Справа №359/947/22
Провадження №2-о/359/87/2022
21 лютого 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Ступарик К.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встанов-лення факту народження дитини,
встановив:
1. Короткий виклад доводів поданої заяви.
1.1. ОСОБА_1 звернулась з вказаною заявою та посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк у неї народилась дочка ОСОБА_2 . Органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження у вказаному населеному пункті. Ця обставина перешкоджає проведенню державної реєстрації народження дитини. Тому ОСОБА_1 просить встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк народилась ОСОБА_2 , матір'ю якої є заявниця, а батьком дитини зазначити ОСОБА_3 в порядку ч.1 ст.135 СК України.
1.2. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явились у судове засідання. Представник заявника ОСОБА_4 подала заяву про розгляд цивільної справи в її відсутності та у відсутності її довірителя (а.с.3).
1.3. Представник Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) не з'явився у судове засідання. Він у встановленому порядку повідомлявся про час та місце розгляду цивільної справи.
2. Норми права, якими керується суд при розгляді цивільної справи.
2.1. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.2571 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
2.2. Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
2.3 Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії. В цих справах Європейський суд з прав людини, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони.
2.4. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі без виключення документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоду особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами тощо), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку, передбаченому ст.2571 ЦПК України.
2.5. Відповідно до ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
2.6. Згідно з ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
2.7. Відповідно до ч.1 ст.145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
2.8. Згідно з абз.2 ч.1 ст.146 СК України ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини.
2.9. Відповідно до ч.2 ст.147 СК України по батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.
3. Мотиви, якими керується суд при розгляді цивільної справи.
3.1. Зі змісту медичного свідоцтва про народження №1176/1626 від 8 грудня 2021 року (а.с.6) вбачається, що 8 грудня 2021 року о 13 годині 10 хвилин в м. Донецьк у заявниці народилась дівчинка вагою 3000 грамів. Вказаний населений пункт розташовується на окупованій території України, в межах якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють повноваження. Ця обставина перешкоджає проведенню державної реєстрації народження дитини.
3.2. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день народження дитини ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з іншою особою, зокрема з ОСОБА_5 . Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що вказана особа зверталась з відповідною заявою до місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану. Ці обставини свідчать про відсутність підстав для визначення поход-ження дитини від ОСОБА_5 . Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 грудня 2021 року (а.с.7) вбачається, що заявниця обрала народженій нею дитині ім'я « ОСОБА_2 ». У зв'язку з тим, що батьком дитини вона вказала особу на ім'я ОСОБА_7 , на підставі ч.2 ст.147 СК України по батькові дитини є « ОСОБА_2 ». Крім того, на підставі ч.1 ст.145 цього ж Кодексу її прізвищем є « ОСОБА_2 ».
3.3. З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення юридичної визначеності належить встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк народилась ОСОБА_2 , матір'ю якої є ОСОБА_1 .
3.4. Водночас, визначення відомостей про батька дитини в порядку ч.1 ст.135 СК України відноситься до повноважень не суду, а відділу державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснюватиме державну реєстрацію народження дитини. Тому у задоволенні заяви в частині вимоги про визначення відомостей про батька дитини ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встанов-лення факту народження дитини задовольнити частково.
Встановити факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк народилась ОСОБА_2 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
У задоволенні заяви в частині вимоги про визначення відомостей про батька дитини ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з оголошення судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець