Справа № 279/74/22
Провадження № 2/279/557/22
21 лютого 2022 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/74/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що 05.07.2010 року вона була прийнята на роботу на посаду двірника на Приватне підприємство "Коростенський Житловий Сервіс №5". Відповідно до наказу № 39-К від 01.12.2020 року була звільнена за власним бажанням. На день звільнення відповідач не провів з нею розрахунок в повному обсязі. Розмір заборгованості по заробітній плати становить 32079,97 грн. А тому, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в розмірі 32079,97 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунк в розмірі 67343,40 грн. за період з 01.12.2020 року по 28.12.2021 року, а всього 99423,37 грн. Одночасно просила стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових і електронних доказів щодо заперечення проти позову.
У встановлений строк відповідач подав відзив на позовну заяву не подав (ухвалу про відкриття провадження з додатками отримав 20.01.2022 року).
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач з 05.07.2010 року по 01.12.2020 року працювала на посаді двірника Приватного підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5". Відповідно до наказу № 39-К від 01.12.2020 року була звільнена за власним бажанням.
Стаття 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст.ст.115,116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями77,78,79,80,89,367 ЦПК України.
Яв вбачається з даних довідки ПП "Коростенський житловий сервіс №5" від 22.02.2021 року розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 становить 32079,97 грн. за період з січня 2020 року по січень 2021 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати підлягають задоволенню.
Разом з тим, 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.
На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
- Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таку точку зору у своїй постанові ВП Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Враховуючи те, що позивач була звільнена з роботи 01.12.2020 року, 22.02.2021 року отримала у відповідача довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, а право на звернення до суду реалізувала лише 29.12.2021 року, тому суд виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає за доцільне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , обмежившись періодом з 01.12.2020 року по 01.03.2021 року.
При цьому, судом враховано, що позивач при звільненні була обізнана про існування заборгованості по заробітній платі, оскільки вона виникала в період 2020 року, про розмір заборгованості по заробітній плати дізналась отримавши у відповідача довідку 22.02.2021 року, що фактично не позбавило позивача можливості заявити про це при звільненні та в більш стислі строки звернутись до суду за захистом свого права.
Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 15464,04 грн. (62 робочі дні х 249, 42 грн. середньоденна заробітна плата).
Суми визначаються без вирахування податків та обов'язкових платежів (зборів), сплата яких є обов'язком роботодавця або працівника.
Розподіл судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 76 - 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273,274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.116, 117 КЗпП України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного Підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Приватного Підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32079 (тридцять дві тисячі сімдесят дев'ять) гривень 97 копійок, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 15464 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 04 копійки за період з 01.12.2020 року по 01.03.2021 року, а всього: 47544 (сорок сім тисяч п'ятсот сорок чотири) гривні 01 копійка.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного Підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5" на користь держави 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Стягнути з Приватного Підприємства "Коростенський Житловий Сервіс №5" на користь ОСОБА_1 641 (шістсот сорок одну) гривню 00 копійок судових витрат.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Приватне підприємство "Коростенський житловий сервіс №5", місце знаходження: 11502, м.Коростень, вул.Каштанова, 21, ЄДРПОУ 35824590.
Суддя Недашківська Л.А.
копія згідно з оригіналом