печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11526/19-ц
02 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Матійчук Г.О.,
секретар судового засідання: Музика В.П.,
справа №757/11526/19-ц
позивач: ОСОБА_1
відповідач-1: ОСОБА_2
відповідач-2: ОСОБА_3
відповідач-3: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого володіння, скасування рішень про державну реєстрацію,
представник позивача: адвокат Костін К.М.,
У березні 2019 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко Олексій Іванович про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був її племінником.
У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте у лютому 2019 року їй стало відомо, що спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 у січні 2019 року була зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 20.08.2010 року.
В ході розгляду справи, позивач неодноразово змінювала предмет позову, зокрема, заявила вимоги ще до двох відповідачів, оскільки спадкове майно було кілька раз відчужено, спочатку ОСОБА_3 , а згодом ОСОБА_4 та в кінцевому варіанті (заява від 17.12.2021 року), просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом; витребувати вказане майно з володіння ОСОБА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав на квартиру.
Зауважила, що договір дарування квартири від 20.08.2010 року підроблений, що підтверджується довідкою з державного нотаріального архіву.
За фактом підроблення договору подано заяву, і внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Тобто майно вибуло з її володіння поза її волею.
Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено в підготовче судове засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачі відзив на позов не надали та в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних (особистих, майнових/немайнових) прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1,2,3 ст. 12 ЦПК України).
За частиною 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яке належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, видане головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 29.11.2000 року (а.с. 20, т.1).
01.11.2018 року ОСОБА_1 , яка є тіткою ОСОБА_5 (а.с. 277, т.1), звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матюхової Т.П. із заявою про прийняття спадщини після померлого племінника (а.с. 207, т. 1).
24.10.2019 приватним нотаріусом Матюховою Т.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом) в зв'язку з дійсною реєстрацією спадкового майна за іншою особою (не за спадкодавцем) (а.с. 286, т. 1).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності вбачається, що 23.01.2019 року на підставі договору дарування квартири №2094 від 20.08.2010 року право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 23, т. 1).
Згідно архівної довідки Київського державного нотаріального архіву №527/01-17 від 27.02.2019 року, за реєстровим номером 2094 від 20.08.2010 року не міститься запис про посвідчення договору дарування. За 20.08.2010 року відсутній будь-який договір дарування квартири АДРЕСА_1 , за яким би дарувальником був ОСОБА_5 (а.с. 25, т. 1).
07.03.2019 року за заявою ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР за фактом підроблення документів та заволодіння квартирою (а.с. 36, т.1).
22.07.2021 року на запит суду з Департаменту з питань власності надійшла копія реєстраційної справи №1937553080000 з копіями документів на підставі яких державний реєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 4-19, т. 2).
27.07.2021 року від приватного нотаріуса Федоренко В.В., як ресторатора, надійшли копії документів, на підставі яких відбулась реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с. 35-38, т. 2).
03.08.2021 року від приватного нотаріуса Марченко А.О., як ресторатора, надійшли копії документів, на підставі яких відбулась реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а.с. 40-44, т. 2).
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, в розумінні положень ст. 215 ЦК України та з огляду на встановлені в ході даної справи обставини, як договір дарування від 20.01.2010 року, так і послідуючі договори купівлі-продажу від 19.10.2019 року і від 09.01.2020 року є недійсними, оскільки їх недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання цих правочинів недійсними судом не вимагається.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, про що зазначено у ч.2 ст.1220 ЦК України.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як зазначено в ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Частиною1 ст.1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини, який становить шість місяців з часу відкриття спадщини.
За ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених положень закону, з часу прийняття спадщини до дня її реєстрації спадкоємцю належать речові права на спадкове майно, яке у разі його порушення підлягає захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України у справі №6-164цс12 від 23.01.2013 року.
Таким чином, з огляду на те, що позивач заявила про свій намір спадкувати майно померлого племінника, для чого подала відповідну заяву, вона входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , суд, з врахуванням вказаних вище положень закону та встановлених обставин справи, приходить до висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, оскільки іншого способу захисту та поновлення прав позивача на спірну квартиру не існує.
Водночас, як встановлено в ході розгляду справи, право власності на спірну квартиру протягом 2019-2020 р.р. реєструвалось кілька разів, останнім власником квартири є ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.
Як передбачено вимогами ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Отже за ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Крім того, на наявність права власності на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 року у справі №6-1цс15.
Крім того, оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців померлого.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що майно вибуло з володіння позивача, як спадкоємця померлого власника не з його волі, і не з волі спадкодавця, суд вважає, що позивач, як спадкоємець майна, що залишилося після померлого власника, має право на витребування з незаконного володіння спірної квартири, що перебуває у власності ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про витребування на її користь спірної квартири з володіння ОСОБА_4 також підлягають задоволенню.
Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора та приватних нотаріусів, як реєстраторів, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Частиною 2 ст. 26 цього Закону встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 року зазначено, що у разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 330, 388, 346, 1216, 1218, 1220, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого володіння, скасування рішень про державну реєстрацію - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр правової допомоги та реєстрації» Скляренка О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49178740 від 16.10.2019 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Федоренко В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49244544 від 19.10.2019 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50596569 від 09.01.2020 року, щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 084 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 084 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 084 грн судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач-2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач-3: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Г.О. Матійчук