Справа № 766/17339/21
н/п 2/766/3869/22
17 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Булах Є.М.,
секретар судового засідання Яковлєва О.М.,
справа №766/17339/21; провадження №2/766/3869/22
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ),
третя особа: виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради в особі служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради, як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 04060157, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул.. Перекопська, буд. 166),
предмет та підстави позову: про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та, -
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
27 вересня 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.02.2022 року просила:
-Розірвати шлюб, укладений між сторонами, зареєстрований 08.06.2019 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Херсонського обласного територіального управління юстиції, актовий запис №482; після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_3 »;
-Визначити місце проживання малолітньої дитини - сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;
-Стягнути з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000, 00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням індексації відповідно до закону.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 червня 2019 року між сторонами укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наразі сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинили, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам спільної дитини.
Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з позивачем, яка повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям дитини. Виходячи з інтересів сина вважає доцільним визначити місце його проживання саме з матір'ю.
Відповідач не надає матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дітей, тому позивач вимушена додатково просити про стягнення аліментів.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
16.02.2022 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив, у якому, з урахуванням заяви від 17.02.2022 року позовні вимоги визнав. Просив позов задовольнити.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.10.2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу 5-денного строку для усунення недоліків.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.11.2021 року.
За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 17.01.2022 року.
За клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 17.02.2022 року.
16.02.2022 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив.
У час призначений для розгляду справи позивач не з'явилася, адвокат Мінкін О.В. діючи в її інтересах подав заяву про розгляд справи у підготовчому провадженні за його відсутності. Позовні вимоги просив задовольнити з урахуванням зменшення позовних вимог щодо розміру суми аліментів належних до стягнення.
У час призначений для розгляду справи відповідач не з'явився, адвокат Івченко О.О. діючи в його інтересах подав заяву про розгляд справи у підготовчому засіданні без участі відповідача та його представника. Вказав, що відповідачем з урахуванням поданої заяви позивача про уточнення(зменшення розміру) позовних вимог позов визнається в повному обсязі.
Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у підготовчому засіданні без його участі. Не заперечувала проти задоволення позову.
Положеннями ч.ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову, згоду представників позивача, відповідача та третьої особи про розгляд справи у їх відсутності із розглядом справи у підготовчому засіданні на підставі наявних доказів в матеріалах справи про належне повідомлення учасників справи про день, час та місце судового розгляду справи, суд постановив з урахуванням прийняття судом визнання позову відповідачем, вирішити справу за відсутності учасників справи і ухвалити судове рішення у підготовчому засіданні, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не застосовувались.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
08 червня 2019 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено шлюб, про що 08 червня 2019 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зроблено актовий запис №482 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_3 ».
На теперішній час сторони проживають окремо.
Будь-яких майнових претензій у сторін один до одного на час розгляду справи не заявлено.
Перешкод для пред'явлення позову про розірвання шлюбу Судом не встановлено.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину:
-сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 18 травня 2019 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зроблено запис №325 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 22.06.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідок № 07/ 02-06 від 25 серпня 2021 року та №08/ 02-06 від 10 вересня 2021 року, ОСОБА_4 зарахований до Антонівського ясел - садка №4 комбінованого типу з логопедичними групами Херсонської міської ради з 01 вересня 2021 року та регулярно відвідує заклад у супроводі його матері, ОСОБА_1 (позивач), до дитячого садка дитина приходить вчасно, без запізнень, дитина охайно виглядає, поводить себе нормально, матір постійно цікавиться розвитком дитини, усі питання пов'язанні з навчанням вирішується виключно з нею.
Довідкою КУ «Обласний наркологічний диспансер» ХОР №595 від 17.08.2021 року, підтверджено, що позивач на обліку не перебуває та ніколи не перебував.
Згідно до листа Відділу поліції № 1 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області від 03.09.2021 № 8619/361/03/21, позивач на обліку та у розшуку у Відділі поліції №1 Херсонського РУП в Херсонській області, не перебуває та до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку не притягувалась, скарги не надходили.
Відповідно до довідки TOB «МІРОС - 1» за вих. №6 позивач працює у ТОВ «МІРОС - 1» на посаді менеджера (управителя) з маркетингу з посадовим : окладом 16000 грн, за час роботи зарекомендувала себе добре, в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не була, роботу виконує якісно та сумлінно.
ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу 6541/2021/2669085 від 09.07.2021 року.
Згідно характеристики старости округу смт. Антонівки від 25.08.2021 року, ОСОБА_1 проживає разом зі своїми батьками та сином за адресою: АДРЕСА_3 , за час проживання скарг від сусідів на позивача на негативну поведінку не надходило, позивач характеризується як порядна, доброчесна та дбайлива матір, відповідально ставиться до виховання дитини, проводить з неї час, опікується та влаштовує різного роду дозвілля для задоволення фізичних, інтелектуальних та соціально-культурних потреб дитини.
Згідно з акту обстеження умов проживання Служби у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 02 вересня 2021 року № 2004/07-16, проведено обстеження умов проживання позивача з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено: в приміщенні зроблено сучасний ремонт, в наявності всі необхідні сучасні меблі та побутова техніка, в будинку чисто та затишно. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина проживає в одній кімнаті разом з мамою, для неї створено всі наявні умови для виховання та розвитку, дитина забезпечена іграшками та одягом відповідно до віку та сезону.
V. Оцінка Суду.
Щодо заявленої вимоги про розірвання шлюбу суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім'ї є неможливим.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а позивач визнає позовні вимоги, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право за статтею 113 СК України після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачем заявлено бажання після розірвання шлюбу залишити без змін прізвище присвоєне при реєстрації шлюбу, тому суд вважає за можливе після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_3 ».
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, Суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати, з огляду на що позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд керується наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 і 11 Конвенції» та є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогамист.182 СК України та роз'ясненнями, які містяться в п.17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 183 Сімейного Кодексу України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною 2 ст.18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, відсутність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, наявність на праві власності, володіння та / або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Положенням ст.191 СК України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши фактичні обставини справи, визнання відповідачем позовних вимог в частині розміру заявленого позивачем до стягнення аліментів, наявність у подружжя малолітнього сина та його проживання та перебування на повному утриманні матері, враховуючи відсутність даних та належних та допустимих доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім'ї, батьків, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині наявного існування обов'язку у відповідача матеріально утримувати свою дитину.
Беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин на принципах справедливості, сумлінності і розумності, рівності батьків щодо обов'язку по утриманню дитини, суд вважає, що позовні вимоги в частині щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000, 00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 27 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Докази, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо заявленої вимоги про визначення місця проживання дитини суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, які у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають застосуванню судом до подібних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених вимог в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за актом обстеження місця проживання дитини, наданого органом опіки та піклування дитині створено необхідні умови для дотримання належного місця проживання та розвитку, а також встановлено, що позовні вимоги в цій частині позову визнано відповідачем,.
На підставі викладеного, діючи передусім в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , беручи до уваги сталі соціальні зв'язки, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог шляхом визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Додатково, суд вважає за необхідне роз'яснити, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Приймаючи до уваги звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів до суду, ураховуючи задоволення позову, з відповідача в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір визначений за ставками встановленими ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 908, 00 грн.
Квитанцією №69461981.1 від 21.09.2021 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини сплатила суму судового збору у розмірі 1 861, 00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.
Керуючись статтею 51 Конституції України, ст. ст. 21, 24, 104, 105, 110 - 115, 180, 182, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 280-281, 351 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради в особі служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради, як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 04060157, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул.. Перекопська, буд. 166) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), який зареєстровано 08 червня 2019 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №482.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000, 00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 27 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 1816,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення або складення рішення до Херсонського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
третя особа: виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради в особі служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради, як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 04060157, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул.. Перекопська, буд. 166)
Повний текст рішення складено 21.02.2022 року.
Суддя Є.М. Булах