Справа №705/978/22
2-з/705/18/22
21 лютого 2022 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України. У своїй заяві заявник посилається на те, що постановою державного виконавця Уманського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галиченка Б.С. про відкриття виконавчого провадження №68508340 відкрито виконавче провадження про стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Підставою для відкриття виконавчого провадження служив виконавчий напис №2792 виданий 03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі іпотечного договоу № CSU0GA00000110 від 25 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Андрухом С.Д. за реєстровим № 1247. Заявник вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства України (виконавчий напис вчинений за відсутності доказів безспірності заборгованості за Кредитним договором та за зобов'язаннями строк вимоги за якими більше 3 років), то він має намір звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суддя дійшов такого висновку.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (з відповідними змінами) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою,позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку фактичного виконання виконавчого напису, до вирішення справи по суті стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису слід зупинити.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо зупинення стягнення за виконавчим написом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч.7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, застосований судом вид забезпечення позову, суд приходить до висновку, що на даний час немає необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.149-154,258-261 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим написом, що вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 03 жовтня 2019 року, який зареєстровано в реєстрі за №2792, на підставі іпотечного договору №CSU0GA00000110 від 25 квітня 2008 року про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Заявник (особа, яка може набути статус позивача): ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ).
Юридична особа, яка може набути статус відповідача: АТ КБ «ПриватБанк» (вул.. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро 49094).
Особа, яка може набути статус третьої особи у справі: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна ( АДРЕСА_2 ).
Допустити до негайного виконання ухвалу суду в силу ч.1 ст. 157 ЦПК України в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копії даної ухвали направити заявнику для відому та державному виконавцю Уманського відділу державної виконавчої служби Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галиченку Б.С. - для виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя В.Л. Гудзенко