ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 січня 2022 року м. Київ № 826/3852/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Огурцова О.П., Шулежка В.П., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до третя особа1. Міністерства внутрішніх справ України, 2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 3. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 4. Головного управління Національної поліції в м. Києві Київська міська організація Профспілки атестованих працівників внутрішніх справ України
провизнання протиправними та скасування наказів № 48 о/с від 16 січня 2015 року, № 59 о/с від 30 січня 2015 року в частині, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ за п.10 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пп. "а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;
- визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 року №59 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127398), старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ за п.10 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пп. "а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого Головному управлінню;
- стягнення на користь позивача (ІПН 3129020039) з Головного управління МВС України у місті Киві грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2015 року по день фактичного розгляду справи судом.
Ухвалою суду від 10.03.2015р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року зупинено провадження у справі № 826/3852/15 до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2015 р. у справі № 826/3852/15.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/3852/15 та її призначено до розгляду на 28 квітня 2021 року, а в подальшому відкладено до 12.05.2021 року, до 02 червня 2021 року та до 23.06.2021 року.
23 червня 2021 року судом прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну (збільшення) позовних вимог від 11.06.2021 року у адміністративній справі № 826/3852/15, згідно яких позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати накази:
Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича від 16.01.2015 року № 48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-УІІ та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
начальника Головного управління МВС України в місті Києва Терещука О.Д. від 30.01.2015 року № 59 о/с «Щодо особового складу», в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127398), старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого Головному управлінню, з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-УІІ та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району, підпорядкованого Головному управлінню;
- стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54, код 24523569) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54, код 24523569) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення - премію та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) за січень 2015 року;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району ГУ МВС України в місті Києві та стягнення з Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС в місті Києві (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54, код 24523569) грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 486000 грн з Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в м. Києві розглянути питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції відповідно до вимог статей перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України»;
- встановити Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ за п.10 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пп. "а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві Терещука О.Д. від 30.01.2015 року №59 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-127398), старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з органів внутрішніх справ за п.10 ч.2 ст.3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VІІ та пп. "а" п.62 та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114. Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17.01.2015 року. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2015 року по 03.11.2021 2021 року у розмірі 321 300 грн (триста двадцять одну тисячу триста гривень, 00 копійок). Звернуто до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району, з дня, наступного після дня його звільнення, тобто з 17.01.2015 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3969, 00 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень, 86 копійок).
До суду представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення стосовно вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 28 000, 00 грн.
Відповідно до частин другої, третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №826/863/18.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано копію:
договору про надання правничої допомоги від 13.03.2021 року № 2, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ;
додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.03.2021 року № 2, згідно якої вартість послуг наданих Виконавцем позивачу становить 28 000, 00 грн. У той же час, замовник сплачує аванс у розмірі 10 000, 00 грн. в термін до 30 днів після підписання додаткової угоди. Решта, 18 000, 00 грн., сплачується Замовником в термін до 10 днів, після отримання Замовником рішення суду, яке набрало законної сили.
квитанції прибуткового касового ордеру від 05.04.2021 року про сплату позивачем на користь Виконавця 10 000, 00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що судові витрати на правову допомогу з урахуванням наданих доказів є доведеними та підтвердженими лише на 10 000, 00 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що можливість сплати гонорару адвокату за надані послуги у майбутньому, не є свідченням про безумовне виконання стороною вказаних умов, а тому, має ризик виникнення ситуації, коли такі витрати позивачем не понесено, а з відповідача вже стягнуті.
А тому, суд приходить до висновку про не доведення позивачем понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн., у зв'язку із чим суд дійшов до переконання про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій частині.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (Рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).
Одним з основних прецедентів щодо угод про виплату адвокату гонорару в разі виграшу є справа "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, у якій ЄСПЛ узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно таких угод. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Підсумовуючи викладене з урахуванням вимог чинного законодавства та висновків Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є підтвердженими у розмірі 10 000,00 та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у даній справі.
Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до задоволення частково.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (код ЄДРПОУ 08592201, 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
4. В задоволені решти заяви ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді О.П. Огурцов
В.П. Шулежко