Справа № 658/3402/21
(провадження № 2/658/79/22)
21 лютого 2022 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю: секретаря Яковлєвої А.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Демент'єва Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення та стягнення страхового відшкодування,
встановив:
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 13.12.2020 року на 291 км автодороги «Одеса-Маріуполь-Новоазовськ», автомобіль марки «Рено-Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , від отриманих травм останній помер на місці події. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Рено-Мастер» на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АО/4939364 у ПрАТ «СК «АРКС». За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 13.12.2020 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020230000000439 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою СУ ГУНП в Херсонській області від 30.03.2021 року дане кримінальне провадження закрито. Листом від 30.08.2021 року ПрАТ «СК «АРКС» проведено часткову виплату страхового відшкодування, а саме виплачено 40 452, 50 грн, страхового відшкодування дружині загиблого ОСОБА_4 . В обґрунтування відмови у виплаті 50% страхового відшкодування страховик посилається на наявність провини пішохода ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої останній загинув. У зв'язку з чим, з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 27.10.2021 року, 11.11.2021 року, та 31.01.2022 року просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 40 452, 50 грн. (30 000, 00 грн. моральної шкоди та 10 452, 50 грн. витрат на поховання); пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 421, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 578, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 434, 14 грн., а також понесені судові витрати у зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
10.11.2021 року надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача ПрАТ «СК «АРКС» просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що під час врегулювання заявленої події Страховиком було встановлено та підтверджено, що право на відшкодування шкоди має позивач як дружина загиблого. Вирахувано, що розмір суми страхового відшкодування (моральної шкоди) не може перевищувати 60000,00 грн. В той же час, відповідно до п.36.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. При цьому, взаємопов'язаність та сукупність дій у завданні шкоди позивачу як іншій (третій особі) визначається наступним: 1) порушенням пішоходом Геннадієм Гараном Правил дорожнього руху, що мають причинно-наслідковий зв'язок з настанням ДТП. 2) керуванням водієм ОСОБА_3 автомобілем Renault Master, д/н НОМЕР_2 , як джерелом підвищеної небезпеки. Дані обставини встановлені постановою СУ ГУНП в Херсонській області від 30.03.2021 року про закриття кримінального провадження та не спростовані позивачем. При цьому, в даному випадку пішохід ОСОБА_4 є не тільки потерпілою в ДТП особою, життю якої заподіяно шкоду, а одночасно й заподіювачем шкоди позивачу, в тому числі і моральної. Отже, дії учасників ДТП є взаємопов'язаними, сукупними та мають причинно-наслідковий зв'язок із завданням шкоди позивачу, а тому застосування Страховиком п.36.3. Закону при визначенні кола осіб, які відповідальні за заподіяння шкоди, є законними та обґрунтованими. Таким чином, відшкодування решти шкоди, яка не покривається розміром страхового відшкодування, має бути покладена на безпосереднього заподіювана шкоди - водія автомобіля Renault Master, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 . Отже, відповідальними за заподіяння Позивачу шкоди є дві особи водій ОСОБА_3 , як власник джерела підвищеної небезпеки, та пішохід ОСОБА_4, дії якого знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням ДТП. З огляду на вищевикладене, Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн. та витрат на поховання в сумі 10 452,50 грн. Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу АТ «СК «АРКС» не визнає як і позов в цілому.
Стосовно збільшення позовних вимог представник відповідача ПрАТ «СК «АРКС» зазначає, що оскільки вимоги позивача обґрунтованими страховиком не визнано, підстав для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплати не вбачається. Таким чином, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат може бути здійснено лише після прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, яке в свою чергу, може бути прийнято в разі визнання вимог позивача обґрунтованими або на підставі рішення суду. Крім того, як вбачається із заяви від 11.11.2021 про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% та інфляційні втрати за період з 01.09.2021 по 08.12.2021, тобто на місяць наперед. Оскільки станом на 26.11.2021 року обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування для страховика не настав, підстав для задоволення вимог щодо сплати пені, 3% та інфляційних втрат не вбачається.
В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягала.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.12.2020 року близько 18.00 год на 291 км. автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», поза межами населеного пункту в Каховському районі Херсонської області, пішохід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення п.п. 4.4, 4.14 а), 4.14 ґ) ПДР України, у темну пору доби, знаходячись на поїзній частині автодороги, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху затримувався та зупинився на проїзній частині, не використовуючи світлоповертальні елементи або одяг, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного виявлення іншими, учасниками дорожнього руху, у наслідок чого відбувся наїзд автомобіля Renault Master, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 на пішохода. Внаслідок даної ДТП пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
За даним фактом було відкрито кримінальне провадження №12020230000000439 від 13.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою СУ ГУНП в Херсонській області від 30.03.2021 року кримінальне провадження №12020230000000439 від 13.12.2020 року за фактом дорожньо-транспортної події закрито, у зв'язку з відсутністю в діях водія автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що дана дорожньо-транспортна подія та її наслідки знаходяться у причинному зв'язку з порушенням п. 4.4; п. 4.14 Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_4 . Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи водій автомобіля Renault Master, р.н. НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до пунктів 12.2, 12.6(г) та 12.3. та належним виконанням п.п. 12.3, ПДР України не мав технічнї можливості запобігти настанню ДТП.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована відповідачем ПрАТ «СК «АРКС» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4939364.
23.06.2021 року представником ОСОБА_2 , директором ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» Шелепінським О.М. направлено ПрАТ «СК «АРКС» заяву про виплату страхового відшкодування для дружини потерпілого - ОСОБА_2 , а саме моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. та витрати на поховання у розмірі 20 905, 00 грн.
Відповідно до страхових актів ARX2879936 та ARX2879937 від 30.08.2021 року АТ «СК «АРКС» визначено розмір витрат на поховання - 10 452, 50 грн. та 30 000, 00 грн. розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що складає лише половину страхової виплати, як зазначає сам відповідач, та виплачено ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 31.08.2021 року.
Також, з матеріалів справи вбачається, що витрати на поховання склали 20 905, 00 грн., що підтверджується накладною від 15.12.2020 року та квитанцією.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
За вимогами статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).
За змістом пункту 36.3 статті 36 вказаного Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відтак, положення зазначеної норми Закону застосуванню в даних правовідносинах не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода ОСОБА_4 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог вказаного Закону.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).
З огляду на наведене розмір страхового відшкодування на користь позивача повинен визначатись страховиком без поділу розміру заподіяної шкоди на водія ОСОБА_3 , відповідальність якого була застрахована та пішохода ОСОБА_4 , а тому доводи викладені відзиві на позовну заяву не ґрунтуються на нормах закону.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
З наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що заподіяння шкоди смертю потерпілого має низку особливостей. Зокрема, така особливість полягає у тому, що будь-яке діяння, яким завдається шкода ушкодженням здоров'я і, до того ж, джерелом підвищеної небезпеки, презюмується протиправним.
Що стосується причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням і завданою шкодою, як на тому наполягає сторона відповідача, то цей зв'язок також є специфічним у даному деліктному зобов'язанні. Вина заподіювача шкоди у випадках, коли така шкода завдається джерелом підвищеної небезпеки, не враховується, відшкодуванню підлягають витрати на поховання незалежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. При цьому слід зауважити, що моральна шкода також відшкодовується незалежно від вини заподіювача, а її розмір визначений в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на рівні 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.
Таким чином, при заподіянні шкоди життю потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, цивільно-правова відповідальність власника такого джерела настає незалежного від його вини, в силу закону, у певних межах, а саме щодо відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди. Отже, якщо настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, виникає і обов'язок страховика здійснити страхову виплату в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто здійснити відшкодування витрат на поховання та моральної шкоди.
Вирішуючи питання розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує документально підтверджені витрати на поховання та те, що ОСОБА_2 виплачено лише 10 452,50 грн., та приходить до висновку про стягнення на користь позивача страхове відшкодування витрат на поховання в розмірі 10 452,50 грн.
Окрім того, суд, з врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого страхового відшкодування, пов'язаного з заподіяною моральною шкодою в сумі 30 000, 00 грн.
Наведе узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2021 у справі № 607/15258/19 провадження № 61-4431 св 20, постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2021 у справі справа № 501/2015/16-ц провадження № 61-7795св20.
Що стосується стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то слід вказати таке.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування відмови у повній виплаті страхового відшкодування страховик посилався на п.36.3 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Вважаючи таке рішення безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, в силу вимог ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини, позивач звернулася до суду із позовною заявою.
Суд, перевіривши правильність розрахунку, з урахуванням визначених представником позивача позовних вимог, викладених в заяві про уточнення позовних вимог від 11.11.2021 року приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 421, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 578, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 434, 14 грн.
За встановлених обставин, на підставі наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку відповідно до норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення та стягнення страхового відшкодування, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то слід вказати наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі п.8 ст.141 ЦПК України встановлено розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
Вказаний розрахунок подається з урахуванням часу витраченого адвокатом на представлення інтересів позивача пов'язаного з вивченням матеріалів, збиранням необхідного обсягу документів, написанням позовної заяви до суду та відповіді на відзив.
У межах передбаченого ЦПК України строку, представником позивача, адвокатом Скочиляс В.М. подано детальний опис наданих послуг, у якому чітко розмежовано години, витрачені на представництво позивача у Каховському міськрайонному суді Херсонської області з урахуванням чітко зазначених послуг, наданих адвокатом із зазначенням суми.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформував позицію у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Відповідно до позиції, викладеній у додатковій Постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначила, що Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини .
Виходячи з заявлених витрат на правову допомогу, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу та стягує з відповідача 7 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, - задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 40 452, 50 (сорок тисяч чотириста п'ятдесят дві грн. п'ятдесят коп.) грн., що складається з 30 000, 00 грн. моральної шкоди та 10 452, 50 грн. витрат на поховання; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 3 421, 28 грн., три відсотки річних у розмірі 578, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 434, 14 грн., а всього 45 886, 45 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. сорок п'ять коп.) гривень.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 гривень.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.
Суддя В. В. Лященко