Справа № 420/25512/21
18 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180, -
Дочірнє підприємство «ЛИДЕР» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просило: визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.10.2021 р. № 313179 про застосування адміністративно-господарського штрафу; визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.10.2021 р. № 313180 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 06.09.2021 р. об 12 год. 32 хв. (згідно інформації, вказаній в акті проведення перевірки) працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача FORD CARGO 4142D реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив щебінь, за результатами якого було зроблено висновок про перевищення вагових параметрів та складено наступні документи: талон № 1 від 06.09.2021 р. з результатами зважування; довідку № 046899 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 р.; акт № 0053174 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.09.2021 р.; акт № 265828 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2021 р.; розрахунок № 2055 від 06.09.2021 р. плати за проїзд. За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 11.10.2021 року прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 313179, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень, та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 313180, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 гривень. Позивач вважає, що при здійсненні габаритно-вагового контролю було допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів є протиправними.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
06.09.2021 року об 12 год. 32 хв. під час рейдової перевірки інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю на ділянці автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» згідно направлення на перевірку від 06.09.2021 року було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки FORD CARGO 4142D DC реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Дочірньому підприємству «ЛИДЕР».
За результатами зважування інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.09.2021 року, відповідно до яких ДП «ЛИДЕР» допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн навантаження становило 21,99 тонн, тобто на 5,99 тонн більше дозволених нормативів. Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 року повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 35,11 тонн шляхом складання навантаження на осі, при максимально допустимій 40,00 тонн.
За результатами перевірки 06.09.2021 року інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 265828, в якому зазначено про порушення абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2021 року № 313179 до ДП «ЛИДЕР» застосовано у відповідності до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.
Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2021 року № 313180 до ДП «ЛИДЕР» застосовано у відповідності до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пп.15 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з п.п.3-4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Відповідно до п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 265828 від 06.09.2021 року відповідач зазначив, що у позивача неоформлена товарно-транспортна накладна на вантаж.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
Відповідно до договору від 04.01.2021 року № 19/0-2021 та накладної від 06.09.2021 року № 20 ДП «ЛИДЕР» придбало у ТОВ «Корпорація Бугські Кар'єри» 23820 кг щебеню.
Позивач зазначає, що він в даному випадку не надавав будь-кому послуг з перевезення вантажів, а перевозив щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором № 19/01-2021 від 04.01.2021 року, укладеним з ТОВ «Корпорація Бугські кар'єри». Накладна № 20 від 06.09.2021 року є документом на отриманий від ТОВ «Корпорація «Бугські кар'єри» щебінь. Накладна саме такої форми використовується цим постачальником та видається водіям покупців на будь-який відвантажений товар. Використання накладної такої форми замість товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажів для власних потреб чинним законодавством не забороняється.
Згідно з п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб такий Перелік включає: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що в даному випадку перевезення автомобілем вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії та накладної № 20 від 06.09.2021 року свідчить про відсутність порушень вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, які дають підстави вважати, що позивачем 06.09.2021 року при перевезенні вантажу (щебінь) було допущено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Згідно з п.21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 маса без навантаження спеціалізованого вантажного транспортного засобу FORD 4142D становить 16592 кг, в накладній від 06.09.2021 року зазначено про перевезення вантажу (щебінь) з масою 23820 кг, тобто загальна маса ТЗ з вантажем становить 40412 кг, при максимально допустимій масі в 40000 кг.
У довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 року вказано, що повна маса транспортного засобу становила 35110 кг, що ставить під сумнів результати зважування вантажного автомобіля на приладу обліку, яким це зважування здійснювалось, та його технічна справність.
Зі змісту актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, зокрема якими саме вагами проводилось зважування, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до акту від 06.09.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 року вбачається, що на думку відповідача позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн навантаження становило 23,14 тонн.
Разом з цим, зважування відбувалося окремо по напівосям і в подальшому сумувалося. Тобто, відповідач здійснив окреме зважування чотирьох одиночних осей транспортного засобу.
Згідно з пп.2 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до п.9 Розділу II та п.3 Розділу III Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 року № 255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 року за № 1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Таким чином, на думку суду, оскільки вісь є здвоєною, то визначення загальної маси автомобіля та навантаження на одну здвоєну вісь шляхом сумування її одиночних осьових навантажень є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на одну здвоєну вісь усі дві одиночні осі, які її утворюють, повинні зважуватись разом.
Тобто, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на автомобілі Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Суд також враховує, що позивач здійснював перевезення щебеню, що є сипучим вантажем, який постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час його руху. Таке зважування не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі, зсув центру ваги при нахилі навісного обладнання при заїзді на платформу ваг, коли починається рівномірний рух сипучого вантажу.
Крім того, в квитанції про зважування від 06.09.2021 року, що була підставою для винесення оскаржуваної постанови, не вбачається марка та модель транспортного засобу, який зважувався, відомості про особу, яка проводила зважування транспортного засобу, тощо.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 06.09.2021 року та в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 06.09.2021 року фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування у русі, шляхом заїзду вантажного автомобіля почергово одиночним осями однієї здвоєної вісі на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну здвоєну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж в силу своїх властивостей вільно переміщується під дією мінімальних сил.
Також, відсутність будь-якої інформації щодо вагового обладнання та його технічної документації позбавляє можливості встановити діапазон вимірювання ваг, границі допустимих похибок при визначені навантажень як на одиничну вісь, так і групу осей, а також діапазон швидкості руху автомобіля під час здійснення зважування.
Згідно з п.8 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, у темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим.
Відповідно до п.11 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, що пункт габаритно-вагового контролю на ділянці автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» на момент здійснення вагового контролю 06.09.2021 року відповідав нормативним вимогам.
Згідно з п.27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, на думку суду, за наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180 про застосування до Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області реорганізувалися, шляхом злиття та утворення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Тобто, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не є самостійною юридичною особою, а тому не має власного ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності (код ЄДРПОУ) та власних відкритих рахунків в органах Казначейства, а всі рахунки відкриті в центральному органі Державної служби України з безпеки на транспорті.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (вул. Вільямса академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65496, ідентифікаційний код 34168990) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65045, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 11.10.2021 року № 313179 та від 11.10.2021 року № 313180 про застосування до Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу.
3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко