Справа № 420/24821/21
11 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати із розрахунку посадового окладу передбаченого ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” за період з 01.04.2020р. по 29.10.2021 р. та стягнення з Одеської обласної прокуратури матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.04.2020р. по 29.10.2021р. в сумі 1 063 395,89 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період проходження служби позивача в органах прокуратури його заробітна плата визначалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 від 31.05.2012р., розмір якої був значно менший за розмір посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014р., що порушує права позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VІІІ від 28.12.2014р. (набрання чинності з 01.01.2015р.) було внесено зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» та установлено, що ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014р. зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020р. у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Враховуючи викладене та зазначивши, що відповідач очевидно застосовував неконституційну норму права відносно позивача, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», діяв всупереч такому конституційному принципу як верховенство права передбаченого ст. 8 Конституції України та з 26 березня 2020 року у відповідача не було жодних підстав для визначення розміру заробітної плати позивача виходячи з посадового окладу, закріпленого Постановою Кабінету Міністрів України. За таких обставин, посилаючись на розрахунки посадового окладу відповідно до Закону, позивач зазначив, що відповідачем протиправно ненараховано та не виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.04.2020р. по 29.10.2021 р. у розмірі 1 075 259, 69грн.
17.01.2022р. до суду від Одеської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив у якій відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що згідно з абзацом 3 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. Однак, позивачем атестацію не пройдено, рішенням п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 р. №206 ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію та наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 20.10.2021 № 2333к позивача звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 та органів прокуратури з 29.10.2021р. На правовідносини щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу, як прокурору місцевої прокуратури, у період з 27.03.2020р. по 29.10.2021р., рішення Конституційного Суду України № 6-р/20 не поширюється, оскільки ці правовідносини ще до ухвалення рішення вказаним судом з 25.09.2019р. вже було врегульовано іншим нормативно-правовим актом, а саме Законом №113-ІХ, який є чинним та неконституційним не визнавався. Враховуючи викладене та зазначивши, що оскільки позивач не був переведений на посаду прокурора до окружної прокуратури за наслідком атестації, тому у період з 15.03.2021р. по 29.10.2021р. оплата праці здійснювалась також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2021 №505, що узгоджується із приписами п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
18.01.2022р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що відзив відповідача є необґрунтованим та просить суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав викладених у адміністративному позові. Позивач вказав також, що п'ятнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) приймаючи рішення №206 від 13.09.2021р. Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (копія зазначеного рішення кадрової комісії у додатках до відповіді на відзив), вийшла за межі наданих повноважень в частині фактичного перегляду рішення першої кадрової комісія з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) оформленого протоколом № 12 від 20.11.2020р. (рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» № 206 від 13.09.2021р. оскаржено до Одеського окружного адміністративного суду, розгляд справи на теперішній час триває (справа № 420/22653/21)). Поряд з цим, як вказав позивач, з квітня 2020 року заробітна плата нараховувалася та сплачувалася відповідно до Постанови № 505 та рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 04 липня 2012 року по 29 жовтня 2021 року проходив службу в органах прокуратури, в тому числі з 15.12.2015р. на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4.
Наказом Одеської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №2333к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (рішення 15 кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №206 від 13.09.2021р.) з 29 жовтня 2021 року(а.с.19).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Регулювання заробітної плати прокурорів визначено статтею 81 Закону № 1697-VII, якою передбачено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 9 ст. 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 89 , 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України встановлено, що статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2020 від 26.03.2020 р. у справі № 1-223/2018 (2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд у даному рішенні зазначив, що Конституційний Суд України відповідно до своїх юридичних позицій, за якими метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури; питання пенсійного забезпечення прокурорів має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом (абзаци шостий, восьмий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019).
Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.
За Конституцією України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92).
Відповідно до Кодексу визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства (преамбула); регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1). Отже, Кодекс має своє специфічне призначення, тобто регулює правовідносини у бюджетній сфері.
Конституційний Суд України зазначив, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України... Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзаци шостий, восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу, згідно з яким норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 27 березня 2020 року порядок та розмір заробітної плати прокурорів регулювався статтею 81 Закону № 1697-VII.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратур.
Законом № 113-ІХ внесені зміни у статтю 81, частини третю - п'яту викладено в такій редакції: 3. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати працівників органів прокуратури» визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних, місцевих і військових прокуратурах можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Отже, Закон № 113-IX передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур, які не пройшли атестацію, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505.
Відповідно до статті 147 Конституції України, статті 1 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VІІІ «Про Конституційний Суд України» органом конституційної юрисдикції, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, є Конституційний Суд України.
Частиною 2 ст.152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Разом із тим, суд зазначає, що положення Закону №113-IX на день ухвалення рішення у вказаній справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Так само є чинними і положення постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505, а тому підстави для їх незастосування відсутні.
З аналізу наведених правових норм та обставин вбачається відсутність правових підстав для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, який не пройшов атестацію, у спірному періоді у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати із розрахунку посадового окладу передбаченого ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” за період з 01.04.2020р. по 29.10.2021 р. та стягнення з Одеської обласної прокуратури матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.04.2020р. по 29.10.2021р. в сумі 1 063 395,89 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.