Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5334/21
Заочне
03 лютого 2022 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Осадчій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Сучила А.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є власником даної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.09.2016р. Вказує, що також за вказаною вище адресою зареєстрований ОСОБА_2 , який з 2016р. за вказаною адресою не проживає.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до акту опитування сусідів від 16.08.2021р. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 , але з 2016 року не проживає за місцем реєстрації, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей у квартирі немає. Відповідач не є членом її сім'ї, спільно з позивачем не проживає, не з'являється за місцем своєї реєстрації понад один рік.
Акцентує увагу суду, що зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , не відповідає його фактичному місцю проживання та порушує її права, оскільки факт реєстрації у її квартирі сторонньої особи дає підставу цій сторонній особі фіктивно зареєструвати за цією адресою власну господарську діяльність чи взяти кредит у банківській установі, що змусить позивача надавати пояснення колекторським компаніям, а також вона мусить щомісяця сплачувати комунальні платежі відповідно до кількості зареєстрованих осіб, а також створює їй (позивачу), як власнику квартири перешкоди у користуванні нерухомим майном. Тож переконана, що відповідач без поважних причин не проживає в даній квартирі, добровільно визначивши собі інше місце проживання, втратив до цього житла будь-який інтерес, за житлово-комунальні послуги не сплачує та не отримує кореспонденцію за даною адресою.
Зауважує, що відповідно до адвокатського запиту, 19.08.2021р. представником позивача було отримано відповідь Управління державної реєстрації Черкаської міської ради від 13.08.2021р. №17849-01-10, в якій підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.06.2016р. по даний час, а також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.12.2013р. по даний час. У зв'язку з реєстрацією шлюбу, прізвище позивача - ОСОБА_1 було змінено на - ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене вище, позивач просить суд, - усунути перешкоди їй у користуванні власністю, а саме, квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , зареєстрованого за вказаною вище адресою, таким що втратив право користування вказаною квартирою.
Ухвалою суду від 01.10.2021 року прийнято, відкрито провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Проти цього учасники справи не заперечували. Відзив на позов не подано.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сучило А.О. не з'явились, подано заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують та просили задовольнити в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення, судові витрати просять не стягувати.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву подано не було.
Представник третьої особи - Кирман В.О. в судове засідання не з'явився, судом був у встановленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.03.02.2022р. до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи без його участі, при вирішенні даного спору покладається на думку суду.
Суд, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи думку позивача та її представника, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини:
встановлено, що згідно ордеру на жиле приміщення за №066961 серії А, на підставі рішення міськвиконкому від 04.12.2013р. №1367, ОСОБА_1 було надано право на заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Прізвище позивача - ОСОБА_1 змінено на - ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.09.2016р., виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, ОСОБА_1 - є одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,6кв.м., жилою площею - 19,5кв.м.
Відповідно до адвокатського запиту від 03.08.2021р., 19.08.2021р. представником позивача отримано відповідь Управління державної реєстрації Черкаської міської ради від 13.08.2021р. №17849-01-10, в якій підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.06.2016р. по даний час, а також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.12.2013р. по даний час. Зазначена інформація також підтверджується відомостями із посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 12.12.2013р. на ім'я ОСОБА_2 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №50390-2018 від 15.12.2018р.
Судом встановлено також, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року по даний час. Він не з'являється до квартири, його особистих речей у квартирі немає. Зазначена інформація підтверджується даними акту опитування сусідів від 16.08.2021р. №815, що посвідчений Головою комітету самоорганізації населення «Митниця» Шуміленко Г.М.
Таким чином, встановлено, що відповідач не проживає у вказаній квартирі з 2016 року, його особистих речей в квартирі немає, добровільно з реєстрації за вказаною адресою він не знявся. Суд вважає, що відповідач повністю втратив зв'язок з помешканням, оплату за комунальні послуги не здійснює, не займається утриманням житла. Судом також не встановлено жодних обставин щодо вчинення будь-якими особами перешкод відповідачеві у користуванні житлом, він не є членом сім'ї позивача. Крім того, відсутні об'єктивні дані вважати, що відповідач не проживає в помешканні з поважних причин.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6 ст.13ЦК).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням пересуватися територією України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, крім обмежень, встановлених статтею 12 цього Закону. Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір житла, в якому вони бажають проживати, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05.11.2021р. який набрав чинності з 01.12.2021р.), зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності (п.2 ч.1 ст.18 ЗУ №1871-IX від 05.11.2021р.).
Орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (п.6 ч.1 ст.24 Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-IX від 05.11.2021р. який набрав чинності з 01.12.2021р.).
Отже, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що цивільні права позивача порушуються відповідачем, тобто останнім створені власнику нерухомого майна перешкоди у здійсненні права користування, розпоряджання майном, а тому вони підлягають захисту у спосіб, що обраний позивачем.
Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 (справа №521/17805/16-ц) роз'яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України, - положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї.
Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду жодних належних, допустимих та переконливих доказів в обґрунтування заперечень проти позову.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач є одноосібним власником нерухомого майна, про яке йдеться, відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_2 без поважних причин, його особисті речі в квартирі відсутні, сторони не є членами сім'ї, комунальні послуги відповідач не сплачує, не бере участі в утриманні житла. Договір найму житла між власником квартири та відповідачем, відсутній.
Відсутні будь-які належні, допустимі та переконливі докази про те, що позивач, як власник квартири, вчиняє дії, направлені на перешкоджання відповідачу користуватися жилим приміщенням. Отже, судом встановлено, що позивач не може користуватися своїми правами щодо користування та розпорядження нерухомим майном, оскільки відповідач чинить йому відповідні перешкоди.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, а саме, слід усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме, - квартирою АДРЕСА_2 , шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код дані відсутні, зареєстрований: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування даною квартирою. Судові витрати слід залишити за позивачем, враховуючи заяву.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 141, 12, 13, 76-81, 259, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 нерухомим майном, а саме, - квартирою АДРЕСА_2 , шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код дані відсутні, зареєстрований: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування даною квартирою.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 10 лютого 2022 року.
Головуючий: С. М. Позарецька