18 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/5914/21
адміністративне провадження № К/990/4292/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року,
додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року,
та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 та 25 листопада 2021 року у справі № 420/5914/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора (далі ОГП) про визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №122 від 24.11.2020 року про неуспішне проходження атестації у зв'язку з неявкою прокурора ОСОБА_1 ; зобов'язання уповноваженої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити новий час (дату) проходження (складання) атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позовні вимоги були задоволені.
Рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №122 від 24.11.2020 року про неуспішне проходження атестації у зв'язку з неявкою прокурора ОСОБА_1 - визнано протиправним та скасовано.
Зобов'язано уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити новий час (дату) проходження (складання) атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року заяву позивача задоволено частково. Суд ухвалив додаткове рішення по адміністративній справі №420/5914/21 та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ОГП на користь позивачки понесені нею судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень. У решті вимог було відмовлено.
Постановами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року та від 25 листопада 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року були залишені без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року касаційну скаргу скаржника повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
27 січня 2022 року Офіс Генерального прокурора повторно подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, п. 9, на підставі якого затвердженого Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно із цим порядком, п. 11 визначено, що атестація проводиться кадровими комісіями, п. 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, п. 17 прийняття рішення кадровою комісією.
Суд визнає безпідставними посилання скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а саме п. 7, 9, 11, 13, 17.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас наведені у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій.
Таким чином, підстави визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України для відкриття касаційного провадження у справі відсутні.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 та 25 листопада 2021 року у справі № 420/5914/21 за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська