-реконструкція» з 01.07.2014 року є постачальником теплової енергії та гарячої води в будинку АДРЕСА_3 на підставі ліцензії № 198 від 01.06.2012.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками, а відповідач ОСОБА_1 - мешканцем квартири АДРЕСА_1 , зареєстровані в ній та отримують послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23.07.2014 у газеті «Хрещаик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-реконструкція».
Проект договору про надання ТОВ «Євро - реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111(4511).
Матеріали справи свідчать, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Виходячи з заявленого позивачем періоду стягнення заборгованості, до правовідносин сторін застосуванню підлягають норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV в редакції, чинній на жовтень 2016 року (період, з якого розпочалося нарахування боргу, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, чинній на час розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, врегульовані також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
За змістом Правил централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання; централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 - 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Як свідчать матеріали справи та не заперечують сторони, відповідачі користуються послугами з постачання гарячої води та централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 , а отже на них покладено обов'язок оплачувати надані послуги.
Судом встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо своєчасної оплати комунальних послуг належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року по серпень 2021 року в сумі 43 365,44 грн. та послуги постачання гарячої води за період з вересня 2016 року по серпень 2021 рік в сумі 57 630,81 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Судом встановлено, що нарахування за вказані послуги здійснювалися позивачем відповідно до пунктів 11, 12 Правил.
Доказів про те, що у період з вересня 2016 року по серпень 2021 року у вищезазначену квартиру не надавалися послуги централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачі не надали та на такі обставини не посилалися.
Відповідачами також не надано доказів оплати наданих позивачем послуг, розрахунок заборгованості, складений позивачем, відповідачі не спростували та свого контрозрахунку не надали.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідачів про стягнення солідарно заборговансті за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в сумі 100 996,25 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 21 117,04 грн., 3% річних у розмірі 8 639,73 грн.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Як свідчить розрахунок позивача, ним заявлені вимоги про стягнення заборгованості за періодичними (щомісячними) платежами станом на 01.08.2021 року, а з вказаним позовом до суду позивач звернувся 06.09.2021.
З огляду на викладені норми законодавства, вимоги про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення до вересня 2018 року заявлені з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповдачем-1, що є підставою для відмови у позові в частині цих вимог та нарахованих на них сум 3% річних та інфляційних втрат. Поважних причин пропуску позовної давності позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Такими чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за надані позивачем комунальні послуги, за період, починаючи з вересня 2018 року по 01.08.2021, розмір якої за розрахунком суду становить 52 803,45 коп., а саме: 22 832,10 грн. - за послуги централізованого опалення та 29 971,35 грн. - за послуги з постачання гарячої води.
За таких обставин підлягають також перерахунку і суми 3% річних та інфляційних втрат, нараховані на суму заборгованості. Згідно із перерахунком суду, враховуючи, що зобов'язання відповідача визначено періодичними платежами та встановлені Правилами строки оплати послуг, розмір інфляційних втрат за послуги централізованого опалення становить 2 290,42 грн., а за послуги з постачання гарячої води - 3 011,90 грн.; розмір 3% річних за прострочення оплати послуг централізованого опалення становить 968,05 грн., за послуги з постачання гарячої води - 1243,84 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи відповідача-1 про те, що вона не є належним відповідачем за вказаним позовом суд відхиляє, оскільки відповідач-1 зареєстрована квартирі, за якою надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проживає у цій квартирі та користується послугами, а отже є споживачем таких послуг, що покладає на неї (разом з іншими споживачами послуг у цій квартирі) зобов'язання по їх оплаті.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає частковому задоволенню у сумі 60 317,66 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідачів у рівних частках на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 047,17 грн.,
Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» суму основного боргу за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання у розмірі 52 803 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот три) гривні 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 302 (п'ять тисяч триста дві) гривні 32 коп., 3% річних у розмірі 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 349 (триста сорок дев'ять) гривень 05 коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 лютого 2022 року.
Суддя О.В. Якусик