печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4806/22-к
31 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням прокурора другого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42021000000001772 від 20.08.2021 ОСОБА_3 ,
31.01.2022 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням.
В обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Другим відділом Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001772 від 20.08.2021 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання прокурор зазначив, що внаслідок складності провадження закінчити його розслідування в строк до закінчення дії попередньої ухвали неможливо, оскільки необхідно виконати великий обсяг слідчих та процесуальних дій.
При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують обраний запобіжний захід не зменшилися та продовжують існувати.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Захисник щодо задоволення клопотання заперечував та просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зазначивши, що у підозрюваного низка хронічних захворювань через які він потребує належного лікування, що є не можливим під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Вказаною статтею передбачено, також, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, згідно з якою, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку запобіжного заходу до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 199 КПК України передбачено, що прокурором має бути доведено, крім іншого, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також довести обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані … запобіжні заходи - тримання під вартою у в'язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.
Слідчий суддя враховує частину 5 статті 9 КПК, якою передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного, слідчим суддею також враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, судовим розглядом встановлено, що 05.09.2021 ОСОБА_3 в порядку статті 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
05.09.2021 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
07.09.2021 ОСОБА_3 , було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування до 03 листопада 2021 року.
26 жовтня 2021 заступником Генерального прокурора було винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 03 грудня 2021 року включно.
28.10.2021 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_3 , заборонивши йому залишати місце свого проживання у період з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. до 02.12.2021 включно.
29.11.2021 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто 05.02.2022 включно.
01.12.2021 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва продовжено строк тримання під домашнім арештом підозрюваному ОСОБА_3 , заборонивши йому залишати місце свого проживання у період з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. до 01.02.2022 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 у справі № 757/4805/22-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001772 від 20.08.2021 продовжено до 7 місяців, тобто до 05.04.2022 включно.
З викладеного вбачається, що кримінальне провадження триває, досудове розслідування не завершено.
Перевіряючи обгрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», п. 32, яка вказує на те, що слова «обгрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обгрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджуються долученими в обгрунтування клопотання матеріалами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, інкримінованому йому стороною обвинувачення.
Крім того, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не містить переконливого обгрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Доводи, які зазначені в клопотанні прокурора про продовження застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний цілком розуміє тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим. Однак, з огляду на те, що ОСОБА_3 до теперішнього часу не ухилявся від досудового розслідування і не давав підстав для сумнівів у цьому, слідчий суддя вважає такий ризик незначним. Оцінка ризику втечі, згідно практики ЄСПЛ, має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії», § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58).
Ризик тиску на свідків та інших підозрюваних може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено Рішенням Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань - Рішення Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії».
Доказами на обгрунтування такого ризику можуть бути: підтверджуючі документи, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; незаконний вплив на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що також підтверджується документально. Однак сторона обвинувачення не надала слідчому судді доказів на підтвердження наявності такого ризику. Крім того, вказаного ризику можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного певного обов'язку.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. (Рішення Європейського суду з прав людини «Бекчієв проти Молдови»).
Згідно з наданими прокурором документами, речові докази у справі перебувають на зберіганні в сторони обвинувачення та не передавались на зберігання фізичним особам. Тому зазначений вище прокурором ризик в судовому засіданні не підтверджений.
Щодо ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то він є сумнівним та розцінюється як домисел, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому таке твердження є лише припущеннями прокурора.
Разом з цим з огляду на ті обставини, що слідчому судді надані фактичні дані на підтвердження визначеного місця проживання підозрюваного, міцних сімейних, соціальних зв'язків підозрюваного, його незадовільного стану здоров'я, і такі обставини хоча і не спростовують існування ризиків, проте долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого діяння, однак не містять обгрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б давали підстави для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу, на якому наполягає сторона обвинувачення.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
В судовому засіданні доведено об'єктивні обставини, що полягають у неможливості завершити досудове розслідування у встановлені строки, оскільки необхідно:
- отримати висновки балістичної та молекулярно-генетичної експертиз, експертизи холодної зброї, технічної експертизу грошових коштів та фоноскопічної експертизи, які мають вагоме значення для всебічного, повного і неупередженого досудового розслідування;
- розсекретити матеріальні носії інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оглянути та приєднати їх до матеріалів кримінального провадження;
- за наслідками проведених експертиз та матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, в разі необхідності додатково допитати свідків у провадженні, показання яких мають доказове значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні.
- провести огляд розсекречених та долучених до кримінального провадження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій;
- із врахуванням розсекречених матеріалів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій допитати підозрюваного ОСОБА_3 , та за необхідності інших осіб;
- відкрити підозрюваному та стороні захисту матеріали кримінального провадження.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор в судовому засіданні не довів, що наведені в клопотанні обставини виправдовують подальше застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, а тому не знаходить підстав для задоволення клопотання.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та для досягнення мети запобігання встановленому ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 197, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 198, 199, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000001772, а саме до 31 березня 2022 року включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за винятком участі у слідчих та процесуальних діях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1