Справа № 420/23194/21
17 лютого 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020, 2021 роки у розмірі п'яти мiнiмальних пенсій за віком;
зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020, 2021 роки у розмiрi п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року позовна заява була залишена без руху, а позивачу було надано строк на усунення недоліків, які необхідно було усунути, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вимогами щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасно звернутись до суду та наданням доказів на підтвердження цих обставин.
Копія ухвали від 29.11.2021 року була направлена на адресу позивача проте у суду були відсутні докази щодо отримання позивачем копії ухвали від 29.11.2021 року.
28.01.2022 року до суду надійшло поштове повернення, яким позивачу направлялась копія ухвали від 29.11.2021 року, з відміткою органу поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Станом на 17.02.2022 року недоліки позовної заяви в частині вимог щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, не усунуто.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач звернувся до суду з позовом 23.11.2021 року та оскаржує, серед іншого, дії відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Суддя зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні-травні 2020 року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня у 2020 році.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 14.08.2018 по справі № 473/2190/17 (№ в ЄДРСР 75872998), в якій зазначено, що “…20. Суд відхиляє посилання позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущено, так як про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік він дізнався після отримання листа управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради від 13 січня 2017 року, виходячи з того, що отримавши у квітні 2016 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у сумі 920,00 грн., позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року. 21. Враховуючи, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року, а позивач із зазначеним позовом звернувся 10 липня 2017 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду, не довівши поважності причин пропуску цього строку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, залишивши позовну заяву без розгляду.”
Згідно з ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що вищевказане є свідченням того, що початком відліку строку звернення позивача до суду, з вимогами щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги, є 30 вересня 2020 року.
Отже, позивачем подано до суду даний позов, в частині щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з порушенням встановленого приписами КАС України шестимісячний строку для звернення до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
За практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При таких обставинах, в силу положень п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, враховуючи що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову у повному обсязі, позов, в частині щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, слід повернути позивачу без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мiнiмальних пенсій за віком та зобов'язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 , недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмiрi п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги - повернути без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук