Справа № 161/72/22
Провадження № 2-а/161/88/22
21 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
04.01.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 22.12.2021 року інспектором ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області майором поліції Близнюком С.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 651145, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (далі - оскаржувана постанова). Відповідно до оскаржуваної постанови, йому інкриміновано порушення вимог п. 9.8 ПДР України, а саме: рух на транспортному засобі поза межами населеного пункту без увімкнутого ближнього світла фар. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, оскільки інкриміноване йому діяння не підпадає під правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Крім того, будь-яких доказів, які б свідчили про порушення ним п. 9.8 ПДР України у працівників поліції відсутні. Просить суд визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, провадження відносно нього закрити та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.01.2022 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання без повідомлення (виклику) сторін. Стороні відповідача встановлено п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позов, а також роз'яснено, що у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Як вбачається із матеріалів справи, копію позовної заяви із доданими до неї документами відповідачем ГУНП у Волинській області було отримано 25.01.2022 року, проте станом на дату постановлення даного судового рішення відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходив.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.12.2021 року інспектор ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області майор поліції Близнюк С.М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія БАБ № 651145 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 22.12.2021 року о 14 год. 30 хв., на а/д Н-22, поза населеним пунктом, керував транспортним засобом RENAULT Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 не ввімкнувши фар ближнього світла, чим порушив вимоги п. 9.8 «д» ПДР України (а.с. 4).
Пунктом 9.8 ПДР України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не визнавав, про що свідчить відповідна відмітка в оскаржуваній постанові.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Зокрема, стороною відповідача відзив на позовну заяву у встановленому законом порядку не подавався, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення суду не надані, відзив чи будь-які заперечення проти позову на адресу суду не надходили, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 454 грн., сплачені останнім при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі ст.ст. 122, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ВП № 3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області майора поліції Близнюка С.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серія БАБ № 651145 від 22.12.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП України - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська