ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2022 року м. Київ № 640/9512/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зволікання у виплаті йому нарахованої суми пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №640/8624/20 за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 в розмірі 181 285,64 грн;
- зобов'язати відповідача виплатити протягом місяця йому нараховану суму пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 у справі №640/8624/20 за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 в розмірі 181 285,64 грн.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про те, що на виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 кошти у сумі 181 285,64 грн. Однак, вказані кошти не виплачено позивачу та повідомлено його про те, що погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду, буде здійснено в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Позивач вважає невиплату нарахованої суми пенсії протиправною, оскільки судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для виконання.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні такої та посилається на те, що територіальним органом Пенсійного фонду України на виконання рішення суду було проведено перерахунок та нарахування пенсії позивачу. З посиланням на Порядок введення обліку рішень суду у Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2018 №20-1 (далі- Порядок №20-1) відповідач вказав на те, що виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Сума котів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, а тому погашення заборгованості, буде здійснено в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, відповідач вказав на те, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав, що і у справі №640/8624/20, але на стації виконання судового рішення.
У відповіді на відзив позивач вказує на те, що предметом спору у цій справі є виплата заборгованості, яка утворилась у зв'язку з перерахунком пенсії на підставі судового рішення, вказана заборгованість не була предметом спору у справі №640/8624/20. Крім того, в силу положень статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, що виключає можливість встановлення будь-якої черговості виконання рішень суду. При цьому, відсутність грошових коштів або відсутність фінансування органів державної влади не може бути підставою для обмеження прав особи, яка має право на виплату заборгованості з пенсійних виплат.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №640/8624/20 задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2020 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
26.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виконання судового рішення у справі №640/8624/20.
Відповідач листом від 26.10.2020 повідомив про те, що ним було проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років, розмір пенсії з 01.01.2020 згідно рішення суду нараховано без обмеження граничного розміру в сумі 33178,04 грн. В результаті виконання рішення було нараховано борг, який підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань.
11.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати боргу, який утворився внаслідок перерахунку йог пенсії на виконання рішення суду у справі №640/8624/20.
Листом від 17.03.2021 №6321-4527/02/8-2600/21 відповідач повідомив позивача про те, що в листопаді 2020 року ним було здійснено перерахунок пенсії позивача за вислугу років, як працівнику льотного складу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2020 без обмеження її максимального розміру та дана виплата у новому розмірі здійснюється з грудня 2020 року. Кошти згідно рішення суду за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 в розмірі 181 282,64 грн нараховані. Рішення суду обліковується у Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за №74329 як таке, що надійшло до боржника 01.09.2020. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України передбачено у складі бюджетної програми КПКВК 2506080. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат на підставі рішення суду буде визначено в бюджеті на 2021 рік, а тому погашення заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, буде здійснено в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Вважаючи протиправними дії щодо невиплати перерахованої на виконання судового рішення, суми пенсії у розмірі 181285,64 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно частиною першою статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.
При цьому вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення у справі №640/8624/20 і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця.
Викладене свідчить про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Як слідує з доводів позовної заяви, позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №640/8624/20.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно із частини першої статті 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та, за наслідками розгляду вказаної заяви і встановлення протиправних рішень, дій чи бездіяльності - постановлення судом окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Зазначені правові норми КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2020 у справі №640/8624/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві як здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2020 без обмеження її максимальним розміром, так і зобов'язання провести виплату перерахованої пенсії, що свідчить про помилковість доводів позивача про наявність нового спору про виплату боргу, що утворився внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі судового рішення.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець