18 лютого 2022 року
Київ
справа №640/25663/19
адміністративне провадження №Зі/990/19/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №640/25663/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення й наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 пред'явив позов до Офісу Генерального прокурора, у якому просив суд:
1) визнати протиправним і скасувати наказ від 21 листопада 2019 року № 1664ц про звільнення його з посади прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
2) поновити його на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
3) визнати протиправним і скасувати рішення першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України щодо неуспішного проходження позивачем атестації;
4) стягнути з Генеральної прокуратури України (або у разі створення з Офісу Генерального прокурора, як правонаступника Генеральної прокуратури України) на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29 листопада 2019 року до дня винесення судом рішення про поновлення.
14 грудня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено повністю:
1) визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 листопада 2019 року №1664ц "Про звільнення ОСОБА_1 ";
2) поновлено позивача з 30 листопада 2019 року на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях в Офісі Генерального прокурора;
3) визнано протиправним та скасовано рішення першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України щодо неуспішного проходження позивачем атестації;
4) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 листопада 2019 року до 14 грудня 2020 рік у сумі: 397168,20 грн;
5) допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях в Офісі Генерального прокурора з 30 листопада 2019 року та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 32842,76 грн.
6 вересня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду змінено рішення суду першої інстанції:
1) викладено абзац третій резолютивної частини рішення наступного змісту: "Поновити ОСОБА_1 з 30 листопада 2019 року на посаді прокурора відділу координації діяльності підрозділів Державного бюро розслідувань у сфері протидії злочинності та контролю виконання управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України";
2) у решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року залишено без змін.
20 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (суддя-доповідач: Шевцова Н.В., судді: Данилевич Н.А., Мацедонська В.Е.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2021 року у справі за вказаним позовом.
4 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла заява про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
В обґрунтування підстав відводу заявник посилається на те, що Верховний Суд у складі суддів-доповідачів Касаційного адміністративного суду Білак М.В. і Кашпур О.В. ухвалами від 25 жовтня 2021 року й 29 листопада 2021 року відповідно повернув Офісу Генерального прокурора касаційні скарги у справі №640/25663/19 у зв'язку з посиланням останнього на правові висновки, які було прийняті й сформовані після ухвалення апеляційним судом рішення у справі, тобто на такі, які на момент прийняття рішення не існували.
У цьому контексті заявник зазначив, що незважаючи на висновки Верховного Суду стосовно підстав повернення попередніх касаційних скарг, Офіс Генерального прокурора втретє подав касаційну скаргу з посиланням на ті ж самі неналежні підстави й колегія суддів у складі судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. відкрила касаційне провадження на основі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Заявник стверджує, що касаційне провадження було відкрито помилково й за відсутності підстав для цього.
На цій основі позивач вказує, що він має сумніви у неупередженості й об'єктивності суддів Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е., тому їх належить відвести від розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2022 року визнано відвід необґрунтованим, а заяву про відвід суддів передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву про відвід суддів, зареєстровану за №Зі/990/19/22, передано на розгляд судді Мартинюк Н.М.
Розглянувши цю заяву, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36-37 КАС України.
Приписи частини першої, другої й третьої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до частини третьої й четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заяву про відвід суддів, Суд зазначає, що ці мотиви по суті зводяться до незгоди з судовим рішенням (ухвалою від 20 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження), ухваленим колегією суддів, до складу якої входили судді Шевцова Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонська В.Е.
Однак у силу приписів частини четвертої статті 36 КАС України подібні доводи не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу суддів Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
Тож сумнів у неупередженості суддів у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та ухваленням судового рішення у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість суддів Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. або їхню необ'єктивність під час розгляду справи, заявник не навів, а суд не встановив.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Оскільки обґрунтовані підстави для відводу суддів відсутні, то у задоволенні заяви про відвід належить відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №640/25663/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення й наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не може бути оскаржена.
……………………………
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду