Справа № 420/25361/21
15 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач з урахуванням уточнення позову просив суд:
(1). Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо ненадання інформації на письмовий запит від 05.11.2021 № 377.
(2). Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянути та надати Державному підприємству «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» повну, достовірну та об'єктивну інформацію як відповідь на письмовий запит від 05.11.2021 № 377 по кожному питанню окремо протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.
(3). Стягнути на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58, код ЄДРПОУ 00855308) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса знаходження: 65091, Одеська область, місто Одеса, вул. Разумовська,37, р/р UA948201720355279001000159830, ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ: 43315529, МФО: 820172) судовий збір у розмірі 4540,00 грн. на UA033808050000000026002580377 ПАТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК, м. Київ, МФО 380805.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
05.11.2021 р. позивач подав відповідачу запит на публічну інформацію № 377. Запитувалася інформація щодо того, які суми боргу, виконавчого збору та виконавчих витрат було стягнуто по кожному виконавчому провадженню окремо на загальну суму 2 845 634,42грн.;чи з'ясовані обставини щодо залишку боргу у розмірі 761 929,92 грн., які були залишені на депозитному рахунку відділу за виконавчим провадження №50315881 з примусового виконання наказу ГСОО №916/3981/14;чому було двічі стягнуто державною виконавчою службою з Державного підприємства кошти у сумі 1378,00 грн.,137,80грн., 269,00 грн. та 1633,21 грн за одне й теж саме виконавче провадження №511544554 по справі № 916/241/16 від 06.05.2016 з рахунку відповідно в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;з чого складається сума коштів 114 886,59 грн., яка була повернута Державному підприємству 12.08.2021р.
Зазначений запит направлено на офіційну поштову адресу відповідача рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення та отримано відповідачем 12.11.2021.
Позивач просив надати відповідь на поштову його поштову адресу (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58) та на електронну адресу: dpdgand@gmail.com.
Позивач зазначив, що станом на день подачі позову відповідач запитувану інформацію не надав.
(б) Позиція Відповідача
31.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві. Так відповідач зазначив, що запитувана позивачем інформація не належить до публічної інформації, тому запит було розглянуто у порядку Закону України «Про звернення громадян» та направлено позивачу відповідь простим поштовим відправленням відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
ІІІ. Процедура та рух справи
17.12.2021 Одеський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІV. Обставини, встановлені судом
05.11.2021 позивач подав відповідачу запит на публічну інформацію № 377. Запитувалася наступна інформація:
«Які суми боргу, виконавчого збору та виконавчих витрат було стягнуто по кожному виконавчому провадженню окремо на загальну суму 2 845 634,42грн.;
чи з'ясовані обставини щодо залишку боргу у розмірі 761 929,92 грн.,
які були залишені на депозитному рахунку відділу за виконавчим провадження №50315881 з примусового виконання наказу ГСОО №916/3981/14;
чому було двічі стягнуто державною виконавчою службою з Державного підприємства кошти у сумі 1378,00 грн.,137,80грн., 269,00 грн. та 1633,21 грн за одне й теж саме виконавче провадження №511544554 по справі № 916/241/16 від 06.05.2016 з рахунку відповідно в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»;
з чого складається сума коштів 114 886,59 грн., яка була повернута Державному підприємству 12.08.2021р».
Зазначений запит направлено на офіційну поштову адресу відповідача рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення та отримано відповідачем 12.11.2021.
Позивач просив надати відповідь на поштову його поштову адресу (67742, Одеська область, Білгород-Днісровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58) та на електронну адресу: dpdgand@gmail.com.
Позивач зазначив, що станом на день подачі позову від відповідача запитувану інформацію не отримував.
V Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно з ст. 40 Основного Закону усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюються Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною 1 та 2 статті 2 Закону № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно з статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Аналіз визначення терміну "публічна інформації" та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).
При цьому, запит на інформацію має за мету забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ЗУ "Про доступ до публічної інформації", та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з ч.1, 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до абз. 2 п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10, одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян». У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI, то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п'ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.
Таким чином, у ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації визначений вичерпний перелік для відмови у задоволенні запиту на інформацію.
Згідно з ст. 23 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Суд встановив, що відповідач отримав запит позивача 12.11.2021, а 17.11.2021 сформував відповідь, тобто у межах п'ятиденного терміну.
При цьому позивач просив надати відповідь на поштову його поштову адресу (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58) та на електронну адресу: dpdgand@gmail.com. Як зазначає позивач, на момент звернення до суду з позовом він не отримував запитувану інформацію.
При цьому, відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Аналізуючи вказані норми, суд робить висновок, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення та отримання вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі.
Будь-яких належних та допустимих доказів направлення позивачеві запитуваної інформації до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач, розглядаючи запит позивача допустив протиправні дії щодо не направлення відповіді, хоча був зобов'язаний.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не направлення позивачу відповіді на запит та зобов'язання надіслати відповідь на запит на його поштову адресу (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58) та на електронну адресу: dpdgand@gmail.com.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не надіслання відповіді на письмовий запит від 05.11.2021 № 377 Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України .
3.Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслати Державному підприємству «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» відповідь на запит від 05.11.2021 № 377 на його поштову адресу (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58) та на електронну адресу: dpdgand@gmail.com, по кожному питанню окремо протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.
4.Стягнути на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України (67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна,58, код ЄДРПОУ 00855308) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса знаходження: 65091, Одеська область, місто Одеса, вул. Разумовська, 37, р/р UA948201720355279001000159830, ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ: 43315529, МФО: 820172) судовий збір у розмірі 4540, (чотири тисячі п'ятсот сорок) 00 грн. на UA033808050000000026002580377 ПАТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК, м. Київ, МФО 380805.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Державне підприємство «Дослідне господарство «Андріївське» Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України, адреса: 67742, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Андріївка, вул. Центральна, 58, код ЄДРПОУ 00855308.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адреса: 65091, Одеська область, місто Одеса, вул. Разумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529.
Суддя О.Я. Бойко