Справа № 569/21541/20
1-кп/569/490/22
18 лютого 2022 рокум. Рівне
Рівненський міський суд в складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти по кримінальних провадженнях №№ 12020185010001186, 12021181010000119, 12021181010000328 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду перебувають кримінальні провадження №№ 12020185010001186, 12021181010000119, 12021181010000328 про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на 60 днів без визначення розміру застави. В обґрунтування поданого клопотання пояснила суду, що заявлені раніше ризики передбачені п.п. 1 ,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати. Доводить, що обвинувачені, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватись від суду, враховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються, зможуть вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ніде не працюють та не мають матеріальних засобів для існування.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт з носінням засобів електронного контролю.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, оскільки ризики передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є реальними з огляду на те, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимі, на шлях виправлення не стали, повторно вчинили умисний корисливий злочин проти власності, не одружені, на утриманні неповнолітніх дітей не мають, тобто у обвинувачених відсутні стійкі соціальні зв'язки та стримуючі фактори від продовження злочинної діяльності.
При цьому суд враховує, що кримінальне провадження ще не розглянуте судом, всі свідки не допитані, а тому обвинувачені можуть впливати на них. Також обвинувачені не мають постійного місця проживання, і усвідомлюючи відповідальність за вчинення тяжкого злочину, можуть ухилитись від суду.
Підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів суд не вбачає, з огляду на обставини вчинення злочинів у яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того обвинуваченими та їх захисниками не надано доказів існування обставин, які свідчили б про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів в змозі запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене ,суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, як альтернативного заходу, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 369, 376, 392, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - з 18.02.2022 по 18.04.2022 без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: с. Ганнопіль, Славутського району Хмельницької області, без постійного місця проживання, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - з 18.02.2022 по 18.04.2022 без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та надіслати для виконання начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвалу Рівненського міського суду від 22.12.2022 вважати такою, що втратила чинність з моменту постановлення даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: