10 лютого 2022 року справа № 580/10591/21
14 годин 40 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В. за участі секретаря - Овсієнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/10591/21
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Руденко Ю.В. - за ордером]
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]
про скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
08.12.2021 (вх. № 49414/21) ОСОБА_1 , звернувшись через представника до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.11.2021 № 2327009603 про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періоди з 24.07.1995 до 20.08.2001, з 06.12.2001 до 06.06.2004 на ВАТ «Черкаське Хімволокно»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ, з 27.10.2021.
Додатково позивач просить стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Ухвалою від 22.12.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 14.01.2022, 27.01.2022. Протокольною ухвалою від 27.01.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 10.02.2022.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 27.10.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви додано всі необхідні документи на підтвердження загального трудового стажу та стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, проте відповідач рішенням від 01.11.2021 № 2327009603 відмовив у призначенні пенсії за Списком № 1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 114 Закону №1058. У рішенні відповідача зазначено, що для підтвердження пільгового стажу відсутня довідка, відповідно до додатку № 5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637). Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов.
11.01.2022 (вх. № 1359/22) відповідач надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. 17.01.2022 (вх. № 2209/2) відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Судом встановлено, що 27.10.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058) із доданими документами: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудова книжка; виписка з наказу № 634, 275 від 01.12.1994, 27.03.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення».
01.11.2021 відповідачем прийнято індивідуальний акт ненормативного характеру - рішення № 2327009603 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком № 1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 114 Закону №1058. У рішенні зазначено, що відсутня довідка, відповідно до додатку № 5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови, суд зазначає про таке.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058. Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявного страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2019 до 31.12.2019 - не менше 26 років.
Згідно зі статтею 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа належить загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди із відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.
За змістом п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які би знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі колгоспі) або в одній системі та мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17 (ЄДРСР 74173476).
Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку періоди роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно» на посаді контролера заправщика з 24.07.1995 до 20.08.2001 та контролера насосної майстерні в прядильному цеху з 06.12.2001 до 06.06.2004, позаяк не надано довідку про підтвердження роботи протягом повного робочого дня на посадах, що зараховуються до пільгового стажу за Списком № 1.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, що затверджений Постановою КМУ №442 від 01.08.1992, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 4 (далі - Методичні рекомендації). Основна мета атестації у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільг та компенсацій за роботу у несприятливих умовах. Згідно із пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників, що складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження із профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги із наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Судом встановлено, що відповідно до виписки із наказів по ВАТ «Черкаське хімволокно» № 634, 275 від 01.12.1994, 27.03.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» підтверджено право на пенсію за Списком № 1, проте відповідачем немотивовано зазначено, що відсутні відомості про зайнятість повний робочий день.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу «належного урядування» передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. У рішенні ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України від 20.10.2011 (заява №29979/04) зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, що посилять прозорість і ясність дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була би рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04).
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача від 02.07.1993 НОМЕР_2 містяться записи за спірний період роботи на ВАТ «Черкаське Хімволокно», де позивач працювала у прядильному цеху із 24.07.1995 до 20.08.2001 на посаді контролера заправщика (запис № 6-7), із 06.12.2001 до 06.06.2004 - контролера насосної майстерні (запис № 8-10).
Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача від 02.07.1993 НОМЕР_2 та матеріалах справи у контексті тягаря доказування відсутні відомості, що вказують на спірний період, де позивач працювала би неповний робочий день. Відповідачем не обґрунтовано позицію щодо неприйняття документів і пояснень та не визнання наявних записів трудової книжки позивача за спірний період роботи на ВАТ «Черкаське Хімволокно»: №6-7 про роботу в прядильному цеху із 24.07.1995 до 20.08.2001 на посаді контролера заправщика, № 8-10 прядильному цеху із 06.12.2001 до 06.06.2004 на посаді контролера насосної майстерні, позаяк не зазначено відповідачем про: відсутні необхідні записи або неправильні чи неточні записи (помилки, неточності) про періоди роботи для підтвердження трудового стажу.
Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17 зазначено, зокрема що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Суд дійшов висновку, що трудова книжка як основний документ, що підтверджує трудовий стаж позивача оформлена достатьон зрозуміло / належним чином, де відсутні «неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу», тому суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і протиправно не врахував спірні періоди роботи позивача на ВАТ «Черкаське хімволокно» до пільгового стажу за Списком №1.
За змістом частини 3 статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які належать загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначено: орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 44 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Під час обчислення стажу органи Пенсійного фонду України керуються, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1) та Порядком №637. Згідно пункту 3.3 Порядку орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам з метою одержання відсутніх документів для призначення пенсії та відповідно до п.4.2 вимагає дооформлення прийнятих і надання додаткових документів, перевіряє їх обґрунтованість.
Відповідач не реалізував принципів «належного врядування» у діяльності суб'єкта публічної адміністрації, не здійснив можливих і достатніх дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можливо було би переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, чим допустив протиправну бездіяльність.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Надаючи оцінку твердженню щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 24.07.1995 до 20.08.2001, з 06.12.2001 до 06.06.2004 на ВАТ «Черкаське Хімволокно» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058, суд зазначає, що у задоволенні належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і повне фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з пунктами 1, 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 Головні управління Пенсійного фонду України в областях є територіальними органами ПФУ. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами.
У постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №347/576/18 зазначено, що встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення зазначеного органу щодо її призначення належить оскарженню у встановленому законом порядку. Прийняття рішення про призначення пенсії належить до повноважень відповідача.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії у межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень у реалізації конституційних принципів та положень чинного законодавства, тобто, є владними функціями суб'єкта публічної адміністрації, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Законом №1058 на відповідача покладений обов'язок прийняття рішення про призначення та виплату пенсії, а у суду немає підстав для задоволення позовних вимог саме у такий спосіб як зобов'язання виконати покладені на нього владні функції - зарахувати стаж і призначити пенсію.
Об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень. Закріплений у КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачеві.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки прийняття рішення про призначення пенсії є владними функціями органу ПФУ, такий обов'язок покладений на орган ПФУ нормами чинного законодавства, проте на час розгляду справи відповідачем визначені Законом №1058 владні функції не виконано, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов'язання відповідача розглянути заяву від 26.01.2021 про призначення пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду задля виправлення помилок суб'єктом владних повноважень і здійснення діяльності відповідно до статей 26, 44, 62 Закону № 1058 у контексті забезпечення права позивача на призначення та отримання пенсії із зарахуванням пільгового стажу.
Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття індивідуального акта - рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 01.11.2021 №23273009603 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058 за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони є протиправними, позаяк відповідач, не здійснивши передбачених обов'язків щодо перевірки відомостей трудової книжки та не зарахувавши до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 24.07.1995 до 20.08.2001, з 06.12.2001 до 06.06.2004 на ВАТ «Черкаське Хімволокно» на підставі записів трудової книжки діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування управлінського рішення як акта ненормативного характеру, що оформлене протоколом від 01.11.2021 №23273009603 із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2021 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058 з урахуванням конституційних принципів діяльності суб'єкта публічної адміністрації та висновків суду, викладених у рішенні, не допускаючи незаконного втручання у майнові права та законні очікування позивача.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн згідно квитанції від 08.12.2021, а доказів понесення інших судових витрат не надано, то стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належать витрати зі сплати судового збору у сумі 454 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 44, 45, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.11.2021 № 2327009603 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2021 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538]
Судове рішення складено 18.02.2022.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА