Справа №752/25157/20
Провадження № 2/752/1683/22
Іменем України
26.01.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Потапенко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10000 гривень щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Також відповідно до заявлених вимог позивач просить стягнути з відповідача аліменти за попередній період, а саме останні три роки в розмірі ј частки від отриманих ним доходів за цей період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.06.2009 р. по 20.10.2012 р. сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. Від даних відносин у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач посилається на те, що після припинення спільного проживання ж відповідачем дитина залишилась проживати з нею та перебуває на її повному утриманні. З червня 2017 року відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню дитини.
Оскільки дитині повинен бути забезпечений належним рівень життя, необхідний для фізичного та духовного розвитку, враховуючи витрати, які вона несе на його утримання, відсутність у відповідача інших аліментних зобов'язань, а також рівень його доходів, позивач просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 10000 гривень.
Крім того, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити аліменти в розмірі ј частка від усіх видів заробітку за попередні три роки, оскільки вона постійно спілкувалась з ним з цього приводу, але відповіді не отримувала.
14.12.2020 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти стягнення аліментів за попередній період, оскільки він як батько належним чином виконує свої обов'язки та перераховує через свою матір грошові кошти на утримання сина, оскільки з позивачкою у них склались неприязні стосунки. Кожні вихідні він спілкується з дитиною, якій надає грошові кошти, а крім того, дитина зареєстрована за адресою проживання батька. Також відповідач зазначає, що він оплачує відпочинок дитини, канікули вони проводять разом, дитина отримує коштовні подарунки.
Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього аліментів у заявленому позивачем розмірі, оскільки перебуває у відпустці без збереження заробітної плати за основним місцем роботи, а свою діяльність як ФОП він припинив.
29.04.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження у справі.
В ході судового розгляду позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на те, що з червня 2017 року батько не допомагає дитині, не несе витрат на її утримання, що є підставою для стягнення аліментів в судовому порядку, у тому числі за попередній період.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи про те, що він постійно несе витрати на утримання сина, сплачує гуртки, купує йому одяг, оплачує відпочинок, однак кошти він передає через матір, оскільки в зв'язку з неприязними відносинами, які склались у них з позивачем, вони не спілкуються.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони проживали разом однією сім'єю з 15.06.2009 р. по 2013 рік, що не заперечувалось ними.
У сторін є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Голосіївським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві.
На час розгляду судом справи неповнолітня дитина проживає з матір'ю.
Суду не надано доказів, що відповідач надає постійну, регулярну допомогу на утримання неповнолітньої дитини. Надання коштів бабусею, що не заперечувалось позивачем, не може бути свідченням виконання батьком своїх обов'язків по утриманню дитини в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів в силу положень ст.182 СК України на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В силу ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оскільки у позивача при зверненні до суду були відсутні дані про розмір доходів відповідача, вона наполягає на стягненні аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище позивача, яка має середній щомісячний дохід в розмірі 15000 гривень, про що було повідомлено суду в ході судового розгляду, її стан здоров'я, яка не має будь-яких хронічних захворювань та не перебуває на обліку, її працездатний вік.
Також суд враховує розмір доходів відповідача, який відповідно до довідки № 20 від 23.03.2021 р., виданої ТОВ «Спецінтертранс» працює на посаді медичного працівника по випуску автомобілів на лінію з окладом 6050 гривень, а з 01.11.2020 р. перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.
Докази, які б свідчили про наявність інших офіційних доходів у відповідача матеріали справи не містять, однак в ході розгляду справи відповідач визнав, що має мінливий дохід, оскільки інколи надає послуги таксі.
Посилання позивача на наявність у відповідача доходів від здійснення медичної практики в психіатрії не знайшли свого підтвердження та не доведені будь-якими доказами.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Позивачем при зверненні до суду, ні в ході розгляду справи не надано жодних доказів, які б підтверджували розмір витрат, які вона несе на дитину щомісяця.
Суд враховує розмір витрат, які необхідно здійснити на неповнолітню дитину відповідного віку щомісяця для забезпечення його життєдіяльності та гармонійного розвитку, з огляду на положення Закону України «Про Державний бюджет України».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік рік» прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2022 р. становить 5135 гривень.
Також суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, не має інших утриманців, оскільки будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не надано, відсутність у нього тяжких захворювань.
Суд приймає до уваги, що відповідач проводить відпочинок з сином та несе на це самостійні витрати, сплачує кошти за гуртки.
Позивач не довела в ході судового розгляду ті обставини, на які вона посилалась при зверненні до суду, а саме, що вона самостійно несе всі витрати на утримання сина. Сам факт проживання дитини з матір'ю не може свідчити про повне його утримання останньою, хоча в даному випадку мати несе більший тягар по вихованню дитини.
Відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює даний вид правовідносин, утримання неповнолітніх дітей є обов'язком обох батьків, і він не може бути покладений лише на батька або матір в частині повного забезпечення життєдіяльності неповнолітньої дитини.
Суд вважає, що розмір аліментів, пред'явлений позивачем до стягнення з відповідача, є необгрунтований і недоведений позивачем.
Беручи до уваги викладені обставини, аналізуючи всі зібрані у справі докази, суд вважає за необхідне визначити аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 2500 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, які відповідно підлягають індексації.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Вимоги позивача в частині стягнення аліментів за попередній період не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та не надала доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч.2 ст.191 СК України.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає визначених законом підстав для стягнення з відповідача аліментів за попередній період в зв'язку з недоведеністю вимог в цій частині.
Беручи викладені обставини в їх сукупності, оцінюючи досліджені судом докази та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259,261,265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 гривень, щомісяця, але не менше 50% прожитк ового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову (14.12.2020 р.) і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О.Колдіна