Справа № 420/17732/21
18 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:
визнати за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відповідно до наявної вислуги років, яка становить 29 років 00 місяців 20 днів;
визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 04.09.2021 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходила службу в прикордонній службі України та наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.08.2021 № 20 тР-ос її звільнено зі служби. Також представник позивача зазначає, що наказом начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.08.2021 № 37р-ос ОСОБА_1 з 03.09.2021 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Відповідно до наказу начальника Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.08.2021 № 37р-ос вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 31.08.2021 становить в календарному обчисленні 23 роки 02 місяці 05 днів, пільгова вислуга років 05 років 10 місяців 15 днів, що разом становить вислугу військової служби 29 років 00 місяців 20 днів.
Як зазначає в адміністративному позові представник позивача, 06.09.2021 року він звернувся до відповідача в інтересах ОСОБА_1 з заявою про підготовку та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Проте, листом від 10.09.2021 № 115-25976/0/6-21-Вих Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відмову у підготовці та направленні необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону №2262, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач вважає, що невизнання Адміністрацією ДПС України за нею права на пенсію за вислугу років порушує її права на соціальний захист та відповідно позивач вважає, що вона має право на судовий захист у спосіб визнання за нею права на пенсію за вислугу років у судовому порядку.
Від відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого, представник відповідача зазначив, що станом на дату виключення зі списків особового складу частини позивач має вислугу років у календарному обчисленні 23 роки 02 місяці 05 днів, у пільговому обчисленні 05 років 10 місяців 15 днів, всього 29 років 00 місяців 20 днів. Покликаючись на пункти «а» та «б» ст. 12 Закону України №2262 зазначає, що законодавець встановив вичерпний перелік умов, за якими особа набуває права на призначення пенсії по вислузі років, а саме: звільнення зі служби; наявність необхідної календарної вислуги років на дату звільнення з військової служби або досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку, або наявність страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба. А отже, позивач не відповідає жодній із зазначених умов, що надавали б йому право для призначення пенсії за вислугу років.
Також, представник відповідача зазначив, що уповноваженим органом на який покладаються функції щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних для призначення (перерахунку) пенсій документів визначено Фінансово-економічний департамент Адміністрації Державної прикордонної служби.
На підставі викладеного представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, відповідно до якої доводи викладені у відзиві є необґрунтованими, такими що суперечать чинному законодавству, а покликання на зазначену у відзиві практику Верховного Суду є недоречним, оскільки зміст спірних правовідносин є відмінним від справи, яка розглядається наразі.
Ухвалою суду від 02.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.08.2021 року №37 р-ос майора ОСОБА_2 (П-003114), офіцера інформаційно-аналітичного відділення Інформаційного центру «Львів» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, звільненої з військової служби в запас наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.08.2021 № 20 тР-ос за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вислуга років станом на 31 серпня 2021 року становить:
календарна: 23 роки 02 місяці 05 днів;
пільгова: 05 років 10 місяців 15 днів;
всього: 29 років 00 місяців 20 днів.
Представник позивача звернувся до Адміністрації Держприкордонслужби України з адвокатським запитом від 06.09.2021 року, в якому просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Листом від 10.09.2021 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила представника позивача про відсутність підстав для надання доручення Управлінню інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України про підготовку документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону України №2262, та їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України з підстав того, що позивач не набула права на пенсію, оскільки календарна вислуга років позивача складає 23 роки 02 місяці та 05 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом «а» статті 12 Закону №2262.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що спір між позивачами в частині обрахунку вислуги на військовій службі позивача, яка складає: календарна 22 роки 00 місяців 17 днів, пільгова 07 років 01 місяць 14 днів, всього 29 років 01 місяць 21 день - відсутній.
Тому єдиним питанням для належного вирішення цього спору є відповідь на питання чи має право позивач на призначення пенсії за вислугу років у випадку, якщо календарна вислуга років є меншою, ніж 25 років, а загальна вислуга років, з урахуванням пільгової є більшою, ніж 25 років.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - N 2262-XI).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (надалі - Порядок від 17.07.1992 №393).
Відповідно до п.п."а" п.3 цього Порядку № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».
При цьому, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, у зв'язку з чим суд вважає неприйнятним посилання відповідача на висновки Верховного суду, викладені у його попередніх постановах, від яких Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив.
Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
При цьому, ч.2 ст.25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
В межах даної справи судом встановлено, що вислуга років позивача, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, відповідно позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Суд зазначає, що за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 зробив наступні правові висновки:
1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Таким чином доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Порядку №393, не відповідають приписам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.
З огляду на те, що загальна вислуга років позивача складає 29 років 00 місяців 20 днів, що відповідає вимогам пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, суд приходить до висновку, що дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду України для призначення позивачеві пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» є протиправними.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.09.2021 по справі №320/4635/20.
Ураховуючи правові висновки, наведені у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною відмови позивачу у оформленні та поданні до Головного управління ПФУ у Львівській області документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 04.09.2021 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Щодо вимоги позивача про визнання за нею права на пенсію, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку визначено, що Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Виходячи із положень вищевказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Тобто, законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У порушення вимог п. 12 Порядку № 3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів про призначення пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, окрім того, позивача з ними не ознайомлено, і не надіслано їх до відповідних органів для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність у останнього календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугою років.
Оскільки оцінка наявності (відсутності) права у позивача на зазначений вид пенсії, могла бути надана лише органом, який призначає пенсії на підставі документів, в направленні яких відповідачем фактично відмовлено, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії, а відтак - і відсутності необхідності в направленні документів.
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років є передчасними, задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган не є відповідачем у зазначеній справі, а судом вирішується лише питання щодо оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 04.09.2021 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Суддя П.П. Марин