18.02.22 363/5043/21
18 лютого 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Дехтяренко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Гаврилова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
24 листопада 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, датована 19 листопада 2021 року та подана представником позивача - адвокатом Гавриловим Д.О., у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції столичного округу № 000906 від 10 листопада 2021 року та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що вказана постанова винесена всупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідачем порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи і винесення оскаржуваної ним постанови. У позовній заяві зазначено про відсутність доказів винуватості позивача у порушенні правил рибальства, що у діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, відсутня вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, оскільки вилов риби здійснював у правомірний спосіб, належним знаряддям.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада
2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 16:30 9 грудня
2021 року, а також витребувано у відповідача належним чином завірену копію матеріалів адміністративної справи. Копію ухвали надіслано сторонам у справі, а відповідачу також копію адміністративного позову з додатками та запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
У судове засідання, призначене на 9 грудня 2021 року з'явилися позивач та його представник. Відповідач свого представника не направив, при цьому надіслав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та відкладення розгляду справу.
З урахуванням думки позивача та його представника, за клопотанням відповідача та з урахуванням положень статей 8, 9, 205 КАС України, розгляд справи було відкладено на 14:00 21 січня 2022 року, про що повідомлено відповідача.
13 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та копія справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 85 КУпАП.
У судове засідання, призначене на 21 січня 2022 року з'явилися позивач та його представник, а також представник відповідача - Макаренко В.В. та інспектор, яким був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 .
Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов із викладених у ньому підстав.
Позивач додатково зазначив, що на судні працювали втрьох, мілку рибу - до 42 сантиметрів, вони викидали за борт одразу після того, як витягали сітку з води. Коли приїхали інспектори, вони саме витягали сітку і рибу ще не відсортували, проте інспектор, перевіривши документи, оглянувши судно та рибу склав протокол щодо нього, оскільки у сітці, яку вони щойно витягли був судак різного розміру. Рибу малого розміру, яку щойно виловили, хотіли викинути за борт судна, проте інспектори не дозволили цього зробити та забрали 2-3 ящики риби на свій човен. Під час складання протоколу, йому не дозволили скористатися правовою допомогою адвоката та йому не було роз'яснено його права, про що він зробив запис у протоколі, копію протоколу отримав, проте про час та місце розгляду справи його не було повідомлено і постанову йому не було вручено.
Представник позивача зазначив, що у протоколі, складеного щодо ОСОБА_1 та в оскаржуваній постанові не вказано у якому стані перебувала виловлена риба, відсутні відомості про використання вимірювальних засобів, у протоколі та постанові не зазначено про вилов іншої риби вага якої становила 237 кілограмів, при цьому позивач виловив судак у межах 20%, які вираховуються із загальної маси вилову, що є дозволеним, а інспектор не визначив відсоткове співвідношення риби непромислового розміру до загального розміру улову, на момент складення протоколу та постанови розрахунку збитків не було, він був складений працівниками рибохорони пізніше.
Також представник позивача зазначив, що протокол у справі відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою Державної екологічної інспекції столичного округу ОСОБА_2, який зазначений у протоколі, як свідок, а постанова винесена після закінчення робочого часу, копію постанови позивачу не було вручено.
Представник відповідача та інспектор, заперечували проти задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 сплачений штраф, що є свідченням визнання його винуватості у вчиненні адміністративної відповідальності.
Інспектор зазначив про безпідставність заявлених позивачем вимог та відсутність порушень, допущених ним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови щодо ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 було надано можливість зателефонувати адвокату, риба - судак непромислового розміру була у стані свіжовиловленої, її розміри вимірювалися рулеткою, а постанову мали право складати о 17:00, оскільки у той період проводилися рейдерські перевірки. Інспектор вказав, що на підтвердження правомірності його дій у нього наявний відеозапис із відеореєстратора, який ним був використаний під час фіксування правопорушення, при цьому зазначив про неможливість його надати у цьому судовому засіданні, оскільки про розгляд справи дізнався за пару днів до засідання.
Після заслуховування пояснень учасників процесу, за клопотанням інспектора надати йому можливість пред'явити суду докази, у судовому засіданні було оголошено перерву до 11:00 18 лютого 2022 року.
У призначене судове засідання з'явилися позивач та його представник. Представник відповідача та інспектор не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені під розписку, причини неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не надходило.
Враховуючи, що представник відповідача та інспектор належним чином повідомлені про розгляд справи, проте у судове засідання без поважних причин не з'явилися, положення статей 205, 268 КАС України та думки позивача і його представника, судом ухвалено продовжити розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явилися.
З урахуванням пояснень учасників провадження, наданих у судовому засіданні раніше, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення від 10 листопада 2021 року, № 000906, винесеною головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів - державним інспектором з ОНПС Столичного округу - ОСОБА_2, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі
170 гривень.
Як зазначено у оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 63 Закону України «Про тваринний світ», пунктами 6.1.1, 15.1, 16 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, пунктом 13 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об'єктах України у 2021 році, тим, що 10 листопада 2021 року о 14:00 на Київському водосховищі Вишгородського району Пірнівської ТГ, поблизу с. Ровжі, був виявлений факт порушення правил рибальства ланковим рибалкою ОСОБА_1 , який під час промислової операції виловив та зберігав у човні рибу: судак непромислового розміру в кількості 84 екземпляри, загальною вагою 25 кг. Згідно зі статтею 265 КУпАП вилучені для тимчасового зберігання риба: судак - 84 екз. загальною вагою 25 кг.
У постанові роз'яснено порядок сплати штрафу із зазначенням реквізитів, наслідки несвоєчасної сплати штрафу, а також порядок оскарження постанови, дата набрання чинності - 10 листопада 2021 року і строк пред'явлення постанови до виконання - 10 лютого 2022 року.
Згідно відмітки про доведеність постанови до відома особі, щодо якої її винесено, копію постанови ОСОБА_1 отримав.
Оскаржуючи до суду вказану постанову, позивач та його представник зазначають про порушення, допущенні інспектором під час фіксування адміністративного правопорушення та під час винесення постанови, а саме: особі, стосовно якої 10 листопада 2021 року було складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 не було роз'яснено прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статті 268 КУпАП; в порушення положень статті 277-2 КУпАП ОСОБА_1 не було повідомлено за три дні про розгляд справи, забезпечивши право особи скористатися правовою допомогою та надати докази у справі; відмовлено у праві особі скористатися правовою допомогою; у протоколі, інспектор, який склав протокол - ОСОБА_2 та інший інспектор - ОСОБА_4, одночасно вказані свідками правопорушення; протиправним є винесення постанови про притягнення
ОСОБА_1 за порушення частини третьої статті 85 КУпАП та накладення стягнення більше, ніж три неоподаткованих мінімумів (51 грн.) у той самий день (у вкрай стислий термін) на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення однією особою, що є порушенням положень статті 258 КУпАП та не ідповідає рішенню Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015.
Щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, позивач та його представник зазначають про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 , зокрема, згідно промислового журналу та журналу обліку прийнятої риби 10 листопада
2021 року ОСОБА_1 не виловлював рибу судак непромислового розміру (дрібний) в кількості 84 шт. вагою 26 кг. та не здавав таку рибу на рибоприймальний пункт. В журналі обліку прийнятої риби, форма якого завтерджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 січня 2021 року № 17, наявні дві графи щодо обліку виловленої риби виду судак: «судак звичайний» та «судак дрібний». Саме в графі «судак дрібний» повинно була бути вписана виловлена риба судак непромислового розміру. В графі «судак звичайний» вписується риба промислового розміру, про що було зроблено відповідний запис. Тобто, згідно Журналу обліку прийнятої риби, 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 не виловлював рибу непромислового розміру, не здавав її на Рибоприймальний пункт. У протоколі та постанові відсутні докази того, що судак в кількості 84 шт., який зазначено в протоколі, має розміри менше 42 см., інспектором не було зазначено, яким саме засобом вимірювальної техніки здійснювались заміри риби та чи здійснювались такі заміри взагалі. Проведення вимірювання довжини риби судак без застосування засобів вимірювальної техніки, викликає сумніви щодо достовірності отриманих результатів, а тим більше без проведення повірки такий засіб вимірювальної техніки використовувати не дозволяється, а отримані заміри з такого засобу викликає сумніви.
Представник позивача зазначає про колізію, яка має місце у розумінні пункту 13 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об'єктах у 2021 році, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 2 березня 2021 року
№ 162, та пункту 9.13.8 Правил промислового рибальства користувачам водних біоресурсів щодо повернення у природне середовище улову улов (у тому числі дозволених до вилову об'єктів промислу) або його частину. При цьому, відповідно до пункту 5.1. Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, з метою створення оптимальних умов відтворення, штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання і охорони, до цих Правил можуть розроблятись Режими, які уточнюють і доповнюють вимоги щодо здійснення спеціального використання водних живих ресурсів у окремих рибогосподарських водних об'єктах. Тобто, Режим рибальства у рибогосподарських водних об'єктах України у 2021 році є ніщо іншим, як доповненням і уточненням Правил промислового рибальства (спеціального використання водних біоресурсів). А тому представник позивача зазначає, що матиме порушення Правил і Режиму як після повернення вилову у водойму, та і коли улов не повернуто у водойму.
Також представником позивача зазначено, що у порушення абзацу другого пункту 13 Режиму, працівниками екологічної інспекції не складалися акти, у яких фіксується перевищення норми прилову особин водних біоресурсів непромислового розміру та при наявності чотирьох таких актів - приймається рішення про заборону промислу знаряддями лову з певним кроком вічка в межах відповідного району промислу строком до 20 діб. Ніякої іншої відповідальності, а саме адміністративної за перевищення прилову не встановлюється. Тобто законодавством (пункт 16 Правил промислового рибальства) встановлено максимально допустимий прилов молоді, при перевищенні якого складається акт, а не протокол про адміністративне правопорушення.
Представник позивача також вказує про неправильне формулювання фабули (суті) правопорушення, оскільки інспектором у протоколі та у постанові зазначено, що рибалка ОСОБА_1 «виловив та зберігав» рибу судак непромислової міри в кількості 84 шт. При цьому, жоден із зазначених інспектором пунктів (Закону України «Про тваринний світ», пункт 6.1.1 Правил промислового рибальства у рибогосподарських водних об'єктах, пункт 13 Режиму рибальства) не забороняє користувачу виловлювати та зберігати непромислової міри. Більш того, жоден нормативно-правовий акт не забороняє користувачу виловлювати та зберігати непромислової міри. Терміни «виловив», «зберігав» та «повернув» мають різне за змістом тлумачення. Водночас, адміністративна відповідальність за вилов риби непромислової міри не може наступати у зв'язку з тим, що відсутня вина особи, яка здійснює такий вилов, оскільки рибалка, який здійснює вилов дозволеними знаряддями лову, не може наперед знати яка риба та в якій кількості потрапить до сіток з дозволеним вічком. Згідно пункту 17 Правил промислового рибальства при підвищеному прилові особин непромислового розміру в будь-якому районі державні органи рибоохорони за узгодженням з науковими рибогосподарськими організаціями приймають рішення про заборону промислу або заміну в даному районі знарядь лову іншими, з більш крупним кроком вічка. Тобто, Правилами промислового рибальства та абзацом 2 пункту 13 Режиму рибальства у 2021 році чітко передбачено, що при підвищеному прилові особин непромислового розміру в будь-якому районі державні органи рибоохорони за узгодженням з науковими рибогосподарськими організаціями приймають рішення про заборону промислу або заміну в даному районі знарядь лову іншими, з більш крупним кроком вічка. Іншої відповідальності або будь-яких інших дій при прилові риби непромислової міри (при тому, що рибу непромислової міри не заборонено виловлювати ) - нормами чинного законодавства не встановлено.
Враховуючи викладене, представник позивача стверджує про відсутність подія адміністративного правопорушення, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Щодо відсутності підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складання протоколу за частиною третьою статті 85 КУпАП, представник позивача зазначає, що у постанові, яка оскаржується, вказано що ОСОБА_1 , крім пункту 13 Режиму, порушив пункти 6.1.1, 15.1, 16 Правил Промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України та Закон України «Про тваринний світ». Так, у пункті 15.1. Правил промислового рибальства зазначено мінімальний розмір риби, допустимий до вилову у свіжому вигляді - 42 см. Проте, вилов риби менше мінімального допустимого розміру не забороняється, оскільки пунктом 16 Правил промислового рибальства навпаки допускається максимально допустимий прилов риби непромислової міри у сітках з розміром вічка 70 і більше міліметрів - 20% від загальної кількості улову видів риб, що охороняються (пункт 16.1 Правил); у сітках з розміром вічка 22-50 - не більше 20% від загальної кількості улову всіх видів риб (пункт 16.2. Правил). Таким чином, прилов все ж таки допускається, але для цього необхідно встановлювати яким розміром вічка здійснювався вилов риби та скільки відсотків такий улов від загального вилову складає. Проте, згідно журналу обліку прийнятих водних біоресурсів та Журнали обліку виловлених водних біоресурсів рибалка ОСОБА_1 10 листопада 2021 року виловив рибу судак звичайний 26 кг (не дрібний), густера 64 кг, плотва 80 кг, карась 14 кг, лящ 53 кг загальною вагою 237 кг, що не було враховано державним інспектором при складанні протоколу та винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. При цьому, державним інспектором під час складання протоколу зазначено лише, що ОСОБА_1 начебто виловив лише рибу судак в кількості 84 шт. загальною вагою 26 кг, та не зазначив іншу рибу судак звичайний 26 кг (не дрібний), густера 64 кг, плотва 80 кг, карась 14 кг, лящ 53 кг загальною вагою 237 кг, також державним інспектором не обраховувався відсоток вилову риби непромислового розміру, як того вимагає пункт 16 Правил промислового рибальства. З урахуванням загальної ваги вилову - 237 каг., судак непромислового розміру - 25 кг. складає 10 % прилову молоді судака від загального вилову, який згідно Правил промислового рибальства дозволено. Розмір риби необхідно міряти в свіжому вигляді, як того вимагає пункт 15.1. Правил промислового рибальства, проте, державним інспектором в протоколі не зазначено, що риба була в свіжому вигляді та взагалі не зазначено, яким чином здійснювався вимір риба та в якому стані вона була.
Також представник позивача, посилаючись на частину четверту статті 37, статтю 39 Закону України «Про рибне господарство», статтю 328 ЦК України, зазначає, що моментом набуття права власності є момент, коли водні біоресурси потрапили до знарядь лову. Судак непромислового розміру, який потрапив до знарядь лову користувача, яким в даному випадку є ФОП ОСОБА_3 , є правом приватної власності ФОП ОСОБА_3 , При цьому, судака непромислового розміру дозволяється виловлювати та він не становить особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також не відноситься до видів, занесених до Червоної книги України. Права суб'єктів рибного господарства охороняються законом. Припинення права користування або права власності на водні біоресурси застосовується лише у випадках, передбачених цим Законом. Право власності суб'єктів господарювання на водні біоресурси може припинятися відповідно до рішення суду, а тому, з урахуванням санкції частини третьої статті 85 КУпАП, представник позивача стверджує, інспектор не мав права конфісковувати виловлену рибу.
Посилаючись на обставини, викладені у позовні заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, позивач та його представник вважають, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, та вважають, що постанова № 001365 від 10 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
В сою чергу, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на нормативні акти щодо охорони навколишнього природного середовища, Інструкцію з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, зазначено, про правомірність дій посадових осіб Інспекції при складанні матеріалів, а також зазначають, що ОСОБА_1 був сплачений штраф, накладений постановою від 10 листопада 2021 року
№ 000906 та йому, під розписку, передано на відповідальне зберігання незаконно видобутих об'єктів тваринного світу - судак непромислових розмірів у кількості 84 екземпляри загальною вагою 25 кілограмів. При цьому, у відзиві відсутні будь-які аргументи щодо спростування доводів позивача та його представника щодо порушень допущених державним інспектором під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови, яка оскаржується. Також у судовому засіданні 21 січня 2022 року представником відповідача та інспектором не було спростовано належним та допустими доказами доводи позивача та його представника. Докази, на які посилався інспектор ОСОБА_2, а саме відеозапис із відео реєстратора, суду не представлені, та про них не було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною третьою статті 85 КУпАП.
Згідно з частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України визначені Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 року № 3677-VI (далі - Закон № 3677-VI).
Відповідно до статті 6 Закону № 3677-VI державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 895 затверджено Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство).
Пунктом 1 Положення про Держрибагентство передбачено, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
Згідно із статтею 10 Закону № 3677-VI, посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають, зокрема, такі повноваження: давати обов'язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів; вилучати в осіб, які порушують законодавство у галузі охорони і використання водних біоресурсів, знаряддя добування водних біоресурсів, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуті водні біоресурси, а також відповідні документи на них; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, фото- і відеозйомку як допоміжні засоби для запобігання і виявлення порушень законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; безперешкодного доступу до території (у тому числі об'єктів природно-заповідного фонду) і приміщень підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку водних біоресурсів, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; вилучати знаряддя добування (вилову) водних біоресурсів, транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, а також незаконно добуті водні біоресурси у разі неможливості встановлення власника зазначеного майна; здійснювати перевірку знарядь добування, контролювати їх кількість, перевіряти відповідність вимогам законодавства у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Аналогічні повноваження надані органам рибоохорони, як природоохоронним органам статтею 60 Закону України «Про тваринний світ» та пунктом 6 Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 жовтня 2018 № 512.
Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 жовтня 2018року № 512 передбачено, що під час проведення рибоохоронних рейдів посадові особи рейдової групи забезпечують дотримання законодавства у галузі рибного господарства, здійснення заходів із запобігання, виявлення та припинення правопорушень, передбачених статтею 50, частинами третьою - п'ятою статті 85, статтями 85-1, 86-1, 88-1, 90, 91-2, статтею 164 в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов'язаної з добуванням і використанням риби та інших водних біоресурсів, статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про тваринний світ» об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону України, є у тому числі риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.
Статтею 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та статтею 35 Закону України «Про тваринний світ», визначено, що користувачі водних біоресурсів зобов'язані безперешкодно допускати в місця відтворення, добування, зберігання, утримання, на рибоприймальні пункти та місця реалізації водних біоресурсів, на рибальські судна та інші плавучі засоби, зайняті в технологічному процесі, представників центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності, надавати на їх вимогу документи щодо обліку та використання водних біоресурсів, своєчасно виконувати їхні вимоги та письмові розпорядження, які базуються на засадах цього Закону та інших нормативно-правових актів у галузі рибного господарства.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні, зокрема, в перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу.
Так, частиною третьою статті 85 КУпАП передбачено відповідальність, порушення правил рибальства, що тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 10 листопада
2021 року о 14:00 на Київському водосховищі, Вишгородського району, Пірнівської ТГ поблизу с. Ровжі було виявлено порушення правил рибальства ланковим рибалкою ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , а саме при здійсненні промислової операції промисловими сітками із дірками установленого зразка виловив та зберігав у човні МСП - 111 ЯКИ - 0376 рибу судак не промислового розміру в кількості 84 шт., загальною вагою 25 кг., що є порушенням статті 68 Закону України «Про тваринний світ», пунктів 6.1.1., 15.1., 16 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, та пункту 13 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об'єктах України у 2021 році». Розрахунок збитків буде проведено на окремому аркуші. Доками є: опис, розписка, фото.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення № 001365 від 10 листопада 2021 року, ОСОБА_1 під час його складення повідомив, що рибу не промислового розміру не дозволили викинути працівник екологічної інспекції ОСОБА_2 , не надали права скористуватися правовою допомогою та не ознайомили зі статтею 63 Конституції України та статтею 248 КУпАП. Під час відмови ОСОБА_1 розписатися у місці для підпису щодо роз'яснення прав, свідками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
У протоколі зазначено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута на місці скоєння правопорушення за місцезнаходженням у с. Ровжі 10 листопада 2021 року о 17:00.
У зазначений час головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів, природно-заповідного фонду та рослинного світу - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу ОСОБА_2 винесено постанову, яка оскаржується.
На підтвердження вини позивача щодо скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП, у матеріалах адміністративної справи, крім постанови, наявні:
протокол № 0011365 від 10 листопада 2021 року про адміністративне правопорушення;
опис знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, об'єктів тваринного світу, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів та продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, вилучених у ОСОБА_1 згідно протоколу, у якому зазначено природні ресурси - судак непромислового розміру у кількості 84 екз. загальною вагою 25 кг., живий (свіжий);
розписка, що ОСОБА_1 прийняв на зберігання природні ресурси судак непромислового розміру у кількості 84 екз. загальною вагою 25 кг., живий (свіжий);
копія квитанції ПН441 від 11 листопада 2021 року про сплату ОСОБА_1
170, 00 гривень;
довідка цін на водні біоресурси, згідно якої вартість судак за 1 кг. - 30 грн.;
титульна сторінка журналу обліку вилучених водних біоресурсів №2;
копія посвідчення рибалки на ім'я ОСОБА_1 ;
копія додатку до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 2 від 17 червня 2021 року;
фотокопії риби.
Порядок здійснення та регулювання промислового рибальства (крім любительського та спортивного рибальства в рибогосподарських водних об'єктах загального користування), який є обов'язковим для підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), громадян України та осіб без громадянства (далі - користувачі), які здійснюють промислове рибальство, а також для уповноважених органів, які забезпечують охорону, відтворення та збереження середовища існування водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України визначають Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 року № 33 (далі - Правила).
Згідно пунктом 6 Правил передбачено обов'язки користувачів при здійсненні промислу водних живих ресурсів.
Пунктом 15 Правил встановлені заходи з охорони молоді водних живих ресурсів, а пунктом 16 - максимально допустимий прилов риби непромислової міри.
Так, пунктами 6.1.1, 15.1 та 16 Правил, порушення яких інкриміновано ОСОБА_1 передбачено:
6.1.1 - обов'язок здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Не перевищувати обсяги вилучення виділених їм квот водних живих ресурсів;
15.1 - мінімальні розміри риб та річкових раків, допустимі до вилову (у свіжому вигляді, в см): Судак - 42;
16 - максимально допустимий прилов риби непромислової міри складає:
16.1. У сітках з розміром вічка 70 і більше міліметрів - 20% від загальної кількості улову видів риб, що охороняються.
16.2. У сітках з розміром вічка 22-50 - не більше 20% від загальної кількості улову всіх видів риб.
16.3. В ятерах і відціджувальних знаряддях лову - не більше 8% від загальної кількості улову видів риб, що охороняються.
16.4. В уклійно-йоршових і тюлькових знаряддях лову - не більше 2% від загальної маси улову риби.
Згідно пункту 13 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) України у 2021 році, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 02 березня 2021 року № 162 (далі - Режим), порушення якого також інкриміновано ОСОБА_1 , прилов заборонених до добування (вилову) водних біоресурсів та особин водних біоресурсів непромислового розміру, а також тварин, що не належать до водних біоресурсів (земноводні, плазуни, птахи та ссавці), слід негайно повернути у природне середовище незалежно від їх стану. Під час повернення у природне середовище таких тварин необхідно уникати нанесення їм травмувань. У разі наявності чотирьох і більше актів, у яких фіксується перевищення норми прилову особин водних біоресурсів непромислового розміру, територіальні органи Держрибагентства приймають рішення про заборону промислу знаряддями лову з певним кроком вічка в межах відповідного району промислу строком до 20 діб, але не менше ніж 10 діб.
Пунктами 17, 18 Правил передбачено, що при підвищеному прилові особин непромислового розміру в будь-якому районі державні органи рибоохорони за узгодженням з науковими рибогосподарськими організаціями приймають рішення про заборону промислу або заміну в даному районі знарядь лову іншими, з більш крупним кроком вічка.
Улови із вмістом риби непромислової міри більше встановленої кількості, а також риба, виловлена з порушенням цих Правил, незалежно від того, де вони були виялені (на місцях лову, в пунктах приймання, переробки та реалізації), відбираються державними органами рибоохорони і здаються на рибоприймальні пункти або в торговельну мережу.
Згідно журналу обліку прийнятих водних біоресурсів та Журналу обліку виловлених водних біоресурсів рибалка ОСОБА_1 10 листопада 2021 року виловив рибу: лящ 53 кг., судак звичайний 26 кг, густера 64 кг, плітка (тараня) 80 кг, плоскирка 64 кг., карась 14 кг, загальною вагою 237 кг. При цьому у графі «Дрібний судак» відсутня інформація.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що вилов здійснювався сіткою із вічком 38.
Враховуючи пункт 16.2 Правил, рибалка ОСОБА_1 здійснював промисловий вилов риби сіткою 22-50, а тому максимально допустимий прилов риби непромислової міри має складати не більше 20 % від загальної кількості улову всіх видів риб.
Водночас, як убачається із оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого було винесено постанову, державним інспектором під час обрахування відсотку прилову судака, не зазначено та не враховано загальну масу
улову - 237 кг.
Судом встановлено, що інспектором невірно вирахувано вагу судаку непромислового розміру 25 кг., з урахуванням пункту 16.2 Правил, що складає 10,55 %, а не 20% прилову молоді судака від загального вилову - 237 кг. Таким чином, судак непромислового розміру 25 кг. рибалкою ОСОБА_1 було виловлено у межах дозволеної норми.
Згідно положень КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, відповідно до статей 7, 254, 258 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року
№23-рп/2010,конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).
З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП не знайшов свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи. Як встановлено судом та про це зазначено вище, у діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідачем доводи позивача і його представника та факти, встановлені судом не спростовані та доказів протилежного не надано.
Інших доказів на підтвердження вини позивача в розумінні положень статті 251 КУпАП, матеріали справи не містять і відповідачами не надано.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 73, 74 КАС України передбачено, що належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми убачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Положеннями частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини від
10 грудня 1948 року та частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідачем у справі не було надано доказів на підтвердження наявності у діях рибалки ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частини третьою статті 85 КУпАП. При цьому, у матеріалах адміністративної справи також відсутні такі докази у розумінні статті 251 КУпАП.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що наявність квитанції у справі про адміністративне правопорушення про сплату ОСОБА_1 штрафу, свідчить про визнання ним винуватості та у зв'язку з цим постанова не підлягає скасуванню. Так, у матеріалах справи міститься квитанції № ПН441 від 11 листопада 2021 року про сплату ОСОБА_1 170 гривень, проте із вказаної квитанції не встановлено, що ОСОБА_1 сплатив суму штрафу саме за постановою, яка ним оскаржується. Тим більше, як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року (справа № 757/2757/16-а) помилковими є висновки, що сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положенням статті 77 КАС України щодо обов'язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення.
Згідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Враховуючи, що за результатом розгляду цієї справи, судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАп, суд вважає за недоцільне надавати правову оцінку іншим доводам позивача та його представника. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України»
(№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення
(див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає до скасування із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Так, частиною третьою статті 286 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши матеріали справи, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, суд, враховуючи положення статті 286 КАС України, дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню, оскільки постанову не можна визнати обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір в розмірі
454 грн., у зв'язку із чим, вказана сума судового збору підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції столичного округу.
Керуючись статтями 251, 245, 258 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції столичного округу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову Державної екологічної інспекції столичного округу № 000906 від 10 листопада 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП у виді штрафу в сумі 170 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 85 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Державної екологічної інспекції столичного округу на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Державна екологічна інспекція столичного округу, код ЄДРПОУ 42163667, адреса: м. Київ, вул. Солом'янська, 1.
Суддя О.П. Лукач