ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 826/11885/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про поворот виконання рішення у адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (надалі - суд) звернулось Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (надалі також - позивач, ПАТ "Київпорт") з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра України) про:
- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству "Київський річковий порт";
- зобов'язання Держгеонадра України продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого ВАТ "Київський річковий порт" на 20 (двадцять) років до 05.11.2036, видати ПАТ "Київпорт" спеціальний дозвіл на користування надрами Ново-Українського родовища, розташованого у мілководній частині Канівського водоймища Обухівського району Київської області для видобування піску зі строком дії до 05.11.2036, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.
Позивачем, через канцелярію представником позивача подано уточнення до позову, в яких просить суд:
- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу;
- зобов'язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києві від 16.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016, позовні вимоги задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 17.09.2019 адміністративній справі №826/11885/16 позов Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - позивач) до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.07.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019.
Разом з тим, від представника відповідача до суду подано письмову заяву про поворот виконання рішення у справі №826/11885/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.10.2021 призначено до розгляду заяву представника відповідача про поворот виконання рішення суду.
В призначене судове засідання представники сторони не прибули, повідомленні належним чином.
З огляду на те, що представники сторін, які з'явились в судове засідання не заперечували проти розгляду заяви без участі представників третіх осіб та з урахуванням норм частини 9 статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про розгляду заяви про поворот виконання судового рішення без участі представників третіх осіб.
Розглянувши заяву Державної служби геології та надр України, заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Як зазначив Конституційний Суд у рішенні від 2 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
19.07.2017 Державна служба геології та надр України на виконання Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 № 826/11885/16 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2016 ВП № 53205018, з урахуванням рекомендацій Комісії з питань надрокористування (Протокол засідання від 09.12.2016 №6/2016), видано Наказ № 326 «Про переоформлення, продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами», згідно якого наказано переоформити та продовжити строк дії на 20 (двадцять) років ПАТ «Київський річковий порт» спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 року № 672 з метою видобування пісків Ново- Українського родовища, що знаходиться в Обухівському районі Київської області відповідно до пунктів 14, 16 Порядку № 615.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2019 адміністративний позов ПАТ «Київський річковий порт» задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству Київський річковий порт .
Зобов'язано Державну службу геології та надр України продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству Київський річковий порт на 20 (двадцять) років до 05 листопада 2036 року шляхом видачі відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 апеляційну скаргу Держгеонадр - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2019 - без змін.
Постановою Верховного суду від 08.08.2021 касаційну скаргу Держгеонадр задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі №826/11885/16 - скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист № 826/11885/16 від 24.11.2016, скасоване.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києві від 17.09.2019.
Крім того, суд враховує, що згідно пункт 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. А." та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, право мирно володіти своїм майном не є абсолютним та може бути обмежено у передбачених законом випадках з метою здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, Рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Інститут повороту виконання судового рішення є саме таким випадком, коли держава на законодавчому рівні запровадила легітимне обмеження права мирного володіння майном у випадку, якщо майно набуте особою за судовим рішенням, яке скасовано.
Враховуючи, що Держгеонадрами виконано рішення, прийняте на користь Позивача, яке в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 826/11885/16, Відповідач вважає, що наявні підстави для задоволення заяви Держгеонадр про поворот виконання судового рішення у справі № 826/11885/16 шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 № 672 та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 19.07.2017 №326 «Про переоформлення, продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами».
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 в адміністративній справі №826/11885/16.
Крім того, суд враховує, що згідно пункт 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. А." та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, право мирно володіти своїм майном не є абсолютним та може бути обмежено у передбачених законом випадках з метою здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Інститут повороту виконання судового рішення є саме таким випадком, коли держава на законодавчому рівні запровадила легітимне обмеження права мирного володіння майном у випадку, якщо майно набуте особою за судовим рішенням, яке скасовано.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 в адміністративній справі №826/11885/16.
Керуючись статтями 241-243, 248, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ухвалив:
Заяву про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 в адміністративній справі №826/11885/16 задовольнити.
Допустити поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.09.2019 в адміністративній справі №826/11885/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом скасування наказу Державної служби геології та надр України №326 від 19.07.2017 року.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій